3104_MV_do_sam_rob_t_ek_prats_doc

30

заслуговує.

Питання для самоперевірки

1.Що таке „трудові ресурси”?

2.Яка частка населення України входить до складу трудових ресурсів?

3.Дайте визначення терміну „трудовий потенціал”?

4.Охарактеризуйте кількісні та якісні характеристики трудового потенціалу?

5.С чого складається трудовий потенціал регіону?

Тема № ЕП-10. Аналіз і планування трудових показників

10.1.Основні напрямки аналізу трудових показників.

10.2.Планування праці і заробітної плати.

10.3.Планування фонду оплати праці.

10.4.Планування чисельності промислово-виробничого персоналу.

10.5.Збалансованість робочих місць і робочої сили.

Література: 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Об'єктом аналізу трудових показників на рівні підприємства є сукупність кількісних і якісних вимірників ефективності застосування живої праці в процесі виробництва. Трудові показники, що є об'єктом аналізу, можуть бути наступні: обсяг виробництва продукції в грошовому вираженні (товарна продукція) і в трудовому вираженні (трудомісткість); продуктивність праці (вироблення на одного працюючого в середньорічному вимірі) і вироблення на одного робітника (також по середньорічному рівні); чисельність персоналу (усього працюючих і з розбивкою по функціональних групах); фонд заробітної плати (із розбивкою по функціональних групах);

31

середня заробітна плата (також з розбивкою по функціональних групах); тлу робочого часу (середня тривалість робочого року, середня тривалість робочого дня в сполученні з чисельністю працюючих).

Аналіз трудових показників сам по собі дає лише необхідну інформацію про положення справ. Але тільки прийняття на її основі управлінських рішень і їхнє здійснення мають практичне значення. Тому аналіз передує плануванню, а не навпаки.

Основою для розробки системи планових трудових показників є: виробнича програма, план підвищення ефективності виробництва, норми й нормативи витрат праці і заробітної плати. Її розробці повинний передувати ретельний аналіз, у ході якого намічаються заходи щодо економії живої праці, кращому використанню робочої сили на основі розвитку прогресивних форм організація й стимулювання праці, а також по впровадженню науково обґрунтованих норм і нормативів по праці і по скороченню втрат робочого часу.

Аналіз трудових показників на підприємстві, у цеху, на ділянці, у бригаді доцільно здійснювати в наступних основних напрямках: аналіз чисельності й складі працюючих; аналіз робочого часу; аналіз продуктивності праці і його якісної результативності; аналізі заробітної плати. Кожне з зазначених напрямків має свою мету та задачі, вирішивши які можна одержати вихідну інформацію для складання узагальнюючих висновків, що мають практичне значення. Аналіз трудових показників доцільно починати з аналізу чисельності і складу працюючих. Цільовою задачею цього напрямку аналізу є з'ясування причин, що обумовили чисельність і структуру складу працюючих. Зміна чисельності працюючих характеризується їхнім абсолютним приростом або зменшенням по кожній групі промислово-виробничого персоналу.

Аналіз робочої сили буде неповним, якщо не досліджувати стан підготовленості й навченості кадрів відповідно до вимог виробництва, що розвивається. Цьому повинна сприяти атестація робітників (на основі

32

єдиного тарифного кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників і тарифно-кваліфікаційного довідника для робітників, переведених на тверді місячні оклади заробітної плати). А для керівників, фахівців і службовців - атестація відповідно до їхнього кваліфікаційного довідника. Результати такого аналізу використовуються при складанні плану підготовки й підвищення кваліфікації кадрів.

Плануванню праці і заробітної плати повинний передувати ретельний аналіз трудових показників. Головною задачею аналізу є складання цілісної картини господарської діяльності, виявлення тенденцій і закономірностей на основі різного роду даних господарського обліку (оперативного, бухгалтерського, статистичного) і звітності.

Формування фонду оплати праці має свої особливості в залежності від застосовуваних підприємством форм господарського розрахунку, наявних виробничих відносин і т.д.

