1.Обробка комірів у жіночому одязі.

2.Фактори, які впливають на вибір форм організації та методів виробничого навчання швейників.

3.Характеристика вшивного двох шовного рукава: конструкція, основні деталі, конструктивні точки та лінії. Місця посадки та їх величина.

4.Традиційні методи навчання.

5.Придмет педагогічної психології. Галузі педагогічної психології.

1. Конструкція коміра, що включає нижній і верхній комір або їх частини, що представляє собою основну частину плечового пояса в конструкції виробу, робить великий вплив на якість одягу, продумується конструкція коміра, технічні умови та прийоми з’єднання його з виробом. Наприклад, скріплення коміра з горловиною виробу виконується по нижньому коміру уникаючи розтягування горловини, передбачається відповідна посадка для забезпечення якості розташування відльоту коміра. Крім того, конструкція коміра впливає на товщину шва з'єднання його з горловиною, що також відображається на якості одягу. Для досягнення якості при обробці плечового пояса одягу використовуються конструктивні, технологічні прийоми, а також відповідне обладнання.

Конструктивні прийоми. При розробці конструкції коміра використовуються: зсув лінії розкепів верхнього і нижнього коміра по відношенню один до одного; зміна конструкції відльоту верхнього коміра, створюючи можливість їх скріплення з поверхнею нижнього коміра накладним швом замість обшивання; суцільновикроєні деталі по відльоту, тобто нижній комір переходить у верхній, що дозволяє економити матеріал; відрізна стійка як в комірі з основного матеріалу, так і хутряному комірі.

2. Фактори, які впливають на вибір форм організації процесу виробничого навчання.

Всі фактори, що впливають на характер процесу виробничого навчання і специфіку його елементів, умовно можна розділити на дві групи:

Класифікація факторів

Фактори

Педагогічні

Виробничі

Основні

Специфічні

Особливостізмістунавчальногоматеріалу

Дидактичні цілі навчання

Психологічні особливості учнів

Методична й дидактична підготовка майстра ВН

Форма організації виробництва

Характер праці робітника

Матеріально-технічне забезпечення навчально-виробничої майстерні

Зміст праці робітника

Рівень допрофесійної підготовки

1) педагогічні, пов'язані з рівнем розвитку педагогічної науки на даному етапі;

2) виробничі, зумовлені розвитком сучасного виробництва, а також змістом і характером професійної праці.

До педагогічних факторів, що визначають вибір форм навчання, належать особливості змісту навчального матеріалу, дидактичні цілі навчання, психологічні особливості учнів, методична й дидактична підготовка майстра виробничого навчання.

Особливості змісту навчального матеріалу. Навчальний матеріал, який використовується для формування професійних умінь і навичок, є різноманітним, що й визначає вибір відповідної форми організації виробничого навчання. Наприклад, на уроці по темі "Виконання ручних робіт" майстер виробничого навчання формує прості професійні вміння по виконанню різних видів ручних стібків і рядків. У цьому випадку, як показує аналіз навчального матеріалу й досвід майстрів виробничого навчання, доцільно використати в основному фронтально-групову форму організації навчання. На уроці по темі "Обробка бічної прорізної кишені із клапаном" формуються складні професійні вміння й навички, тому оптимальними формами виробничого навчання є індивідуальна, фронтально-групова й фронтально-бригадна.

Дидактичні цілі навчання:

• основні,

• загальні,

• конкретні.

Основні дидактичні цілі навчання, як цілі професійної освіти, обумовлюються навчальною програмою та кваліфікаційною характеристикою. Загальна дидактична ціль – це ціль конкретного уроку виробничого навчання. Однак будь-який із структурних елементів уроку може мати свою конкретну дидактичну ціль, підпорядковану загальній дидактичній цілі уроку. Наприклад, на уроці виробничого навчання по темі "Виконання машинних швів" майстер може поставити загальну дидактичну ціль – формування вмінь по виконанню машинних швів. Частковою ж дидактичною ціллю одного зі структурних елементів цього уроку може бути відпрацьовування вмінь виконання настрочних машинних швів. Відповідно до даних дидактичних цілей навчання й на підставі досвіду рекомендується поряд із фронтально-груповою формою й індивідуальну форму навчання.

