- •1.Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку
- •2.Етапи становлення і напрями психологічної науки
- •3.Методи наукової психології
- •4. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •5. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства
- •6.Мозок і психіка
- •7. Принципи психологічної науки
- •8. Психологія в системі наук
- •9. Галузі психології
- •10.Основні теорії особистості
- •11. Особистість в "описовій психології" в. Дільтея й е. Шпрангера
- •Типологія особистостей о. Ф. Лазурського
- •12. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •13. Фрейдизм і неофрейдизм
- •14. Гуманістичні теорії особистості
- •15. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •Особистість у культурно-історичній теорії л. С. Виготського
- •16. Особистість у культурно-історичній теорії л.С.Виготського.
- •17. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •18. Особистість у теорії с. Л. Рубінштейна
- •19. Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості
- •22. Поняття «індивід», «людина», «особистість», «індивідуальність» «суб’єкт”.
- •24. Характеристика типів темпераменту
- •26. Діяльність та особистість
- •27. Генетичний аспект особистості; від задатків до здібностей
- •28. Психологічна структура особистості
- •29. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •30. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •31. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •32. Відчуття та сприймання в системі інтелектуальних властивостей особистості
- •33. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання
- •34. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання
- •35. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •36. Пам'ять, Теорії пам'яті
- •37. Види пам'яті. Загальна характеристика процесів пам'яті
- •38. Вивчення пам'яті Розвиток пам'яті Виховання пам'яті
- •39. Увага. Поняття уваги.
- •41. Увага. Властивості уваги
- •43. Вивчення властивостей уваги. Розвиток і виховання уваги
- •44.Мислення як процес
- •45. Класифікація видів мислення
- •46. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
- •47. Мислення і мовлення
- •48.Уява і види уяви
- •49. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •50. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •51. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •52.Проняття про емоції
- •53. Емоції та почуття
- •54. Воля
- •56.Класифікація потре б
- •58. Мотиви та цілі діяльності
- •Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •59. Воля і мотив. Мотиви і навички. Мотиви та емоції
- •60. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •62. Ефекти соціалізації
- •Соціальні атитюди та диспозиції
- •63. Соціальні групи. Класифікація груп
- •Класифікація соціальних груп.
- •Референтні групи.
- •64. Закономірності функціонування малих груп
- •65.Групи колектив Поняття про групи
- •Колектив
- •66.Спілкування і діяльність. Функції спілкування.
- •67. Вербальна та невербальна комунікація
- •1.1. Спілкування і діяльність
- •69. Стадії міжособистісного розуміння
- •70. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •71. Структура конфлікту його динаміка
- •72.Розумові операції
- •73. Рефлекторний характер психіки
- •74.Рецептори та аналізатори. Компенсаторні можливості в області відчуттів Аналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа. Рецептори, органи чуття та їх значення
- •75. Форми переживань почуттів (стреси афекти фрустрація пристрасть настрій тощо)
- •Зорові відчуття
- •Слухові відчуття
- •77. Характер, акцентуации характера
- •1) Самоуверенность — неуверенность;
- •78. Референтні групи їх роль у формуванні особистості
- •87. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людей
15. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
Засновником французької соціологічної школи був відомий філософ і соціолог Е. Дюркгейм (1858-1917), який висунув положення про біосоціальну природу людини. Психічні процеси біологічно зумовлені, проте визначаються суспільством. "Колективна свідомість", тобто сукупність думок, знань чи явищ духовного життя, формує психіку людини від народження.
Теорія особистості іншого представника цієї шкали П. Жане (1859-1947) увійшла в історію психології як "психологія образу дії". За П. Жане, психічні явища готують дії людини. Мислення, почуття - це процеси, що здійснюють регуляцію дії, поведінки людини. Психіка людини розвивається під час співпраці з іншими людьми. Спочатку людина працює з іншими, а потім діє сама. Розвиток людської особистості відбувається не лише на основі образу (як вважають гештальтпсихологи) чи мотиву (згідно з поглядами К. Леві-на), а й через спілкування. Завдяки спілкуванню реалізується соціальний вплив на розвиток психіки.
Поведінковий акт складається з трьох етапів: перший етап стосується внутрішньої підготовки до дії, другий - це виникнення зусилля до виконання дії, і третій - завершення дії. Психічні процеси регулюють дії від першого до останнього етапу. Великого значення П. Жане надає психологічній напрузі як домінанті дії і вважає здатність до "трудового зусилля" основним критерієм оцінки людини.