Найважливішою задачею планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, необхідних для забезпечення безперебійного виробничого процесу. При плануванні чисельності робітників визначається середньосписочний і явочний склад. Чисельність інших категорій працюючих планується по середньосписочному складу.

З метою збалансування планованої чисельності персоналу з можливостями її задоволення на підприємствах складається баланс кадрів. Баланс кадрів підприємства може бути звітним, плановим і перспективним.

Питання для самоперевірки

1.Назвіть та охарактеризуйте основні напрямки аналізу трудових показників?

2.Яка основна задача планування праці та заробітної плати?

3.Від чого залежить планування фонду оплати праці?

4.Як підрозділяється фонд заробітної плати робітників?

33

5.З чого починається планування чисельності працюючих?

6.З якою метою на підприємстві складається баланс кадрів?

Тема № ЕП-11. Регулювання трудових відносин в регіоні

11.1.Загальна характеристика регіональної політики в області трудових

відносин.

11.2.Загальна характеристика трудового потенціалу регіону.

11.3.Характеристика особливостей стану ринку праці в Україні й

регіоні.

11.4.Регулювання заробітної плати на підприємствах регіону.

Література: 6, 7, 9, 10.

Методичні вказівки

Під регіональною політикою розуміється діяльність органів влади, і керування, спрямована на рішення регіональних задач і проблем. При здійсненні цієї політики важливо враховувати необхідність узгодження, сполучення і поділ влади, повноважень між центральними й регіональними органами, - тобто встановлення правильних взаємовідносин між центром і регіоном.

Донецька область – це промислове серце України. Тому від того, як складаються справи в цьому регіоні, у значній мірі залежить і загальна ситуація в Україні. Разом із тим не можна не відзначити, що в регіоні існують і серйозні проблеми, мається на увазі різноманіття складних явищ і процесів. Усе це викликає необхідність проведення величезної роботи з розробки й реалізації різних програм, суть яких складається в широкомасштабному й системному підході до рішення наявних проблем.

Можна виділити наступні напрямки регіональної політики, що у тім або іншому ступені торкаються трудові відносини: економічна, соціальна,

34

науково-технічна, демографічна: зовнішньоекономічна і т.д. По кожному напрямку можна виділити головні цілі, задачі й пріоритети. Регіональна політика, спрямована на підвищення добробуту населення, удосконалювання структури виробництва, поліпшення стану навколишнього середовища й розвиток соціального захисту населення, економічний ріст регіону. Завдяки здійсненню такої політики, можливо більш повно враховувати особливості різних регіонів, зміцнювати їхнє фінансове забезпечення, знижувати виникаючі міжрегіональні проблеми, поліпшувати взаємовідносини між центром і регіоном.

При характеристиці економічної спрямованості регіональної політики необхідно враховувати наступне положення: «Економічно сильні регіони – економічно сильна держава». Регіональна економічна політика включає бюджетної, інвестиційну і податкову політики, планування, прогнозування, розміщення й використання продуктивних сил і ресурсів, розвиток регіональних комплексів. На успішність рішення багатьох регіональних проблем, в області трудових відносин багато в чому впливає величина місцевого бюджету, його формування й використання, розміри відрахувань від державних податків у місцеві бюджети. Очевидно, у перспективі ці напрямки економічної політики будуть удосконалюватися убік зниження ставок державних податків і збільшенню місцевих податків.

Донецький регіон є одним із високо розвиненіших у промисловому відношенні в Україні. Багато в чому це зв’язано з наявністю в ньому гарного трудового і науково-технічного потенціалу. Дамо коротку характеристику потенціалу нашого регіону, особливостей його формування, розподілу і використання. В даний час трудові ресурси регіону формуються за рахунок молоді, що вступає в трудовий вік. Слід зазначити, що в області, як і в цілому по Україні складається несприятлива демографічна ситуація – низька народжуваність, постаріння населення, висока смертність серед осіб молодого й середнього віку. Сьогодні питома вага населення у віці старше працездатного досягло більш 21% у загальній чисельності населення. Частка

35

осіб, що знаходяться за межами працездатного віку , але що продовжують працювати, збільшується.

