3104_MV_do_sam_rob_t_ek_prats_doc

20

трудового договору власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану їм роботу.

Заробітна плата - елемент доходу найманого робітника, форма економічної реалізації права власності на приналежний йому ресурс праці. Для роботодавця, що купує ресурс праці для використання його в якості одного з факторів виробництва, заробітна плата найманих робітників є одним з елементів витрат виробництв

Розрізняють основну, додаткову і соціальну зарплату, різні види соціальних виплат, страхові внески, (витрати на підбор, наймання і професійну підготовку персоналу розглядають як витрати на робочу силу), що входять у собівартість продукції (робіт) і у виробничі витрати.

Доходи населення - сукупність грошових і натуральних засобів для підтримки фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини на визначеному рівні задоволення його потреб, що формуються за рахунок власної праці й інших джерел. Основні джерела формування доходів родини - заробітна плата, пенсії, посібники, підприємницький доход, дивіденди й інші доходи від власності, засобу від реалізації продукції особистого підсобного господарства і т.д.

Тарифна система є основою організації оплати праці. Вона містить у собі: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифнокваліфікаційні довідники.

Зараз у більшості галузей промисловості діє 6-розрядна сітка. Співвідношення між нижчим і вищим розрядом відбиває розходження в складності виконуваних робіт і створює в робітників матеріальну зацікавленість у підвищенні кваліфікації.

Чимало важливе значення при оплаті праці належить преміюванню. В умовах ринкової економіки преміальна система є самостійною, ефективною, стимулюючою й організуючою частиною системи заробітної плати. Підприємство може самостійно розробляти Положення про преміювання працівників, при необхідності, погоджуючи його із профспілковою

21

організацією і включати в колективний договір із метою росту результативності праці.

Премії класифікуються в залежності від їхнього економічного й функціонального призначення. Вони можуть носити загальний (за досягнуті результати роботи підприємства, цеху, ділянки) й приватний характер (премії за створення й упровадження нової техніки, за утилізацію брухту або економію електроенергії).

Депреміювання працівників - зменшення розмірів премій працівників або повне позбавлення їхньої премії за допущені недогляди в роботі, перелік яких чітко обмовляється й включається в положення про преміювання.

Питання для самоперевірки

1.Що включає до себе поняття „вартість робочої сили”?

2.Які витрати відносять до „прямих” та „непрямих” витрат на робочу

силу?

3.Що таке „заробітна плата”?

4.Назвіть та охарактеризуйте основні види заробітної плати?

5.Що таке „доходи населення”?

6.Назвіть основні джерела формування доходів родини?

7.В чому полягає різниця між номінальною та реальною заробітною платою?

8.Дайте визначення термінам „прожитковий мінімум”, „бюджет прожиткового мінімуму”, „мінімальна заробітна плата”?

9.Назвіть функції та принципи заробітної плати?

10.Назвіть та охарактеризуйте основні елементи тарифної системи?

11.Назвіть основні форми заробітної плати?

12.Надайте характеристику системам преміювання та деприміювання?

Тема № ЕП-6. Ринок праці

6.1. Поняття ринку праці.

22

6.2.Складові частини ринку праці.

6.3.Види ринку праці. Сегментація ринку праці.

6.4.Елементи ринку праці.

6.5.Модель ринку праці.

Література: 2, 4, 7, 10.

Методичні вказівки

Ринок праці як складова частина ринкової економіки являє собою: систему суспільних відносин із погодженими інтересами роботодавців і найманої робочої сили; сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили; місце перетинання різних економічних і соціальних інтересів і функцій, позицій підприємств, - поле взаємин окремого підприємства і його співробітників, тобто потенційних або фактичних працівників, але думаючих про перехід на нове місце роботи в межах фірми.

Таким чином, ринок праці - найважливіший елемент ринкової економіки, що представляє механізм узгодження інтересів роботодавців (пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої сили).

Головні складові частини ринку праці - сукупна пропозиція та сукупний попит. Функціонування ринку праці має ряд особливостей, а саме:

-невіддільність прав власності на товар-працю від його власника;

-праця являє собою процес витрати робочої сили її носія; у процесі купівлі-продажу праці виникають особливі відносини;

-значна тривалість контакту продавця й покупця. Угода, чинена на ринку праці, припускає початок тривалих відносин між продавцем і покупцем;

-дія не грошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи професійного росту);

23

-наявність великого числа інституціональних структур особливого роду. До них відносяться: система трудового законодавства; різні установи й служби регулювання зайнятості; державні програми в області праці й зайнятості і т.д.;

-високий ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою розмаїтістю, оскільки кожен працівник у своєму роді унікальний, а кожне робоче місце тією чи іншою мірою відрізняється від іншого і жадає від претендента специфічних навичок.

Виходячи з визначення й характеристики ринку праці, можна установити основні його елементи: суб'єкти ринку праці; функції, правові аспекти, що регламентують відносини суб'єктів на ринку праці; кон'юнктура ринку; інфраструктура ринку праці й ін.

