11. Об’єм і маса заготівки
В результаті креслення литої заготівки на рис 2 , з використанням програмного забезпечення АСКОН Компас 3DV10 отримуємо наступні результати.
II. Проектування штампованої заготовки
1. З урахуванням особливостей конструкції деталі вибираємо для виготовлення заготовки – штампування на КГШП.
2. Провести класифікацію поковки, що проектується.
Згідно з ГОСТ 7505-89 штамповані заготовки класифікуються за ознаками: точність виготовлення, група сталі, ступінь складності, конфігурація поверхні роз’єму штампа.
Клас точності виготовлення встановлюється залежно від виду обладнання (обраного технологічного процесу): приймаємо Т4.
Групу сталі поковки визначаємо за змістом вуглецю (С) і за сумарною масовою часткою легуючих елементів (ЛЕ): приймаємо М2.
Ступінь складності поковки С визначаємо шляхом обчислювання відношення
де Мп – маса (об’єм) поковки;
Мф – маса (об’єм) геометричної фігури мінімального об’єму, в яку вписується поковка.
Ступінь складності поковки С2.
Конфігурація поверхні роз'єму використовуваного штампа симетрично (Зс) зігнута поверхня роз'єму.
3. Встановлюємо положення поковки у штампі та розташування поверхні його роз'єму. При цьому слід керуватися наступними рекомендаціями.
- Необхідно враховувати можливість легкого заповнення рівчаків штампа металом і легкого видалення поковки з нього. Для цього будь-які розміри окремих елементів поковки на поверхні роз'єму штампа повинні бути більшими їх розмірів у заглибленні.
- Найбільші габаритні розміри поковки бажано розташовувати у площині роз'єму штампа.
- Заглиблення, порожнини, отвори, ребра повинні розташовуватися лише у напрямку переміщення робочого органа молота або преса.
- Заповнення рівчака штампа легше відбувається шляхом осаджування, ніж вдавлювання.
- Для зменшення напусків та нахилів поперечний переріз поковки бажано розташовувати так, щоб можна було використати природні нахили.
Таким чином поковка у штампі розташована горизонтально, а поверхня роз’єму штампа - по осі поковки.
4. Визначаємо розрахункову масу і вихідний індекс поковки. Орієнтовно величину розрахункової маси поковки визначаємо за формулою
Мп.р.=Кр∙Мд,
де Кр=1,5 - розрахунковий коефіцієнт; Мд - маса деталі,
Мп.р.=1,5∙12,35=18,53 кг
Вихідний індекс Ів, необхідний для призначення основних припусків, визначається в залежності від розрахункової маси, групи сталі, ступеня складності та класу точності поковки за допомогою номограми, Ів=12.
5. Призначаємо технологічні напуски.
Напуски призначають на порожнини, западини, виїмки, отвори і елементи деталі, які неможливо одержати штампуванням через несприятливе розташування їх відносно поверхні роз'єму штампа, малі розміри.
6. Призначаємо припуски на оброблення різанням.
Припуски призначаються лише на поверхні, які обробляються різанням.
7. Призначити припуски та допуски на розміри поковки.
Припуски
і допуски на розміри визначаються в
залежності від
і лінійних розмірів по[1,
табл. 5.11] і
[1, табл. 5.12]
відповідно.
В таблиці 2 назначені допуски і припуски на кожен розмір деталі.
Таблиця 2. - Допуски та припуски на розміри поковки.
|
Номінальний розмір деталі, мм |
Допуск номінального розміру, мм |
Шорсткість поверхні деталі, мм |
Табличний припуск, мм |
Розрахунок фактичного розміру заготовки, мм |
Фактичний розмір заготовки, мм |
|
Ø240 |
+2,4 -1,2 |
Rа=20 |
- |
240 |
|
|
Ø220 |
+2,4 -1,2 |
Ra=6,3 |
- |
220 |
|
|
Ø160 |
+2,1 -1,1 |
Ra=6,3 |
- |
160 |
|
|
Ø80 |
+1,1 -1,8 |
Ra=1,6 |
2 |
80-2·2=76 |
|
|
Ø128 |
+2,1 -1,1 |
Ra=12,5 |
- |
128 |
|
|
Ø260 |
+2,7 -1,3 |
Ra=20 |
- |
260 |
|
|
44 |
+1,8 -1,0 |
Ra=6,3 |
- |
44 |
|
|
100 |
+1.6 -0.9 |
Ra=1,6 |
2 |
100+2·2= |
|
|
20 |
+1,6 -1,0 |
Ra=6.3 |
- |
20 |
|
