3. Зміст семінарських занять Змістовий модуль 1.

Організація сучасної адвокатури в Україні та її історичний розвиток

Семінарське заняття 1 Історія виникнення та розвитку адвокатури

Питання для усного опитування та дискусії

1. Виникнення адвокатури та її розвиток у стародавні часи.

2. Формування професійної адвокатури в Україні в період польсько-литовської доби (ХІV-XVI ст.).

3. Основні напрями реформування адвокатури у результаті Судової реформи 1864 р. Присяжні та приватні повірені, їх професійні права та обов’язки.

4. Організація і діяльність адвокатури в Українській РСР. Причини неспроможності радянської адвокатури реально здійснювати захист прав і свобод громадян

5. Реформування адвокатури після здобуття нею державної незалежності.

Аудиторна письмова робота

Виконання студентами письмової контрольної роботи. Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: стряпчі, ходотаї, судова реформа, присяжний повірений, приватний повірений, захисник, колегії адвокатів, адвокатура, адвокатська діяльність.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Слово «advokat, advocatio» походить із латинської мови і означає здійснення захисту, захищати, вести у суді справу, надавати комусь у суді опіку, пораду з правових питань.

Зародження інституту адвокатури у різних народів мало свої особливості. Вважається, що вже у королівствах зулусів і бечуанів можна знайти перші зародки адвокатури.

Інститут адвокатури в Україні пройшов тривалий та складний шлях свого становлення та розвитку. Уже в Київській Русі роль захисників у судах виконували рідні, приятелі сторін – «послухи», «видоки».

Литовський Статут у першій редакції 1529 р. під представником особи в суді застосовував термін «прокуратор», яким не міг бути іноземець. Третій Литовський Статут 1588 р. порівняно детально регламентував порядок судового захисту.

Історію української адвокатури неможливо відділити від Судової реформи 1864 р., яка поклала початок діяльності інституту присяжних повірених на всій території Російської Імперії. Утворена на основі Судових статутів 1864 р. професійна адвокатура була новим інститутом і за своїм змістом, і за формою діяльності. Оскільки, на зміну неосвіченим і недобросовісним стряпчим та ходотаям прийшли прогресивно налаштовані, високопрофесійні юристи, об’єднані в самоврядну організацію і, які твердо притримувались букви та духу закону.

У період радянської влади держава прагнула максимальним чином регламентувати адвокатську діяльність, поставити її під суворий контроль держави. У 1980 р. було прийнято Положення про адвокатуру УРСР, яке було досить революційним документу для свого часу.

19 грудня 1992 р. Верховна Рада України прийняла перший у незалежній Україні Закон «Про адвокатуру», в основу якого було покладено проект, поданий Спілкою адвокатів України. Закон врегулював основні аспекти діяльності цього правозахисного інституту, але практика застосування цього закону виявила низку недоліків і протиріч. Стати самодостатнім явищем адвокатура так і не змогла. Тому питання реформування існуючої системи адвокатури в Україні було нагальним, невідкладним.

Метою реформування інституту адвокатури було приведення законодавства в сфері адвокатської діяльності у відповідність до європейських стандартів. У результаті довготривалої та важкої роботи 9 серпня 2012 р. було прийнято новий Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».