Таблиця 4.2
ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ СПОЖИВАЧІВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ
|
Потреби споживачів |
1994 р. |
2000 р. |
|
Поліпшення якості (запасних частин на мільйон готових виробів) |
400—2000 |
3,4 |
|
Час пристосування прототипів до ринкових вимог (тижнів) |
7—16 |
5—10 |
|
Зростання ефективності зниження енергоспоживання (% ефекту) |
70—75 |
75—90 |
|
Зниження ціни (дол./ватт) |
0,35—1,0 |
0,2—0,4 |
|
Зменшення рівня шуму (%) |
2 |
1 |
|
Зниження втрат оперативної напруги (вольт) |
3,3—5,0 |
1,5—5,0 |
|
Інтелект постачальника |
Обмежений |
Інтегрований |
|
Розподіл енергії (тип форми) |
Обмежена |
Модернізована |
|
Якість (кількість помилок на один мільйон виробів) |
6210 |
3,5 |
|
Режим доставки (періодичність) |
Щотижня |
Щодня |
|
Ремонт під час доставки (%) |
85 |
97 |
|
Ремонт протягом експлуатації (днів) |
12 |
5 |
|
Гарантії продукту (років) |
1—2 |
Весь період |
|
Заміна продукту (днів) |
10—15 |
1 |
|
Географія збуту |
США, Європа |
Весь світ |
|
Термін створення першого прототипу (тижнів) |
7—16 |
5—10 |
|
Термін створення першого дослідного зразка (тижнів) |
20—32 |
12—16 |
|
Географія обслуговування |
США, Європа |
США, Європа, Східна Азія |
Адаптовано: Hodgetts R., Luthans F., 1997, p. 306.
Дуже важливим у самостійному вивченні теми є розуміння ще однієї сфери прийняття міжнародних управлінських рішень, пов’язаної з атакуванням конкурентів. У цьому зв’язку заслуговує на увагу практика прийняття рішень у корпорації «Дженерал Електрик», пов’язана з постановкою таких п’яти «правильних питань» [Слейтер Р., 2000, с. 50]:
Що являє собою конкурентне середовище, в якому діє підприємство?
Чого досягли ваші конкуренти за останні три роки?
Що за той же час зробили ви?
Яким чином конкуренти можуть загрожувати вашому бізнесу в майбутньому?
Які ви маєте наміри для того, щоб випередити їх?
Самостійне опанування теми слухачем включає розуміння місця політичних ризиків у прийнятті міжнародних рішень.
Стосовно міжнародного менеджменту політичний ризик являє собою ймовірність того, що ділові іноземні інвестиції стануть предметом тиску й ущільнення з боку урядової політики країни-господаря.
Управління політичними ризиками ґрунтується на врахуванні дії трьох груп факторів:
Категорії політичного ризику:
трансферні ризики;
операційні ризики;
ризик втрати контролю власності.
Загальні інвестиції:
конгломеративні інвестиції;
вертикальні інвестиції;
горизонтальні інвестиції.
Спеціальні інвестиції (сектори економічної діяльності).
Схематично ці фактори представлені на рис. 4.4.
Користуючись цією моделлю, можна визначити рівень ризиків у кожному випадку. Спеціальні інвестиції розрізняються по галузях і формах власності. Тип І має найвищий рівень ризику (наприклад, у разі прямих інвестицій у високотехнологічні галузі). Тип V характеризується найнижчим ризиком (наприклад, у разі звичайних технологій, коли устаткування може бути легко демонтовано). Так, якщо ми прагнемо знизити трансферні ризики для конгломеративних інвестицій, пов’язаних з виробництвом товарів, яких немає в приймаючій країні, то слід обирати спеціальні інвестиції V класу, тобто звичайні технології і можливості швидкого демонтування устаткування. У даному разі рівень ризикубуде «7» за умов такої шкали: високий (В)=3, середній (С)=2, низький(Н)=1.
Рис. 4.4. Тримірна мережа для оцінки політичних ризиків (Hodgetts R., Luthans F., 1997, p. 190)
Конкретніші інструменти визначення політичного ризику наведені в табл. 4.3.