fin_menedzhment

починається з ідентифікації кризи, виявлення зовнішніх, внутрішніх факторів її утворення та передбачення можливих наслідків. Саме за можливими наслідками підтвердженими експертами формується рішення щодо доцільності проведення санації чи ліквідації підприємства. Класична модель фінансової санації являється цілісним поглядом на процес проведення фінансового оздоровлення підприємства та його етапи (Рис.12.2).

1.Виявлення (ідентифікація) фінансової кризи.

2.Причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи (визначають фактори, вид кризи, її глибину, якість фін.стану підприємства).

3.Прийняття рішення про санаційну спроможність боржника(проводять санацію) або щодо ліквідації (добровільна - на підставі рішення власників або їх угоди з кредиторами та за контолю останніх; примусова - за рішенням суду у процесі провадження справи про банкрутство).

стратегічних цілей (відновлення ефективної діяльності підприємства в

·сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

·основні вартісні цільові показники( виручка, прибуток, ліквідність...);

·соціальні цілі.

181

Санаційний аудит

Санаційний контролінг

Причинно-наслідковий аналіз, санаційна спроможність

Визначення цілей санації

Формування стратегії, тактики санації

Розробка санаційних заходів

Програма санації

Проект санації

Реалізація, координація, контроль

Рис. 12.2. Класична модель санації

Стратегія діяльності підприємства– це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій(розподіл і формування ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей. Практика показує, що успішна фінансова діяльність підприємства майже 70%на залежить від стратегічної спрямованості, на 20% - від ефективності оперативного управління і на 10% - від якості виконання поточних завдань.Процес санації підприємства

розглядається як процес вирішення конфлікту між підприємством навколишнім середовищем.

Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення

182

обладнання, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та втілення прогресивної стратегічної концепції контролінгу;

обґрунтованому виборі стратегії і тактики підприємства.

6.Згідно з обраною стратегією розробляється програма санації.

7.Програма санації включає послідовний перелік основних етапів та санаційних заходів (на підставі аналізу причин кризи, внутрішніх резервів та можливості залучення капіталу). Конкретизація програмних заходів здійснюєть

впані санації.

санації, розрахунок обсягів необхідних фінансових ресурсів для її проведення, графіки і методи мобілізаціі фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій

183

та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів та прогнозовані результати виконання проекту).

9. Реалізація, координація і нагляд шляхом впровадження оперативного санаційного контролінгу. Завданням якого є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод. Використовуються такі основні інструменти та методи: бюджетування (інструмент), бенчмаркетинг (порвнюють з конкурентами), система раннього попередження та реагування, вартісний аналіз, портфельний аналіз, аналіз точки беззбитковості, імітаційне моделювання, система планово-контрольних розрахунків і т. д.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.У чому суть антикризового фінансового менеджменту?

2.Які принципи лежать в основі антикризового фінансового управління?

3.Що розуміють під фінансовою кризою підприємств?

4. Як внутрішні і зовнішні фактори впливають на фінансову криз підприємства?

5.У чому полягає сутність фінансової санації підприємств?

6.Які основні функціональні блоки уособлюють процес менеджменту фінансової санації підприємств?

8.У чому суть чотирьох видів стратегії фінансової санації?

9.Які джерела фінансової санації ви знаєте?

10.Розкрийте сутність класичної моделі фінансової санації підприємств?

ТЕСТИ

1. До головних факторів, що зумовлюють стратегічну кризу на підприємстві, слід віднести такі:

1)дефіцити в організаційній структурі;

2)незадовільна структура капіталу;

3)зайві виробничі потужності;

4)незадовільна робота з кредиторами;

5)низький рівень контролю якості.

2.Санація підприємства — це:

1)надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги;

2)задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом;

3)сукупність усіх заходів, які здатні привести до фінансового оздоровлення;

4)те саме, що й реструктуризація;

5)система заходів фінансового характеру.

3.До складу ендогенних факторів фінансової кризи відносять(вкажіть декілька правильних варіантів)

184

4.Криза підприємства, за якої зруйновано його виробничий потенціал та відсутні довгострокові фактори успіху, називається:

1)стратегічною;

2)кризою прибутковості;

3)кризою ліквідності;

4)поточною.

5.Криза підприємства, за якої систематичні збитки зменшують власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу, називається:

1)стратегічною;

2)кризою прибутковості;

3)кризою ліквідності;

4)поточною.

1)стратегічною;

2)кризою прибутковості;

3)кризою ліквідності;

4)поточною.

7.Фінансова санація включає в себе:

1)рефінансування дебіторської заборгованості;

2)призначення тимчасової адміністрації;

3)реалізацію соціального плану;

4)реструктуризацію заборгованості;

5)технічне переобладнання виробництва.

8.До функціональних завдань менеджменту санації відносять такі:

1)проведення санаційного аудиту;

2)організація реалізації проекту санації;

3)розробка санаційної концепції;

4)пошук альтернатив;

5)організація контролю за виконанням проекту санації.

9.Модель проведення санації підприємства включає в себе:

1)причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи;

2)оголошення підприємства банкрутом;

3)формування санаційної стратегії;

185

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - Т.1., Т.2., – К.: Ника-центр,

Эльга, 2001. – 592 с., 512 с.

2.Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент. – СПб.: 1998, т. 1, стр. 36 – 101.

3.Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту: К.: Ніка-центр, Эльга, 1999.

4.Ван Хорн Дж..К Основы управления финансами. – М.: Финансы и статистика,1997.-799 с. Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 332 с.

5.Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 332 с.

6.Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. –М.: Финансы и статистика, 2003. – 768 с.

7.Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с.

