Тема: Водні та водні антропогенні ландшафти

Мета роботи: ознайомитися з типологією, класифікацією водних антропогенних ландшафтів; навчитися визначати основні елементи екосистем та їх взаємозв’язків; освоїти використання знань щодо застосування оптимізації негативних явищ ландшафту.

Теоретична частина.

Ландшафт, що виник внаслідок природної діяльності води з утворенням постійних чи тимчасових водотоків чи водойм, називається водним

Ландшафт, що виникає в процесі створення штучних водоймищ і водотоків називають водний антропогенний. Розрізняють водосховища (великі, середні, дрібні і ставки, супутні водні комплекси) і канали.

За значенням і господарським використанням розрізняють такі основні види водосховищ:

1) з обслуговування водопостачання;

2) з обслуговування потреб сільського господарства;

3) створені для вироблення електроенергії;

4) з обслуговування водного транспорту і лісосплаву;

5) створювані для захисту від повені;

6) створювані для рибного господарства;

7) з обслуговування рекреаційних потреб населення.

У розвитку водосховищ, як і в інших антропогенних неоландшафтах, добре простежується рання і зріла стадії.

З типів ландшафту добре виражені два - мілководні та глибоководні.

Мілководний тип ландшафту. За нижню межу мілководних ландшафтів у водосховищах, як і в озерах, приймають глибину 5 м за нормального підпірного рівня.

Глибоководний тип ландшафту охоплює акваторії водосховищ з глибинами більших за 5 м за нормального підпірного рівня.

В умовах лісостепової і степової зон різко різняться один від одного три типи ставків:

1) Улоговинні і видолинкові.

2) Ставки схильного типу місцевості.

3) ставки заплавного типу місцевості.

До супутніх водних комплексів належать антропогенні озера. Вони, на відміну від ставків, на створюються спеціально, а виникають попутно, деколи несподівано для самої людини, у зв’язку з різними видами господарської діяльності.

Досить звичайні антропогенні озера в кар’єрно-відвальному типі місцевості. Тут вони представлені двома типами - донно-кар’єрними і відвальними. У живленні і тих і інших можуть брати участь і підземні, і поверхневі води.

Тема: Сільськогосподарські ландшафти

Мета роботи: ознайомитися з типологією, класифікацією сільськогосподарського ландшафту; навчитися визначати основні елементи екосистем та їх взаємозв’язків; освоїти використання знань щодо застосування ландшафтного підходу у землекористуванні.

Теоретична частина.

Екосистему, що сформувалася внаслідок сільськогосподарської діяльності людини називають аграрним або сільськогосподарським ландшафтом. Залежно від джерела і кількості енергії, що надходить і використовується людиною, розрізняють кілька типів екосистем:

1) природні екосистеми;

2) високопродуктивні природні екосистеми;

3) агроекосистеми, близькі до природних екосистем;

4) агроекосистеми інтенсивного типу.

В агроекосистемах харчові ланцюги залучені до сфери діяльності людини. У них змінена екологічна піраміда. На вершині екологічної піраміди стала людина. Своєрідність екологічної піраміди, на вершині якої перебуває людина - специфічна ознака будь-якої агроекосистеми. В агроекосистемі видовий склад рослин і тварин збіднений. Аграрні екосистеми малокомпонентні. Малокомпонентність також одна з ознак агроекосистеми. Перетворення природних ландшафтів на аграрні пов’язано зі зміною живої і неживої природи, харчових ланцюгів, геохімічних циклів.

Основні функції землевпорядкування передбачають:

- землемірно-технічні (зонування території);

- технологічні;

- екологічні;

- естетичні;

- соціально-економічні.

Практична частина.

В цей день в нас відбулася екскурсія до УААН Дослідної Станції Лікарських Рослин. Екскурсію нам провела Шевченко Тетяна Леонідівна.

Вона нам розповіла, що на Полтавщині лікарське рослинництво бере початок з часів правління Петра І. Перші аптекарські огороди на Лубенщині були створені у 1709 році.

До 1925 року територія Станції знаходилася в іншому місці, але потім її перенесли у більш екологічне місце, до маєтка пана Леонтовича.

Ця станція працює у 3-х направленнях: ресурсознавство, селекція насіння, технологія збирання та перетворення на лікарську речовину.

Територія станції займає 1,5 га. Тут росте 386980 зразків різних видів лікарських рослин. Вони вирощуються в залежності від медичної спрямованості. Серед вирощуваних рослин нам показали такі: аралія шмідта, лимонник, меліса, м'ята, валер'яна, хміль звичайний, алтей, чабрець, оман високий, лаконос американський, ехінацея пурпурова, актинідія, лофант анісовий, мачок жовтий, солодка гола, беладонна, ясенець білий (неопалима купина), розторопша, парило, козлятник лікарський, шавлія мускатна, молдавська, лікарська, рутки, звіробій, маклея серцевидна, марена красильна, ялівець, суниці, ворсянка, живокіст, рудбекія, мордоніс, дисмодіум, нагідки, метеринка, рицина, гісоп лікарський, астрагал шерстистолистковий, аронія, шолом байквльський, змієголовник молдовський, кірказон, шандра, наперстянка, асфоделіна, горицвіт, конвалія.

Шелудько Лідія Парасівна - "королева м'яти". Так називають цю жінку через її величезний вклад та її власну зацікавленість у рослин з роду м’ят.

Також на території Станції діє Дендропарк "Лікарський сад". Там вирощуються дерева, які мають цілющі властивості. Серед дерев тут ростуть: берези бородаічаста та повисла, слонові вушка мавп'ячі хвостики, дуб (цьому дубові вже 400 років), шовковиця та інші дерева.