Основними суб'єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники. Роботодавець - державні підприємства, акціонерні товариства,

громадські організації, колгоспи, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т.п.

Наймані робітники - це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання - головне джерело засобів існування й індивідуального відтворення, ін.

Кон'юнктура ринку - це співвідношення попиту та пропозиції у всіх складові структури ринку праці.

Вивільнення робітників та службовців, їхнє подальше перенавчання і працевлаштування проводяться в строгій відповідності із законодавством про працю й Закон України “Про зайнятість населення”.

Питання для самоперевірки

1.Дайте визначення терміну „ринок праці”?

2.Які основні частини ринку праці?

3.Назвіть та охарактеризуйте основні види ринку праці?

4.Що таке сегментація ринку?

24

5. Назвіть елементи ринку праці?

Тема № ЕП-7. Зайнятість і безробіття населення

7.1.Поняття зайнятість.

7.2.Безробіття. Види безробіття.

7.3.Загальна характеристика створення структури і принципів діяльності Державної служби зайнятості.

7.4.Державне регулювання проблем зайнятості трудових ресурсів.

Література: 4, 7, 10

Методичні вказівки

При вивченні цієї теми необхідно пам'ятати, що працівник вже не виступає як безправний і безвільний, а володіє деяким вибором способів свого існування. Кожна людина сама добровільно обирає форму зайнятості, вид діяльності, професію. Повна зайнятість - мета до якої необхідно прагнути. Повна зайнятість досягається тоді, коли попит на робочу силу співпадає з її пропозицією. Але це явище постійно порушуватиметься із-за змін потреб суспільства, структури виробництва. Основні терміни і поняття, які необхідно розглянути при вивченні питання «Зайнятість населення»: населення, відтворення населення, демографічна політика, природний приріст населення, природний рух населення, формування трудових ресурсів, економічно активне населення, зайняте населення, імміграція, еміграція, повна зайнятість, часткова зайнятість, ефективна зайнятість, самозайнятість.

Безробіття - невідповідність на ринку праці, коли пропозицію праці перевищує попит на нього, причому, ця невідповідність може бути як кількісною, так і якісною. Безробіття необхідно розглядати з різних точок зору, з'ясовувавши найбільш важливі поняття, що характеризують її, а саме: статус безробітного, рівень безробіття, поширеність безробіття і рух

25

безробітних, тривалість безробіття, типи безробіття.

При вивченні теми студент повинен обов'язково розглянути державне регулювання проблем зайнятості, виявити основні позитивні і негативні моменти здійснення державної політики в області зайнятості.

Питання для самоперевірки

1.У якому випадку досягається повна зайнятість?

2.Назвіть та розшифруйте основні терміни та поняття стосовно зайнятості населення?

3.Що таке безробіття?

4.Назвіть основні типи безробіття?

5.Назвіть основні напрямки діяльності Державної служби зайнятості?

6.За яких умов безробітна людина може розраховувати на соціальну допомогу держави?

7.Назвіть типи державного впливу на зайнятість?

Тема № ЕП-8. Соціальна політика

8.1.Поняття соціальної політики.

8.2.Соціальний захист.

8.3.Профспілки і трудові відносини.

8.4.Структура і зміст трудових і колективних договорів.

Література: 3, 5, 7, 8.

Методичні вказівки

Соціальна політика - діяльність держави по керуванню розвитком соціальної сфери суспільства, спрямований на підтримку на належному рівні трудової мотивації населення, задоволення його інтересів і потреб, твердження способу життя, що сприяє комплексному розвиткові особистості.

26

Соціальна політика охоплює побут, культуру, утворення, охорону здоров'я і т.п., причому кожна з цих сфер у силу своєї специфіки є або об'єктом прямого регулювання або впливу з боку держави, або вплив на неї здійснюється за допомогою створення умов, що спонукують людей до бажаного для суспільства соціальному поводженню.

У системі соціальної політики важливе місце належить соціальному захистові. Соціальний захист - система мір, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих шарів працездатного населення. Вона будується на наступних принципах:

-сполучення диференційованого й загального підходу (вона охоплює всі сфери життєдіяльності і всі соціальні групи, здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу);

-гнучкість системи соціального захисту і її соціальних гарантій;

-попереджувальний характер;

-соціальне партнерство;

Принципам соціального захисту відповідають наступні форми: соціальне страхування, соціальна допомога непрацездатним і малозабезпеченим громадянам, поліпшення рівня життя.

Соціально-трудові відносини - комплекс взаємин між найманими робітниками й роботодавцями в умовах ринкової економіки, націлених на забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому.

Дискримінація - довільне обмеження засобів для задоволення визначеного рівня тих або інших соціальних потреб населення в утворенні, медичній допомозі, житлі, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні і т.д.

Соціальні нормативи - це мінімальні розміри заробітної плати й пенсії. Професійні союзи в даний час є одним із найважливіших демократичних

інститутів сучасного суспільства. Трудові відносини і профспілковий рух тісне зв'язані між собою. У нашій країні профспілковий рух пройшло за

27

порівняно короткий історичний період кілька етапів.