Основу розвитку психічних функцій П. Жане вбачає у різних видах професійної діяльності Головною ознакою інтелектуальної діяльності є не використання речей, а їх виготовлення. Вчений виділяє сім рівнів поведінки людини: 1) рефлекторні акти; 2) відкладені перцептивні ДІЇ; 3) елементарні соціальні акти; 4) елементарні інтелектуальні акта; 5) маніпулювання різними об'єктами, що веде до формування інтелектуальних дій; 6) розумова діяльність, мислення; 7) творча, трудова діяльність.
Процес переходу від нижчого рівня поведінки до вищого здійснюється за допомогою мови, яка опосередковує процеси регуляції, формує довільність трудової діяльності - здатність до саморегуляції. Саме здатність до саморегуляції, до опосередкованості своєї поведінки П. Жане вважав найвищим критерієм розвитку особистості.
Особистість у культурно-історичній теорії л. С. Виготського
Видатний вітчизняний психолог Л. С. Виготський (1896-1934) відомий як творець культурно-історичної теорії розвитку психіки людини. У межах цієї теорії Л. С. Виготський виділяє три основних закони розвитку особистості
Перший закон стосується розвитку і побудови вищих психічних функцій, які є основним ядром особистості. Це закон переходу від безпосередніх, природних форм поведінки до опосередкованих, штучних, що виникають у процесі культурного розвитку психологічних функцій. Цей період в онтогенезі відповідає процесові історичного розвитку людської поведінки, вдосконалення існуючих форм і засобів мислення та вироблення нових, що спирається на мову або іншу систему знаків.
Другий закон формулюється так: відношення між вищими психологічними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Колективні, соціальні форми поведінки у процесі розвитку стають засобом індивідуального пристосування, формами поведінки і мислення особистості Виші психологічні функції виникають із колективних соціальних форм поведінки.
Третій закон може бути названий законом переходу функцій із зовнішньою у внутрішній план. Психологічна функція в процесі свого розвитку переходить із зовнішньої форми у внутрішню, тобто характеризується, стає індивідуальною формою поведінки. У цьому процесі можна виділити три ступені Спочатку будь-яка вища форма поведінки опановується дитиною лише з зовнішнього боку. Об'єктивно вона містить у собі всі елементи вищої функції, але для дитини ця функція є чисто натуральним, природним засобом поведінки. Однак люди наповнюють цю натуральну форму поведінки певним соціальним змістом, що пізніше набуває для дитини значення вищої функції. У процесі розвитку дитина починає усвідомлювати будову цієї функції, керувати і регулювати свої внутрішні операції. Тільки толі, коли функція піднімається на свій вищий, третій, ступінь, вона стає власне функцією особистості.
За Л. С. Виготським, основою особистості є самосвідомість людини, що виникає саме в перехідний період підліткового віку. Поведінка стає поведінкою для себе, людина усвідомлює себе як певну єдність. Цей момент являє собою центральний пункт перехідного віку. Психологічні процеси у підлітка набувають особистісного характеру. На основі самоусвідомлення особистості, оволодіння психологічними процесами для себе підліток піднімається на вищий ступінь керування внутрішніми операціями. Він відчуває себе джерелом власного руху, приписує власним учинкам особистісний характер.
У процесі соціогенезу витих психологічних функцій утворюються так звані третинні функції, що ґрунтуються на новому типі зв'язків та відношень між окремими процесами, наприклад, між пам'яттю і мисленням, сприйманням, увагою і дією. Функції вступають одна з одною у нові складні відношення.
У свідомості підлітка ці нові типи зв'язків і співвідношень функцій передбачають рефлексію, відображення психічних процесів. Характерною для психологічних функцій у перехідному віці є участь особистості у кожному окремому акті: мислить не мислення - мислить людина, запам'ятовує не пам'ять, а людина. Психологічні функції входять у новий зв'язок одна з одною через особистість. Закон побудови цих вищих третинних функцій полягає в тому, що вони є перенесеними в особистість психічними відношеннями, які раніше були відношеннями між людьми.
Отже, вивчення особистості у класичній психології спричинилося до створення низки фундаментальних теоретичних положень, які відкрили можливість для розгортання подальших психологічних досліджень