Питання для самоперевірки

1.Надайте характеристику регіональної політики в області трудових відносин?

2.Надайте характеристику трудового потенціалу Донецького регіону?

3.У чому, на ваш погляд, полягають особливості ринку праці в Україні та Донецькому регіоні?

Тема № ЕП-12. Закордонний досвід регулювання трудових відносин

12.1.Нормативно-правова основа удосконалювання трудових відносин в умовах ринку.

12.2.Методи керування ростом продуктивності праці (закордонний

досвід).

12.3.Досвід організації роботи зі зниження рівня безробіття і забезпеченню ефективної зайнятості.

12.4.Закордонній досвід по формуванню кадрів і керуванню персоналом.

12.5.Оплата та стимулювання праці в розвинених країнах.

12.6.Організація нормування в закордонних країнах.

12.7.Закордонний досвід в області поліпшення умов охорони праці.

Література: 4, 6, 7.

Методичні вказівки

Великий інтерес представляє вивчення закордонного досвіду регулювання трудових відносин. Це дозволяє використовувати застосовувати ефективні рішення, заощаджувати значні ресурси і час, не допускати

36

помилок, що зустрічалися при проведенні політики в області праці в інших країнах.

Досвід закордонних країн наочно показує, що в умовах ринку головним є наступний принцип - право на подальше існування має те підприємство або фірма, у яких витрати на виробництво продукції менше ціни виробу. Це досягається за рахунок існування на цих підприємствах чіткого внутріфірмового планування й керування продуктивністю праці.

Складовими елементами керування продуктивністю праці є керування якістю (процес забезпечення якості), планування (процес, що визначає, що було зроблено для підвищення ефективності), вимір трудовитрат (процес оцінки економічності), бухгалтерський облік і фінансовий контроль (службами, що відають оцінкою прибутковості).

В даний час сформувався системний підхід до керування продуктивністю праці, що базується на двох основних принципах: орієнтація на вихід продукції (кінцеві результати системи) і інтеграція всіх систем організації у єдине ціле. Воно охоплює організаційні форми підвищення продуктивності праці, сфери підвищення продуктивності праці, прийоми й методи підвищення продуктивності праці.

У системі керування продуктивністю праці сполучаться два напрямки: мотиваційне й технічне, тобто стимулювання якості робочої сили, її утягненності в інноваційні процеси і впровадження нових технологій. Підвищення продуктивності праці являє собою процес зміни всіх складових її елементів, для чого необхідно мотивувати, стимулювати й генерувати них.

Програми підвищення продуктивності праці на різних фірмах мають різні обсяги, масштаби. Кожній країні властиво розходження в політичному, економічному і соціальному пристрої, у законодавстві. Усе це знаходить висвітлення в моделях національних ринків праці. Звичайно модель національного ринку формують система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, система заповнення вакантних робочих місць, способи регулювання трудових відносин і т.д.

37

Зміни, що відбуваються в нормуванні праці обумовлені об'єктивними потребами науково-технічного прогресу. Найважливішим фактором є прагнення підприємців в умовах конкуренції, що загострилася, підвищити ефективність використання трудового потенціалу працівників фірми. Це досягається з, однієї сторони, шляхом інтенсифікації праці робітників та службовців на основі встановлення більш твердих і напружених норм, а з іншого боку - шляхом удосконалювання організації нормування. Сучасне закордонне нормування праці відрізняється строгим раціоналізмом, постійним удосконалюванням його методології, сполученням робіт із проектування і нормування трудових процесів із проектуванням технологічних процесів. Це стало можливим завдяки створенню на базі сучасних комп'ютерних засобів автоматизованих систем мікроелементного нормування, спеціальних банків нормативних даних і т.д. Автоматизовані системи нормування праці на фірмах функціонують у єдиному комплексі з автоматизованими системами внутріфірмового планування й організації виробництва (наприклад, із системою «точно в термін») у якому закладений принцип: час початку кожної наступної операції визначається з термінів здійснення попередньої.

