- •1.Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку
- •2.Етапи становлення і напрями психологічної науки
- •3.Методи наукової психології
- •4. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •5. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства
- •6.Мозок і психіка
- •7. Принципи психологічної науки
- •8. Психологія в системі наук
- •9. Галузі психології
- •10.Основні теорії особистості
- •11. Особистість в "описовій психології" в. Дільтея й е. Шпрангера
- •Типологія особистостей о. Ф. Лазурського
- •12. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •13. Фрейдизм і неофрейдизм
- •14. Гуманістичні теорії особистості
- •15. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •Особистість у культурно-історичній теорії л. С. Виготського
- •16. Особистість у культурно-історичній теорії л.С.Виготського.
- •17. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •18. Особистість у теорії с. Л. Рубінштейна
- •19. Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості
- •22. Поняття «індивід», «людина», «особистість», «індивідуальність» «суб’єкт”.
- •24. Характеристика типів темпераменту
- •26. Діяльність та особистість
- •27. Генетичний аспект особистості; від задатків до здібностей
- •28. Психологічна структура особистості
- •29. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •30. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •31. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •32. Відчуття та сприймання в системі інтелектуальних властивостей особистості
- •33. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання
- •34. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання
- •35. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •36. Пам'ять, Теорії пам'яті
- •37. Види пам'яті. Загальна характеристика процесів пам'яті
- •38. Вивчення пам'яті Розвиток пам'яті Виховання пам'яті
- •39. Увага. Поняття уваги.
- •41. Увага. Властивості уваги
- •43. Вивчення властивостей уваги. Розвиток і виховання уваги
- •44.Мислення як процес
- •45. Класифікація видів мислення
- •46. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
- •47. Мислення і мовлення
- •48.Уява і види уяви
- •49. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •50. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •51. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •52.Проняття про емоції
- •53. Емоції та почуття
- •54. Воля
- •56.Класифікація потре б
- •58. Мотиви та цілі діяльності
- •Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •59. Воля і мотив. Мотиви і навички. Мотиви та емоції
- •60. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •62. Ефекти соціалізації
- •Соціальні атитюди та диспозиції
- •63. Соціальні групи. Класифікація груп
- •Класифікація соціальних груп.
- •Референтні групи.
- •64. Закономірності функціонування малих груп
- •65.Групи колектив Поняття про групи
- •Колектив
- •66.Спілкування і діяльність. Функції спілкування.
- •67. Вербальна та невербальна комунікація
- •1.1. Спілкування і діяльність
- •69. Стадії міжособистісного розуміння
- •70. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •71. Структура конфлікту його динаміка
- •72.Розумові операції
- •73. Рефлекторний характер психіки
- •74.Рецептори та аналізатори. Компенсаторні можливості в області відчуттів Аналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа. Рецептори, органи чуття та їх значення
- •75. Форми переживань почуттів (стреси афекти фрустрація пристрасть настрій тощо)
- •Зорові відчуття
- •Слухові відчуття
- •77. Характер, акцентуации характера
- •1) Самоуверенность — неуверенность;
- •78. Референтні групи їх роль у формуванні особистості
- •87. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людей
2.Етапи становлення і напрями психологічної науки
Становлення психологічної науки можна умовно розділити на 4 етапи:
1 етап – психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більш 2-х тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.
2 етап – психологія як наука про свідомість. Виникає в 17 столітті у зв'язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю.
3 етап – психологія як наука про поведінку. Виникає в кінці 19 – початку 20 століть. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна побачити – поведінка, вчинки, реакції людини.
4 етап – психологія як наука, що вивчає закономірності, прояви і механізми психіки.
З якнайдавніших часів потреби суспільного життя примушували людину враховувати особливості психічного складу людей. Перші психологічні уявлення позначилися на стародавньому світі у зв'язку із спробами мислителів того часу дав відповідь на питання: що таке душа? При цьому виділилися, різні підходи до вивчення суті душі – матеріалістичний і ідеалістичний.
Прихильник першого підходу Демокріт (близько 460-370 до н.е.) стверджував, що душа складається з рухомих атомів, які приводять тіло в рух. Із смертю тіла гине і душа.
Платон (428-348 до н.е.), навпаки, стверджував, що душа безсмертна. Мета душі – пізнання ідей, які існують вічно і самі по собі, утворюючи особливий мир, що протистоїть миру матерії.
Ідеї античних філософів були систематизовані і розвинені Арістотелем (384-322 до н.е.) в трактаті «Про душу». Цей трактат був першою власне психологічною працею, у зв'язку з чим Арістотеля часто називають засновником психології. У його уявленні душа – безтілесна суть живого тіла, за допомогою якої людина відчуває і мислить.
В середні віки в результаті посилення позицій релігії душу розглядається в основному як божественний, надприродний початок, керівний людиною в його пошуках вищого сенсу життя. В той же час накопичується знання про анатомо-фізіологічні особливості організму людини як одній з основ психіки. У зв'язку з цим особливо слід зазначити діяльність арабських учених Ібн-сини (Авіценни, 980-1037), Ібн-рушди (Аверроеса, 1126-1198), а також видатного діяча епохи Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519).
Другий етап в становленні психології пов'язують з розвитком природних наук в XVII столітті, коли ведучі учені того часу намагалися сформувати нові уявлення про світ і людину, розглядаючи психологію як науку про свідомість. Так, французький учений Р. Декарт (1596-1650) в своїх працях зробив спробу розкрити механізми поведінки людини, використовуючи як аналог закони механіки і ввівши нове поняття – рефлекс. Б.Спіноза (1632-1677) і Г.Лейбніц (1646-1716), які розробляли питання про співвідношення фізіологічного і психічного, а також Дж.Локк (1632-1704), який ввів в психологію поняття асоціації (від латів. associatio – з'єднання, зв'язка) – зв'язку між явищами, при якому виникнення одне з них викликає поява іншого. Саме це поняття було покладене в основу виниклої в XVIII столітті асоціативної психології (Д. Гартлі, 1705-1757), в рамках якої затверджувалося, що нервова система підкоряється фізичним законам і, отже, явища свідомості утворюються шляхом асоціації (механічної зв'язки) простіших елементів. У цей же період Г. Коніський (1717-1795) указував на активний характер відображення психікою об'єктивної реальності. Г. С. Ськоворода (1722-1794) необхідною умовою пізнання дійсності вважав самопізнання людиною себе, своїй суті.
Початком третього етапу – становлення психології як самостійної експериментальної науки – можна рахувати 60–70-і роки XIX століття, коли в психологію прийшов експеримент. Розвиток експериментальної психології пов'язують перш за все з німецьким ученим В.Вундтом (3832-1920), що відкрив в 1879 році першу в світі психологічну лабораторію.
На основі накопичених експериментальних даних, робіт І.М.Сеченова (1829-1905), І.П.Павлова (1849-1936), З. Фрейда (1856-1939) і багатьох інших видатних учених був зроблений вивід про неможливість обмеження предмету психології однією свідомістю, використання асоціацій як універсальна категорія, що пояснює всю психічну діяльність.
Це привело до виникнення в XX в. декількох нових напрямів психології, кожне з яких по-своєму визначало, що ж повинна вивчати ця наука: поведінка, несвідома і ін.