Жакет прилеглого силуету

Ш сітки = (21,5+ 0,2)++(18+ 0,7)=21,7+12,3+18,7=52,7

Для напівприлеглого силуету

Ш сітки=(21,5+0,5)+(-5)+(18+1,2)=22+13,3+19,2=54,5.

Білет№5

1.Обробка накладних кишень у верхньому одязі.

2.Операційно – комплексна система виробничого навчання у професійно – технічних закладах швейного профілю.

3.Диференційоване навчання в школі.

4.Психологічна концепція розвитку уваги та зосередженості.

5.Що таке розмірна ознака.

1. Етапи:

1. Виготовлення елементів оздоблення накладних кишень (якщо є клапани, хлястики)

2. Обробка верхнього зрізу накладної кишені – приклеювання клейової прокладки аб пришивання підкладки

3. Розмічування місця розташування на пілочці і дублювання пілочки при потребі

4. Обробка нижніх та бокових зрізів

5. З’єднання деталей кишені з основним виробом

6. ВТО

Способи з’єднання накладних кишень:

Накладний Настрочний

Зшивний

2.Операційно – комплексна система полягає в тому, що учні спочатку тренуються і виконують вправи для здобуття умінь і навичок основних трудових прийомів по спеціальності, потім оволодівають кількома видами операцій (види робіт) після чого виконують прості комплексні роботи, що включають основні операції (обробка кишені). Потім виконують складні комплексні роботи. Далі цей цикл (комплексні роботи з основними операціями) повторюються до тих пір поки не будуть засвоєні всі операції і види робіт і достатньо складні виробничі роботи( виготовлення швейних виробів від початку до кінця). Закінчується навчання на робочих місцях підприємств( виробнича практика).

При підготовці фахівців швейного профілю застосовується операційно – комплексна система (ОКС), основним завданням якої є забезпечення послідовного оволодіння виробничими вміннями і навичками, професійною майстерністю в умовах розвитку техніки, технології і науки. З навчальної точки зору трудовий процес швейного виробництва одягу дозволяє виокремити з нього для вивчення операції, розташувати їх у певній послідовності переносу навика, повторюваності, з єднати різні операції спочатку в простий, а потім у більш складний комплекс (вузол швейного виробу). Наприклад, під час вивчення ручних стібків і строчок учні засвоюють первинні вміння у виконанні прийомів заправки нитки в голку, володіння наперстком, рухів голки в тканині, потім операції «зметати дві деталі», «зметати деталь» і т.д. Потім можна вивчити деякі прасувальні операції, а після того з’єднати ручні і прасувальні операції в такий простий комплекс, як «зметати деталі», «зшити деталі і випрасувати шов зшиття деталей». Після вивчення і виконання основних операцій і простих комплексних робіт виконуються прості комплексні роботи у вигляді таких вузлів швейних виробів, як прорізні кишені, накладні кишені, комірці і т.д. Потім учні самостійно виготовляють швейні вироби відповідно до спеціалізації, а на заключному етапі вироби виготовляють з розподілом праці і завершується процес навчання проходженням виробничої практики на швейних підприємствах.

Схема оперативно – комплексної системи

операції

ПКР прості комплексні роботи

СКР складні комплексні роботи

ВШВ виготовлення швейних виробів

ВП вироб. практика

Р_1;Р_2;Р_3;

П_1;П₂

Маш.спец.

Ручні

Машинні

прасувальні

Р_1;Р_2;М_1; М_2;М_3;

П_1;П_2;П₃

спец.руч.

Р₁ і П₂

Ручні прасувальні маш. Спец.

Маш.

шви

або

3. Навчальний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів – називається диференційованим, а навчання за таких умов - диференційоване навчання.

У навчальному процесі використовують такі види диференціювання:

1. За здібностями, коли учнів розподіляють на навчальні групи за результатами успішності: загальними або окремими здібностями.

За загальними здібностями учнів, наприклад, розподіляють по класам А,Б,В, і навчають за відповідними програмами, можливі переведення з одного класу до іншого.