Важливими нормативно-правовими документами, що регламентують трудові відносини, у даний час, є трудові й колективні договори.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом (адміністрацією), по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений їм орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату, створювати необхідні умови праці й ін. Одним із видів трудового договору можна вважати контракт, у якому детально обмовляються термін, умови й режим праці, оплата роботи, функції і права сторін, умови припинення і т.д.

В даний час колективні договори розробляються на всіх підприємствах, організаціях і установах, наділених правами юридичної особи, незалежно від форми власності, за винятком індивідуальних і сімейних підприємств. Нормативними документами, що регламентують порядок розробки й дії колдоговорові, є Кодекс законів про працю, Закон України «Про колективні договори й угоди».

Питання для самоперевірки

1.Дати визначення термінам „соціальна політика” і „соціальний захист”?

2.На яких принципах будується система соціального захисту?

3.Надайте визначення термінам „соціально-трудові відносини” і „дискримінація”?

4.За які періоди в Україні сформувалися професійні союзи?

5.Яке значення мають для працюючих профспілки?

6.Що таке трудовий та колективний договір?

7.Назвіть етапи розробки колективного договору?

Тема № ЕП-9. Трудовий потенціал країни, регіону й підприємств

9.1. Трудовий потенціал та його зв’язок із трудовими ресурсами.

28

9.2.Кількісні та якісні характеристики трудового потенціалу.

9.3.Формування трудових ресурсів, планування потреби в трудових

ресурсах.

Література: 7, 10.

Методичні вказівки

Під трудовими ресурсами розуміють частина населення, що володіє необхідним фізичним і інтелектуальним розвитком, здібностями й знаннями для роботи в якій-небудь сфері додатка праці. У нашій країні до складу трудових ресурсів включається працездатне населення в робочому віці. Це чоловіки у віці від 16 до 59 років включно і жінки від 16 до 54 років включно. На відміну від природних ресурсів трудові ресурси є особливим видом ресурсів. Це люди. Їх не можна запасати або відкладати їхнє використання на якийсь інший період.

Останні роки в документах із питань господарського будівництва і на практиці одержало широке поширення поняття "трудовий потенціал". Це поняття застосовується для всіх рівнів. В економічній літературі трудовий потенціал найчастіше ототожнюється з трудовими ресурсами, з кадровим потенціалом, із робочою силою і т.п.

Але трудовий потенціал - самостійна економічна категорія, що характеризує реальні ресурси живої праці. При цьому трудовий потенціал - поняття більш широке, чим трудові ресурси. Трудові ресурси обмежуються працездатним населенням у робочому віці, а трудовий потенціал містить у собі і тих людях, що вийшли за межі працездатного віку або ж ще не ввійшли в його межі, але фактично беруть участь у суспільній праці, включаючи і сферу індивідуальної трудової діяльності. Трудовий потенціал має кількісну і якісну характеристики. Кількісна характеристика може бути представлена чисельністю середньорічних працівників. Якісна характеристика трудового потенціалу виражається в ступені професійної й кваліфікаційної придатності

29

людей до виконання робіт. Це залежить від їхньої загальноосвітньої й професійної підготовки ,а також навичок у праці й особистих здібностях.

Для високопродуктивної діяльності кожного працівника підприємство: установлює технічно обґрунтовані норми праці і в міру поліпшення організації праці і виробництва, проведення технічних заходів переглядає них; домагається виконання зростаючих обсягів робіт з відносно меншою чисельністю персоналу; проводить атестацію й раціоналізацію робочих місць, визначає їхня необхідна кількість і скасовує зайві робочі місця; установлює форми організації праці працівників, проводить тарифікацію, привласнює розряди робітникам і категорії фахівцям, організує впровадження передових методів і прийомів праці; установлює режим робочого часу і часу відпочинку.

Трудовий потенціал підприємств, як по чисельності, так і по професійно-кваліфікаційному складі складається під впливом технічних, технологічних, організаційно-господарських, соціальних і демографічних факторів.

Технічні і технологічні фактори впливають на чисельність і склад трудового потенціалу через зміну обсягу й змісту виконуваних функцій і продуктивність праці. Наприклад, дія технологічних факторів зв'язано з процесом перетворення сил і предметів природи. Зміни обумовлюють відносну економію робочої сили.

На формування структури і складу трудового потенціалу, а також на форми й інтенсивність руху кадрів як усередині підприємства, так і за його межами впливають соціальні й демографічні фактори.

При визначенні цілей своєї організації керівництво повинне також визначити необхідні для їхнього досягнення ресурси. Необхідність у грошах, устаткуванні й матеріалах є цілком очевидною. Рідко хто з керівників упустить ці моменти при плануванні. Потреба в людях - теж здається цілком очевидною. На жаль, найчастіше планування людських ресурсів ведеться неналежним образом або ж йому не приділяється тієї уваги, якого воно