3104_MV_do_sam_rob_t_ek_prats_doc

10

Питання для самоперевірки

1.В чому полягає важність вивчення дисципліни „Економіка праці”?

2.Яка мета та основні задачі вивчення дисципліни „Економіка праці”?

3.Назвіть основні питання, які вивчаються дисципліною „Економіка

праці”?

4.З якими дисциплінами пов’язана дисципліна „Економіка праці”?

Тема № ЕП-2. Управління продуктивністю праці

2.1.Поняття продуктивності праці.

2.2.Методи й показники виміру продуктивності праці.

2.3.Фактори та резерви росту продуктивності праці.

2.4.Управління й планування продуктивності праці.

Література: 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Продуктивність праці є одним із найважливіших показників ефективності суспільного виробництва. Від її систематичного росту залежать як успіхи в розвитку економіки країни, так і підвищення народного добробуту.

Продуктивність праці - результативність корисної, конкретної праці, що визначає ефективність доцільної продуктивної діяльності в даний проміжок часу.

Продуктивність праці характеризує ступінь ефективності живої праці, але виражається вона в економії і доцільному використанні не тільки живої, але й упредметненої (минулої) праці.

Величина продуктивності праці (Впп) визначається по формулі:

11

де Q - випуск продукції, грн.;

Т - витрати часу на виробництво продукції або середньосписочна чисельність працівників.

Вимір продуктивності праці необхіден не тільки для аналізу ефективності виробництва, але і для інших практичних задач господарювання: визначення обсягів виробництва продукції, оптимального співвідношення між фондами споживання і нагромадження й фондами індивідуального й суспільного споживання в національному доході, планомірного розподілу робочої сили по сферах додатка праці й інших соціально-економічних задач.

Показники продуктивності праці, відбиваючи рівень і динаміку ефективності витрат праці, повинні відповідати таким вимогам:

-забезпечувати найбільш точне порівняння зробленої продукції з витратами праці на її виготовлення;

-бути наскрізними, тобто витримувати єдиний підхід до оцінки рівня продуктивності праці на підприємстві, у галузі і народному господарстві;

-створювати можливість для об'єктивного зіставлення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати;

-забезпечувати порівнянність рівнів продуктивності праці на підприємствах, у галузях із різнорідною продукцією й організаційнотехнічними умовами її виробництва;

-не допускати повторного підрахунка при вимірах рівнів і темпів росту середнього вироблення.

Методи виміру продуктивності праці - вираження рівня продуктивності праці через прийняті вимірники обсягу випуску продукції (виконання робіт).

Фактори росту продуктивності праці - причини, рушійні сили, під впливом яких змінюються витрати праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). В умовах виробництва - сукупність конкретних мір і заходів, що сприяють підвищенню продуктивності праці.

Резерви росту продуктивності праці - невикористані реальні можливості

12

економії праці, використання яких забезпечує досягнення прогресивних нормативних витрат праці на виробництво одиниці продукції або послуг при визначеному рівні техніки й технології, кадровому складі працівників й інших об'єктивних умов. Як резерви можна виділити матеріально-технічні, організаційні, соціально-психологічні, економічні; резерви в економії живої й упредметненої праці; перспективні й поточні й інші.

Управління продуктивністю праці - процес, що припускає стратегічне й оперативне планування, а також постійний контроль за ефективним упровадженням систем підвищення продуктивності праці.

Питання для самоперевірки

1.Що таке „продуктивність праці”?

2.За якою формулою визначається величина продуктивності праці?

3.Дайте визначення термінам „минула праця”, „жива праця”, „вироблення”, „трудомісткість продукції”?

4.Назвіть методи та показники виміру продуктивності праці?

5.Назвіть фактори та резерви росту продуктивності праці?

Тема № ЕП-3. Організація праці

3.1.Наукова організація праці (НОП), її сутність і принципи.

3.2.Колективні форми організації праці. Поняття бригади.

3.3.Економічні відносини в бригадах.

Література: 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Організація трудової діяльності полягає у встановленні взаємодії працюючих із засобами виробництва й предметами праці (організація виробництва), у формуванні визначених трудових відносин між учасниками спільної або взаємозалежної діяльності (організація керування).

13

Організація виробництва включає рішення ряду проблем: організацію умов праці, оплати праці, зайнятості і т.д.

Під організацією керування розуміється створення систем виконання відповідних функцій і формування організаційних структур керування. Сюди відноситься оперативна діяльність по координації й забезпеченню взаємодії людей і колективів структурних ланок у процесі спільної праці.

Основою визначення форм організації праці є поділ праці як відокремлення різних видів трудової діяльності, функцій працівників і їхнє розмежування в процесі спільної діяльності, і кооперація праці - спільна участь працівників у загальному процесі трудової діяльності по виробництву визначених видів продукції, виконанню робіт або послуг.