Психологічні особливості учнів.

Засвоєння знань, формування вмінь і навичок починаються зі сприйняття інформації, що має бути відповідним чином організована. Сприйняття учнями будь-якого навчального матеріалу вимагає з їх боку активності. Якщо розумові процеси протікають інтенсивніше, то знання, уміння й навички формуються на необхідному рівні. Навчальний процес відрізняється різноманіттям досліджуваних об'єктів. Направити увагу учнів на той об'єкт, що має найбільшу значущість у навчальному процесі, означає правильно організувати його сприйняття. Оволодіння системою знань, умінь і навичок залежить також від активності й самостійності учнів. У будь-якому виді діяльності більшу роль відіграє спостережливість. Всі ці психологічні особливості учнів повинен враховувати майстер виробничого навчання при виборі форм організації навчання. При цьому необхідно враховувати індивідуальні психологічні особливості не тільки кожного учня групи, але й колективу групи в цілому. Відповідно до цього майстрові виробничого навчання при поточному інструктуванні доцільно застосовувати індивідуальні й фронтально-бригадні форми виробничого навчання.

Методична й дидактична підготовка майстра виробничого навчання. Цей фактор характеризується рівнем сформованості в майстра професійних і педагогічних знань, умінь і навичок, взаємозв'язку між ними й продуктивності їх реалізації, гнучкістю й оперативністю майстра, наявністю в нього здатностей не тільки в області конкретної професії, але й у сфері педагогіки. Досить істотним є прагнення майстра до постійного вдосконалювання в обох областях.

Майстер виробничого навчання повинен володіти високорозвиненим сприйняттям, спостережливістю, пам'яттю, мисленням, уявою і т.д. Врахування майстром усього різноманіття факторів, що визначають вибір форм організації виробничого навчання, допоможе йому оптимізувати навчальний процес. Діяльність майстрів груп швейного профілю в профтехучилищах показує, що кращого сполучення форм організації виробничого навчання досягають ті майстри, які постійно вдосконалюють свою педагогічну майстерність, творчо підходять до своєї педагогічної роботи і на високому професійному рівні постійно вдосконалюють свою майстерність у швейному виробництві.

Виробничі фактори, що впливають на вибір форм організації виробничого навчання, можна розділити на дві групи: основні й специфічні.

До основних виробничих факторів відносяться: форма організації виробництва, характер праці робітника, матеріально-технічне забезпечення навчально-виробничої майстерні.

Форма організаціївиробництва, характер праціробітника на виробництві.З метою правильного врахуванняцього фактора всіпідприємства, щозаймаютьсявиробництвомшвейнихвиробів, умовноможнарозділити на двікатегорії. До першої належать підприємства, де робітникизайнятімасовимвипускомшвейнихвиробів. Цимпідприємствамвластивітакіособливості, як випусквеликоїкількостіоднаковихвиробів, широкевикористанняуніфікованоїтехнології, високийрівеньмеханізації й автоматизаціївиробництва, широкевикористаннязасобівмалоїмеханізації, систематичнепідвищенняпродуктивностіпраці, зростанняступеняскладностіпраці і т.д. До другої – підприємства з індивідуальноговиробництваодягу, Будинки моделей тощо, для якиххарактерні: спрямованістьпраціробітників на створенняокремих моделей одягу невеликими серіями, нижчийрівеньмеханізації й автоматизації, використаннябільшоюміроюручноїпраці, відсутністьсталого ходу технологічногопроцесу, більштворчий характер праціробітникатощо. Цівідмінності в організаціївиробництва, характеріпраціробітника швейного профілюнеобхідновраховуватимайстрамвиробничогонавчання при виборі форм організаціїпроцесунавчання.

Матеріально-технічне забезпечення навчально-виробничої майстерні. Тут необхідно враховувати наявність і кількість швейного устаткування, як універсального, так і спеціального призначення, що використовується під час навчання учнів. При достатній кількості швейного устаткування переважно застосовується фронтально-групова форма, а при недостатній кількості –фронтально-бригадна форма організації навчання.