Вивчення передового закордонного досвіду є в даний час достатньо важливою проблемою. Це підтвердили дані, отримані в ході опитувань працівників, що займаються керуванням і контролем за станом умов і охорони праці. З числа опитаних тільки 32 % були знайомі з закордонними системами керування умовами й охороною праці. Інші зізналися, що вони не мають ніякої можливості ознайомитися з передовим закордонним досвідом. А тим часом у багатьох країнах накопичений визначений позитивний досвід у рішенні питань підвищення безпеки праці.

Питання для самоперевірки

1. Яка нормативно-правова основа удосконалювання трудових відносин

38

вумовах ринку?

2.Назвіть методи керування ростом продуктивності праці?

3.Розкажіть про закордонній досвід по формуванню кадрів і керуванню персоналом?

4.Яка система оплати та стимулювання праці в розвинених країнах?

5.3. Виконання домашніх завдань

Кожен студент, відповідно тематики методичних вказівок, одержує від викладача індивідуальне завдання по рішенню задач і написанню рефератів за курсом (додаток 1). В процесі виконання завдання, студент повинен уміти застосувати та узагальнити получені знання за період вивчення дисципліни. Організація виконання завдання здійснюються по методичним вказівкам по дисципліні.

Реферат має наступну структуру:

1)вступ;

2)основна частина;

3)висновок;

4)список використаної літератури;

5)додатки (якщо є).

У вступі вказується мета й актуальність розглянутого питання.

В основній частині викладається сутність питання (теми) його сучасний стан, особливості, проблемні питання та вивчаються можливі шляхи їх вирішення.

Висновок реферату складається з висновків та пропозицій по даній темі що до поліпшення загального стану об’єкту, що досліджується.

Робота виконується у друкованій формі в обсязі 10-15 сторінок. Реферат має бути надрукований на одному боці сторінок стандартних білого паперу формату А4 (210x297 мм) з використанням шрифтів текстового редактору Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом до тридцяти рядків

39

на сторінці. Текст роботи розміщується на аркуші, з дотриманням наступних розмірів полів: ліворуч - 30 мм, праворуч - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм. Вирівнювання основного тексту - по ширині. Абзац - 1,25 см.

Вся робота має наскрізну нумерацію. Починається нумерація з титульного аркуша, хоча номер на ньому не ставиться. На усіх наступних сторінках номер ставиться в правому верхньому куті без крапки арабськими цифрами без знака №.

Титульний лист оформлюється відповідно прикладених зразків (додаток

2).

За титульним аркушем помішується зміст роботи, який включає в себе всі частини та розділи, які мають самостійні змістовні заголовки. Вступ, висновки, список використаної літератури та додатки в змісті не нумеруються (додаток 3).

Заголовки структурних частин реферату «ЗМІСТ», «ВСТУП», «НАЗВА РОЗДІЛУ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» пишуться великими літерами над текстом та розташовуються посередині листа. Крапка в кінці не ставиться, переноси в заголовках небажані. Відстань від заголовку розділу до тексту повинна бути рівною одному інтервалу між стрічками тексту. Наприклад:

1. СУТНІСТЬ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Кожний розділ (глава) та підрозділ (параграф) мають заголовки. Слова розділ та підрозділ перед заголовком не пишуться. Кожний розділ роботи повинен починатись з нової сторінки. Розділ з основним змістом нумерується арабськими цифрами. Підрозділ має нумерацію усередині даного розділу. Для кожного підрозділу спочатку вказується номер розділу. Наприклад, 3-й підрозділ 2-ого розділу повинен мати номер 2.3. Номери розділів та підрозділів ставляться перед заголовком. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Відстань від заголовку