Наукова організація праці (НОП) - сукупність практичних прийомів і методів планування й керування кадрами, працею й заробітною платою на всіх рівнях управління, господарського управління.

Виділяють наступні задачі НОП: економічна (сприяє підвищенню ефективності виробництва, росту продуктивності праці), псіхо-фізіологічна (полегшує, оздоровлює умови праці, зберігає працездатність), соціальна (сприяє росту задоволеності працею).

НОП будується на наступних принципах: системності, комплексності, безперервності, ритмічності, пропорційності, погодженості виробничого досвіду, відповідності технічного рівня виробництва організації праці.

Колективна праця при правильній її організації є ефективною, сприяє кращому використанню устаткування й матеріалів. Основним елементом колективної форми організації праці на виробництві є бригада. Бригада - це первинна ланка керування виробництвом, організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробничих площ, устаткування, оснащення спрямоване на випуск високоякісної продукції з найменшими витратами праці і матеріальних ресурсів на основі колективної зацікавленості і матеріальної відповідальності. До бригад висувають наступні вимоги: застосування

14

єдиного убрання, оплата праці за кінцевими результатами, застосування госпрозрахунку й підряду, закріплення устаткування й площ, застосування ефективного механізму утворення і розподіли прибутку, самоврядування.

Відокремлюють наступні види бригад: по складу членів бригади (великі, середні, нечисленні); у залежності від тривалості робочого дня (змінні, денні, добові); по місцю розташування (стаціонарні, вахтові); за засобом поділу й кооперації праці бригади можуть бути: с повним поділом праці, с частковою взаємозамінністю, с повною взаємозамінністю; у залежності від організації праці (госпрозрахункові, підрядні).

Розвиток колективних форм організації праці привів до виникнення й розвитку підряду. Сутність колективного підряду полягає в тім, що колектив приймає на себе зобов'язання по випуску продукції визначеної якості, а адміністрація зобов'язується надати необхідні ресурси й оплатити зроблену продукцію по заздалегідь прийнятих розцінках і умовам. Сутність орендного підряду полягає в тім, що колектив орендує у підприємства на тривалий період устаткування, виробничі площі бере на себе зобов'язання по випуску продукції, за користування устаткуванням вноситься орендна плата.

Доход бригади дорівнює виторгові від проданої продукції за винятком орендної плати та матеріальних витрат. У бригадах виробляється розробка перспективних, поточних й оперативних планів на основі міжгалузевих, галузевих і місцевих норм. Норми в бригаді колективні. Форма оплати в основному підрядна, бригадно-преміальна, акордно-преміальна. Розподіл заробітку, облік конкретного трудового внеску може бути здійснене за допомогою різних методів. Широко розповсюдженим методом є використання КТУ - коефіцієнта трудової участі, що складається з 2 частин: базової, рівної 1, і підвищувальних або понижуючих значень (але розмір заробітку не може бути нижче встановленої мінімальної заробітної плати). Оплата праці робітників при бригадній підрядній системі оплати праці може здійснюватися двома методами: із застосуванням індивідуальних відрядних розцінок усіх робітників, що працюють у бригаді, або на основі колективних

15

розцінок, встановлених у цілому для бригади.

До основних напрямків роботи з НОТ на підприємстві відносять наступні: боротьба з монотонною й передчасною стомлюваністю працюючих; здійснення паспортизації й атестації робочих місць; удосконалювання режиму праці й відпочинку; поліпшення умов і охорони праці.

Питання для самоперевірки

1.Що таке „Наукова організація праці”?

2.Що таке „колективна праця” та „бригада”?

3.Які вимоги висувають до бригади?

4.Назвіть та охарактеризуйте основні види бригад?

5.Чому дорівнює доход бригади?

6.Яка форма оплати в бригадах?

7.Назвіть засоби оплати праці бригади?

Тема № ЕП-4. Нормування праці

4.1.Сутність нормування праці.

4.2.Сутність і види норм праці.

4.3.Класифікація нормативів.

4.4.Принципи та методи нормування.

4.5.Перегляд норм та оцінка їхньої якості.

Література: 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Нормування праці - це вид діяльності по керуванню виробництвом, ціль якої складається у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а

16

також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Трудовий внесок кожного працівника оцінюється, виходячи з його зіставлення з мірою праці, що встановлюється на підприємстві з урахуванням вимог суспільства до даного виду роботи.

Конкретним вираженням міри праці є норми, що відбивають різні сторони трудового процесу.

Усучасних умовах нормування праці - це вид діяльності по керуванню виробництвом, ціль якої складається у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу, розподіл його на елементи, вибір оптимального варіанта технології, прийомів

іметодів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці й відпочинку, розрахунок норм й їхнє впровадження.