За окремими здібностями учнів групують за здібностями до певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних) але такий розподіл викликає сумніви тому, що діти які потрапили до класу здібних учнів можуть вважати себе кращими інших, що не рідко спричиняє відхилення від норми у вихованні і навпаки, менш здібні – почувають себе неповноцінними.

Слід мати на увазі, що здібності дитини розвиваються і важливе значення для розвитку мають умови в які вони потрапили.

2. За відсутності здібностей, коли учнів, які не встигають з тих чи інших предметів готують у класи в яких ці предмети вивчають за менш складною програмою і в меншому обсязі. Недолік в тому, що учні отримують неоднакову освіту і тому не мають однакових можливостей для її продовження.

3. За майбутньою професією – це навчання дітей в музичних, художніх школах, школах з поглибленим вивченням іноземних мов, проф.. тех.. закладах різних типів.

4. За інтересами учнів – це навчання в класах або школах, які формують з 8-го року навчання, коли учні отримують певний рівень загальної освітньої підготовки і можна організовувати диференційоване навчання.

5. За талантами дітей – це школи, які ведуть пошук талановитих дітей і створюють їм умови для всебічного розвитку.

Цих учнів поділяють на такі групи:

• учні з дуже високим рівнем навчальних можливостей;

• учні з високим рівнем навчальних можливостей;

• учні з середнім рівнем навчальних можливостей;

• учні з низьким рівнем навчальних можливостей.

Формувати тимчасові групи потрібно так, щоб учні не догадувались про причини їх поділу на групи, щоб не травмувати їх самолюбство. До групи входять 4-6 учнів, які мають однаковий рівень навчальних можливостей.

Структура уроку по якому здійснюється диференційоване навчання передбачає такі етапи:

1. Підготовка учнів до заняття.

2. Постановка вчителем завдання і усвідомлення учнями.

3. Попередні роздуми, план вирішення завдань.

4. Виконання дій, вирішення завдання.

5. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності.

Диференційоване навчання потребує ґрунтовної підготовки і певних умінь необхідне вивчення індивідуальних особливостей учнів, розмістити їх по групам, розбити кожне заняття, в деталях чітко сформувати запитання, визначити час на їх виконання, продумати систему контролю, розробити дидактичні матеріали.

4. Суть уваги полягає в здатності людини виділити з оточуючого середовища об’єкт сприйняття, зосередженості на ньому. Увагу можна тренувати, для цього слід навчитися робити будь яку діяльність усвідомленою. Увага є основою виникнення і здійснення всіх психологічних процесів пов’язаних з пізнанням.

Види уваги:

• мимовільна виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів індивіда;

• довільна є результатом усвідомлюваної спрямованості індивіда на певний об’єкт;

• післядовільна, коли людина захоплюється якоюсь, спершу непривабливою справою, а потім продовжує її, вже не докладаючи зусиль.

Фактори які покращують увагу:

• новизна;

• контрастність;

• неочікуваність об’єкта;

• згуртованість об’єктів за , формою чи просторово;

• об’єкт – має відповідати потребам учня здаватись йому можливою.

Властивості уваги та їх тренування

1. Предметність – один об’єкт сприймання, чим рідше перескакує з предмета на предмет, тим кращий результат.

2. Стійкість – властивість, яка визначається часом, упродовж якого об’єкт є предметом діяльності – і внутрішньої, і зовнішньої. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід, розв’язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги.

3. Обсяг – властивість уваги, що визначається кількістю об’єктів, на яких одночасно зосереджується індивід. При сприйманні об’єктів, які складаються з великої кількості взаємопов’язаних елементів, обсяг уваги зростає.

4. Конкретизація – ступінь зосередженості індивіда на певному об’єкті. Концентрація уваги має природні обмеження і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда.

5. Перемикання – властивість уваги, яка виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої. Люди які легко концентруються на об’єкті, як правило, важко переключаються на інші об’єкти.

6. Розподіл – властивість уваги, з якою пов’язана можливість одночасного виконання індивідом дій з різнорідними об’єктами.

Зосередженість – властивість свідомості, без якої неможливе цілеспрямоване пізнання об’єктивної дійсності, свідома людська дійсність, свідома людська діяльність і повноцінне спілкування.