До специфічних виробничих факторів необхідно віднести різне співвідношення інтелектуальних і практичних дій у змісті праці робітника, рівень індивідуальної допрофесійної підготовки учнів. Особливості навчання, пов'язані з різним співвідношенням інтелектуальних і практичних дій у змісті праці мають специфіку конкретної професії. Для кожної професії швейного профілю характерні певні форми організації виробничого навчання. Так, якщо порівняти працю кравця та працю оператора швейного встаткування за даним фактором, то при підготовці фахівців з першої професії доцільно використовувати переважно фронтально-бригадні та індивідуальні форми, а при підготовці операторів швейного обладнання в процесі виробничого навчання найчастіше домінують фронтально-групові та бригадні форми навчання.

Рівень індивідуальної допрофесійної підготовки учнів швейного профілю легко визначити вже під час першого знайомства з ними. Більшість з них має тільки уявлення про швейне виробництво одягу. Багато хто займався пошиттям одягу самостійно або в гуртках, на курсах крою й пошиття одягу, що значною мірою визначило вибір професії та ставлення до неї. Відзначено, учні з високим рівнем допрофесійної підготовки на початковому етапі виробничого навчання виконують уже знайомі їм операції без великого бажання. У цьому випадку майстрові виробничого навчання доцільно ширше використовувати індивідуальні форми навчання, а під час підбору завдань учням за переліком навчально-виробничих робіт також необхідно враховувати рівень допрофесійної підготовки учнів.

3.???!!!

4.Методи, які використовуються впродовж багатьох століть і застосовуються в сучасній навчальній практиці визначаються як традиційні.

1. Словесні методи – методи, які реалізуються за допомогою:

• вербальні – словесний, усний ( розповідь, пояснення, лекція), які використовуються з метою повідомлення учням нових знань, ознайомлення з новими фактами, подіями та ін.

2) Наочний метод навчання – здійснюється через сприйняття предметів, явищ, процесів або їхніх зображень і моделей.

- Спостереження – забезпечує споглядання та сприйняття явищ дійсності.

- Іллюстрація – це карти, малюнки на дошці, картини.

- Демонстрація – це показ матеріалів у динаміці ( проведення дослідів, креслення на дошці, схем, таблиць)

3) Практичні методи навч.

- Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння. Використовуються такі види вправ: підготовчі; вступні; пробні; тренувальні; творчі; контрольні.

- Лабораторні роботи.

- Практичні – близькі за характером до лаб. Роб., виконуються після окремої теми чи розділу.

Етапи проведення практичної роботи:

а) пояснення вчителя

б) показ або інструктаж

в) виконання роботи

- Графічні – зорове сприйняття поєднане з діяльністю учнів ( схеми, замальовки з натури, складання таблиць)

- Дослідницькі роботи – пошукові завдання проекту, коли учні складають звіти про свої спостереження за чимось, пишуть твори на вільну тему, або схеми дій приладів.

4) Метод контролю.

А) усного контролю ( індивідуальний , фронтальний)

б) письмовий контроль (твори, перекази, контрольні роботи, письмові заліки)

в)лабораторний контроль – перевірка вмінь учнів користуватись лабораторним обладнанням.

Г) метод машинного ( програмованого) за допомог. Електронно-обчислювальної техніки.

Д) тестовий – безмашинний і машинний

5) Самостійні – коли учень знаходить допущені помилки і сам визначає способи ліквідації виявлених прогалин.

5. Педагогічна психологія — це галузь психологічної науки, яка досліджує психологічні проблеми виховання й навчання особистості — основних механізмів спрямованої соціалізації людини.

Предметом педагогічної психології є дослідження психологічних закономірностей процесу спрямованої соціалізації, тобто перетворювання біологічної істоти в людську особистість у соціальному, спеціально організованому середовищі.

Таким спеціально організованим середовищем є будь-який інститут соціалізації (дитячий садок, загальноосвітня школа, вуз, за певних умов сім’я), який створює суспільство з конкретним наміром одержати на виході з нього цивілізо­ваного індивіда, тобто таку людину, яка здатна прийняти на себе й ефективно реалізувати певну соціальну роль. Такий погляд на предмет педагогічної психології, перш за все, зумовлено розумінням неподільної єдності існування й роз­витку таких соціальних утворень, якими є суспільство й людська особистість, а також безперечною зацікавленістю будь-якого суспільства в огічноїогованні через підготовку нових поколінь компетентних носіїв і розбудовників його матеріальної й духовної культури.