8.Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. – К.: Издательский дом «Максимум», 2005. – 884 с.

9.Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с

анализом деловых ситуаций. – К.: Издательский дом «Максимум», 2001. – 600 с.

10.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.

Посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

11.Управління корпоративними фінансами: Навч. посіб. / за ред. Дєєвої Н.М. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200 с.

12.Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Стояновой Е.С. – М.: Перспектива, 2004. – 656 с.

13.Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002.

– 384 с.

14.Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / за ред. Кірейцева Г. Г. – Житомир:

ЖІТІ, 2004. – 531 с.

15.Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт.. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогінн. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.

16.Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її :аналізНавч. посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 432 с.

Додаткова:

17.Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. – М.:

ИНФРА-М, 2001. – 260 с.

18.Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування. Навчальний посібник. – Львів: Компакт-ЛВ, 2005. – 312 с.

19.Бланк И. А. Основы инвестиционного менеджмента. - Т.1. – К.: Эльга-Н,

186

– 2001. - №5. – с.36-38.

31.Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від

16.07.1999 № 996-XIV // Все про бух. облік. - 2000. - № 11. - С. 3-6.

32.Про обіг векселів в Україні: Закон України вiд 05.04.2001 № 2374-III // Уряд.

кур'єр. - 2001. - №78.

33.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР // ВВР України. - 1995. - № 4.

34.Сергеев И.В., Шипицын А.В. Оперативное планирование на предприятии. – М.: Финансы и статистика, 2002. –288 с.

35.Финансовое управление фирмой/ Под ред. В.И. Терехина. – М.: ОАО “Издательство “Экономика”, 1998, стр. 130 – 154.

36.Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посіб. // А.М. Поддєрьогін та ін. – К.:

КНЕУ, 2001. – 294 с.

37.Хелферт Э. Техника финансового анализа – М.: ЮНИТИ, 1996. - 663 с.

38.Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. Финансы корпораций: теория, методы и практика: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2000. – ХVIII. – 686 c.

39.Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового анализа. – М.: ИНФРА

– М, 1999. – 686 c.

40.Шиян Д.В., Строченко Н.І Фінансовий аналіз: Навч. посібн. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с. (Університетська бібліотека).

187

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Ажіо — відхилення ринкового курсу цінних паперів від їх номінальної вартості в бік перевищення. Визначається у процентах до номіналу. На противагу ажіо розглядають дизажіо.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

зробити вибір між деномінацією чи консолідацією своїх корпоративних прав, з одного боку, та здійсненням безповоротної фінансової допомоги підприємству— з Іншого. Перед власниками постає проблема вибору: або вони роблять цільові внески для погашення непокритих збитків підприємства і зберігають належну їм частку(в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного фонду, або погоджуються на зниження номінальної вартості своїх корпоративних прав, уникаючи будь-яких доплат.

Альтернативний фінансовий ринок: а) більш ризиковий; б) використовується молодими і швидко зростаючими компаніями, або для операцій управлінського персоналу по викупу компанії при приватизації. Переваги та недоліки самостійного виходу підприємства з своїми цінними паперами на ринок: а) витрати по розміщенню; б) необхідність виконувати затверджені правила; в) більша відкритість підприємства і , як результат можливість критики діяльності; г) “розпорошення” (dilution) права власності.

Аналіз грошових потоків — це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення

резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.

Андеррайтери — фінансові посередники, професійні торгівці цінними паперами, до послуг яких вдаються емітенти корпоративних чи боргових прав, щоб швидко та ефективно розмістити цінні папери(акції, облігації). Посередники можуть взяти на себе зобов'язання з розміщення всієї емісії або ЇЇ частини. При цьому емітенту надається гарантія розміщення емісії.

Ануїтети або рента - надходження або платежі одного розміру, які здійснюються через однакові інтервали часу протягом визначеного періоду.

Арбітражний керуючий — розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор

— фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, і діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Аудит — незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, яка має на меті визначити достовірність його звітності, 'ясувати повноту обліку й

188

Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Балансова (залишкова) вартість основних фондів — первісна вартість основних засобів за відрахуванням їх зносу.

Банкрутство — пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання

до якого з корисливих мотивів вдається власник або посадова особа підприємства, вживаючи протиправних заходів або не виконуючичи неналежно виконуючи свої службові обов'язки і яке істотно зашкоджує державним або громадським інтересам чи законним правам власників та кредиторів. Винні в доведенні до банкрутства особи караються згідно з Кримінальним кодексом України.

браком майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується; заборгованість, яка лишилася непогашеною через нестачу

189

коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора стосовно примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості.

Вартість (або ціна) капіталу - це відношення витрат з обслуговування залученого капіталу до величини цього капіталу.

Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або вартість ста відсотків корпоративних прав у діловому підприємстві.

Вартість власного капіталу – це грошовий дохід, який планують одержати власники звичайних акцій. Існує декілька моделей оцінки вартості власного капіталу.

розподіл доходів і активів. До складу власного капіталу відносять: статутний капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Збільшити статутний капітал підприємства можна шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. І навпаки, зменшити статутний капітал можна за рахунок зменшення номінальної вартості акцій і викупу акцій з метою їх анулювання.

Власний капітал – частина в активах, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Вторинний фондовий ринок(secondary stock market) – ринок, де постійно обертаються цінні папери, які вперше були продані на первинному фондовому ринку. Вторинний фондовий ринок охоплює частину біржового і позабіржового фондового ринку, забезпечуючи постійну ліквідність і розподіл ризиків. Без вторинного фондового ринку не може ефективно функціонувати

залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла у результаті минулих подій і погашення якої, призведе до зменшення ресурсів підприємства.

190