Аналізуючи психічну (пізнавальну) діяльність людини, завжди розглядають зосередженість уваги, сприймання, пам’яті, уяви, волі, зосередженість людини на певному виді діяльності тощо. Зосередженість – необхідна умова продуктивного виконання будь-якої діяльності. Особливого значення набуває у сучасних професіях з великою кількістю інтелектуальних операцій. Фізіологічною основою зосередженості є здатність нервової системи концентрувати в певних ділянках нервові процеси збудження і гальмування. Зосередженість – не вроджена властивість людини, а формується під впливом навчання і виховання. Її поява і розвиток пов’язані із зростанням вольової регуляції поведінки і діяльності особистості.

5.Розмірні ознаки – це окремі виміри тіла людини, які визначають його розмірну характеристику.

Розмірна характеристика тіла людини з метою конструювання одягу, у посібнику, відповідає загальним програмам антропометричних досліджень населення і вимогам державних і галузевих стандартів і подається у відповідності з програмою дослідження населення країн – членів РЕВ. Усім розмірним ознакам присвоєні порядкові номери, які зберігаються в усіх програмах антропометричних досліджень та в розмірних стандартах.

Комплексна програма вимірів подана у стандартах РЕВ та галузевих стандартах на розмірні ознаки типових фігур чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчаток для проектування одягу у вигляді таблиць, у яких в суворому порядку номерів подані абсолютні величини розмірних ознак типових фігур.

За способом визначення усі розмірні ознаки розподіляються на дугові та лінійні.

Дугові розмірні ознаки визначаються та вимірюються безпосередньо по поверхні тіла; їх поділяють на поперечні та повздовжні.

Поперечні виміри включають:

• обхвати, які визначають периметри голови, шиї, тулуба та кінцівок на різних ділянках;

• ширини, які визначають ширину окремих ділянок тулуба;

• дуги, які визначають відстані між окремими точками на поверхні тіла.

Повздовжні виміри включають: довжини, відстані та дуги, які визначають довжину окремих ділянок тіла, та висоти.

Лінійні розмірні ознаки визначаються як відстані міх окремими точками фігури, які не виміряються по поверхні тіла.

Їх поділяють на проекційні та прямі.

Проекційні розмірні ознаки визначаються як відстані між двома точками на поверхні тіла у проекції на вертикальну площину – висоти, або горизонтальну площину – проекційні діаметри, глибини.

Приекційні діаметри вимірюють на шиї та тулубі в попередньо – задньому та поперечному напрямках. Глибини вимірюють, в основному, для характеристики згинів хребта (наприклад, глибини шиї, положення корпуса та інші).

Прямі розмірні ознаки визначаються як найкоротші відстані між 2 точками на поверхні тіла, для цілей конструювання, вони використовуються рідко.

Розмірні ознаки в ЄМКО РЕВ позначають буквою Т та цифрами (цифри відповідають порядковим номерам, під якими вони включені у розмірні стандарти).

Для зручності використання розмірних ознак у розрахунках при конструюванні одягу в розмірних стандартах подані також умовні скорочені буквені позначення розмірних ознак. Кожна розмірна ознака позначається великою буквою з підстрочним індексом. Великі букви встановлюються в залежно від виду виміру (лінійний або дуговий) та його орієнтації (повздовжні або поперечні): В – висота; Д – довжина,відстань та повздовжні дуги; О – обхват; С – напівобхват; Р – зріст; Ш – ширина; Ц – відстань між центрами. Індекси позначають місця вимірів. Наприклад, обхват грудей третій – Ог₃; обхват талії – От; ширина грудей – Шг; положення корпуса – Пк і т.д.

Враховуючи симетричність фігури відносно вертикальної (сагітальної) площини, конструкцію деталей виробу можна розробляти для однієї половини тулуба (одна пілочка, половина спинки і т.п.). У зв’язку з цим деякі поперечні дугові виміри (ширини, відстані між центрами, обхвати тулуба), які вимірюються повністю, записують у половинному значенні (крім виміру ширини плечового скату); величини інших вимірів записують у повному значенні.

Білет №6