21.Ознаки впливу токсикантів

В екологічній токсикології розрізняють два поняття отруєння і ураження, хоча за змістовним навантаженням вони схожі. Але отруєння передбачає гострий розвиток інтоксикації з явними проявами зовнішніх ефектів розвитку екотоксикодинамічних процесів при одноразовій дії токсиканта. Таке явище виникає при техногенних хімічних катастрофах. У той же час ураження є наслідком тривалої дії небезпечних доз (концентрацій) токсиканта, що не призводять до раптових уражень, але проявляються у вигляді побутового формування хронічної „хімічної хвороби” різної етіології з обов’язковими віддаленими наслідками в першому та подальших поколіннях особин видів та популяцій. Так, ураження живих організмів субкритичними концентраціями екотоксикантів постійно відбувається у техногенно навантажених регіонах світу, коли ГДК шкідливих хімічних речовин перевищують нормативні у десятки разів.

Оцінка ознак впливу починається з визначення токсикометричних показників ефекту дії шкідливого чинника – токсиканта. Зазначена оцінка проводиться у два етапи: токсикометричні та патофізіологічні дослідження. Токсикометрія передбачає визначення показників токсичності та небезпеки хімічних сполук. Дослідження з патогенезу включає вивчення надходження, розподілу, метаболізму, виведення токсиканта, з’ясування біохімічних і біофізичних механізмів, патофізіологічне та патоморфологічне, імунологічне вивчення ушкодження тощо.

Тобто, визначається критерій шкідливості (від грец. Kriterion – правильна ознака, мірило істини) для оцінки практичного впливу токсикантів на всі складові навколишнього природного середовища. Ці дослідження проводять поетапно.

Перш за все, визначають інтегральні показники ЛД (летальна доза), ЛК (летальна концентрація), ZCt, які показують відсоток загиблих організмів від загальної кількості та термін розвитку цього ефекту, при абсолютних показниках виміру речовини. Дані розрахунки дають змогу стандартизувати та порівнювати дію різних за хімічною природою, будовою, походженням та механізмами ураження речовин при різних шляхах надходження. В екотоксикології з цією метою застосовують коефіцієнт смертельної дії (W):

 

W = C x t,

де C – концентрація токсиканта чи БАР; t – термін (експозиція) впливу.

Коефіцієнт смертельної дії є основою, на якому ґрунтуються майже всі токсикометричні характеристики шкідливої дії. Чим менший W, тим шкідливіша для людини, тварин, рослин речовина.

22.Токсичність - це міра несумісності шкідливої речовини з життям. Чим вища концентрація речовини, тим швидше виникає отруєння і тим сильніше виражені його симптоми. Чим розчинність токсичних речовин більша, тим вищою є їх токсична дія.

За високої температури небезпека отруєння підвищується через прискорення кровообігу, ритму дихання і збільшення леткості токсичних речовин у повітрі робочої зони (отруєння влітку частіші, ніж у взимку).

Висока вологість повітря збільшує токсичність деяких отрут через зміну агрегатного стану, прискорення гідролізу та накопичення їх на поверхні слизових оболонок.

Зміна атмосферного тиску також впливає на характер токсичності речовин через збільшення їх надходження в організм унаслідок підвищення парціального тиску газів в альвеолярному повітрі (у кесонах, барокамерах).

Важливе значення має комбінована дія шкідливих речовин на організм людини. В одних випадках це посилює отруйний вплив кожного токсичного компоненту, в інших сумарний вплив отрути може послаблювати дію однієї речовини іншою або бути простою сумою їх дії, що найчастіше буває у виробничих умовах.

Індивідуальна чутливість визначається станом здоров’я і залежить від характеру праці. За тяжкої фізичної праці посилюється процес дихання і кровообігу, що веде до прискореного надходження отрути в організм.