Норми праці використовуються для керування виробничими й соціальними процесами. Функції норм обумовлені насамперед тим, що вони є основою планування й організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності. Роль норм праці в сучасному виробництві визначається насамперед тим, що необхідні витрати праці встановлюються на основі вибору найбільш ефективних варіантів технологічного й трудового процесів.

При визначенні трудового внеску важливо установити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність його використання.

Упрактиці нормування праці робочий час поділяється на підготовчозаключний, оперативний, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, і час перерв (регламентованих і нерегламентованих).

17

З класифікацією норм праці тісно пов'язана кваліфікація нормативних матеріалів по праці, що служать для встановлення норм і виражають залежності між необхідними витратами праці й факторами, що впливають на них.

Виділяють два види нормативних матеріалів: нормативи і єдині (типові) норми. Нормативи виражають нормативні залежності для встановлення складових частин норм часу, а також для визначення норм чисельності. Єдині (типові норми) – це залежність безпосередньо між величиною норми (часу, вироблення, обслуговування, керованості) і факторами, що впливають на неї. Основне розходження між нормативами і єдиними (типовими) нормами часу полягає в ступені диференціації елементів виробничого процесу. Тому іноді єдині (типові) норми розглядають як вид нормативів.

По змісту нормативи праці підрозділяються на нормативи: режимів роботи устаткування, часу, темпу роботи, чисельності. У залежності від сфери галузевого застосування нормативи праці підрозділяються на міжгалузеві, галузеві і місцеві (заводські). По сфері територіального застосування нормативи поділяються на республіканські й районні.

Система принципів нормування праці встановлюється на основі аналізу вимог економічних законів. Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність.

У нормуванні праці застосовують аналітичні й сумарні методи. Аналітичні методи припускають установлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування й прийомів праці робітників, визначення норм по елементах трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові й аналітично-досліджуванні. У першому випадку за базу розрахунку беруться нормативні матеріали, у другому - дані, отримані при дослідженні трудових процесів на аналізованих робочих місцях.

18

При сумарних методах норми встановлюються без аналізу конкретного трудового процесу й проектування раціональної організації праці, а на основі досвіду нормувальника (так називаний дослідний метод) або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод).

Методи дослідження трудових процесів класифікуються по різних ознаках: мети дослідження, кількості об'єктів, що спостерігаються, способові проведення спостереження, формі фіксації і його даних і т.д. Основною ознакою є мета дослідження, відповідно до якого, виділяються наступні методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фото хронометраж.

Важливим аспектом керування нормуванням праці є перегляд норм. Необхідність перегляду норм обумовлена: по-перше, зміною організаційнотехнічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва; по-друге, ростом кваліфікації і спеціалізованих навичок

Питання для самоперевірки

1.Дати визначення термінам „нормування праці”, „норма праці”, „тарифне нормування праці”?

2.У чому полягає сутність нормування праці?

3.Як у практиці нормування поділяється робочий час?

4.Назвіть та охарактеризуйте види норм праці?

5.Які основні принципи розрахунку норм праці?

6.Які методи застосовують у нормуванні праці?

Тема № ЕП-5. Заробітна плата

5.1.Сутність заробітної плати.

5.2.Види заробітної плати.

5.3.Поняття про доходи населення.

5.4.Функції та принципи заробітної плати.

5.5.Характеристика тарифної системи.

19

5.6.Форми та системи заробітної плати.

5.7.Характеристика преміювання та деприміювання.

Література: 2, 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Організація заробітної плати є важливою ланкою системи соціальних відносин. Навчання про заробітну плату є частиною теорії трудової вартості. Вартість робочої сили зводиться до вартості визначеної суми життєвих засобів. Нижня її границя визначається фізичними потребами найманого робітника - вартістю життєвих засобів, необхідних для підтримки її працездатності, задоволення насущних потреб. Вартість робочої сили - це розмір фактичних витрат наймача на зміст робочої сили. Це поняття включає:

1.Оплата праці за виконаний обсяг.

2.Витрати на оплату невідпрацьованого часу, що підлягає оплаті відповідно до діючого законодавства.

3.Винагороди і посібники.

4.Витрати на харчування й інші пільги, надані натурою.

5.Витрати наймача на професійну підготовку.

6.Утримання служби соціального забезпечення.

7.Податки й відрахування, розглянуті як витрати на робочу силу.

8.Витрати на соціальне страхування, оплачувані наймачем.

9.Інші витрати (службовий транспорт для працівників, спецодяг). Витрати, відбиті в пунктах 1-4, є «прямими витратами на робочу силу»,

ав пунктах 5-9 - «непрямими витратами на робочу силу».

Ринкова ціна одиниці праці - ставка заробітної плати, обумовлена в договорі і визначальному рівні оплати праці, що має конкретні професійнокваліфікаційні характеристики в одиницю часу.

Згідно Закону України «Про оплату праці», зарплата - це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вираженні, що відповідно до