Основним завданням є дослідження умов забезпе­чення ефективної соціалізації індивіда на його шляху досяг­нення соціальної зрілості. Сам процес соціалізації постає у неподільній єдності двох його взаємопов’язаних активних елементів: активності соціальних впливів на дитину як на об’єкт соціалізації та активності самої дитини як суб’єкта засвоєння цих впливів. Найбільш повно й систематизовано активні огічноїого впливи втілено в категоріях виховання та навчання. Категорія виховання асоціюється з органі­зацією розвитку особистості в цілому. За іншою логікою, психологія виховання розглядає питання формування потребо-мотиваційної сфери людського індивіда та педагогіч­них умов, які забезпечують ефективне становлення його емоційно-вольових характеристик, компонентів світогляду й самосвідомості. Категорію навчання зосереджено на пси­огічноїо питаннях педагогічного патронажу розвитку пізнавальних здібностей людини, її компетентності у різних сферах буття.

Отже, з певною мірою умовності педагогічну психологію поділяють на психологію виховання, яка вивчає закономірності активного й цілеспрямованого формування особистості, та психологію навчання, яка вивчає закономірності передавання й засвоювання знань, умінь і навичок. В останні роки виділя­ються ще такі сфери педагогічної психології, як психологія педагога й педагогічної діяльності, дослідження взаємовідно­шень у навчально-виховному й педагогічному колективах. У кожному з цих випадків виховання та навчання розглядають­ся як специфічні види діяльності конкретного суб’єкта (дити­ни, педагога, учня, вчителя). Розглядаючи учня як суб’єкта навчання, одержимо діяльність, або уміння як предмет педагогічної психології. Коли ж суб’єктом навчання й виховання є педагог, який виконує функції організації, сти­огічної та управління навчально-виховною діяльністю, то йдеться про психологічні особливості його педагогічної діяльності як про предмет педагогічної психології.

Загалом педагогічна психологія досліджує психологічні питання управління процесом соціалізації індивіда, форму­вання соціально важливих якостей та пізнавальних процесів особистості, обирає критерії розумового та особистісного розвитку дитини, виявляє умови, які забезпечують опти­мальний розвиваючий ефект навчально-виховних техно­логій на різних стадіях розвитку особистості.

Завданнями сучасної педагогічної психології є наступне:

• розкривання психологічних механізмів навчальних і ви­ховних впливів на інтелектуальний та особистісний роз­виток учня;

• визначення механізмів і закономірностей освоювання уч­нями соціокультурного досвіду, зберігання його в індивіду­альній свідомості й використання у різних ситуаціях;

• визначення зв’язку між рівнем інтелектуального й осо­бистісного розвитку учнів та формами й методами нав­чального й огічноїого впливу (співробітництво, активні форми навчання тощо);

• визначення особливостей організації та управління нав­чальною діяльністю учнів і впливу цих процесів на їхній особистісний та інтелектуальний розвиток, а також на навчально-пізнавальну й соціальну активність;

• дослідження психологічних основ, діяльності педагога, його індивідуально-психологічних і професійних якостей;

• визначення психологічних основ діагностики рівня й якості вихованості та навчальну здібностей учнів, засвоювання ни­ми знань, вмінь і навичок;

• розроблення психологічних основ дальшого удосконалю­вання освітнього процесу на всіх рівнях освітньої системи. Важливою особливістю розвитку сучасної психологічної науки є її спрямованість на розроблення прикладних проб­лем. Свідченням реалізації такого інтересу є тенденція до виділення, окрім теоретичних напрямів розвитку педа­огічної психології шкільної, дошкільної та вузівської прак­тичної психології. Ці порівняно нові галузі психолого-педагогічної науки орієнтовані на дослідження та науково-методичну підтримку реалізації основних завдань педагогічного процесу в конкретних умовах його організації.

Галузі педагогічної психології:

• психологія дошкільного виховання;

• психологія навчання і виховання у шкільному віці (молод­шому, середньому й старшому);

• психологія професійно-технічної освіти;

• психологія вищої школи;

• психологія післядипломної освіти.

Білет №11