- •1. Господарський розвиток за первісної доби
- •3. Економічна думка стародавнього сходу
- •4. Характеристика господарського розвитку Стародавньої Греції
- •5. Особливості та фактори розвитку господарства Риму
- •6. Розвиток економічної думки античного світу
- •7. Розвиток ремесл та міст в середні віки
- •8. Стан та напрямки розвитку торгівлі у середні віки
- •9. Основні аспекти господарського розвитку країн зах європи і сша
- •10. Еволюція аграрних відносин в україні
- •11. Економічне вчення меркантилізму
- •12. Історичні та теоретичні передумови виникнення класичної політекономії
- •13. Економічні погляди засновників класичної поличної економії
- •14. Економічне вчення фізіократів
- •15. Економічна система Адама Сміта
- •16. Передумови та суть промислового перевороту. Промисловий переворот в провідних країнах Заходу
- •17. Економічне вчення Рікардо
- •18. Економічне вчення Маркса
- •19. Процес індустріалізації, його суть та фактори.
- •20. Аграрні реформи в Україні
- •21. Виникнення та методологічні особливості маржиналізму
- •22. Австрійська школа граничної корисності
- •24. А. Маршалл та його вклад в економічну теорію
- •26. Світове господарство в період Світової війни та подолання її наслідків
- •27.Світова економічна криза 1929 – 1933
- •28. Економічне вчення Кейнса та кейнсіанська революція.
- •29. Індустріалізація та колективізація в Україні та їх наслідки
- •30. Економіка країн світу в роки Другої Світової війни
- •31. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині 20 ст.
- •32. Неокейнсіанство
- •33. Економічна концепція монетаризму . М. Фрідман.
- •34. Розвиток економічних теорій неолібералізму
34. Розвиток економічних теорій неолібералізму
Неолібералізм виник майже одночасно з кейнсіанством в 30-і рр. як самостійна система поглядів на проблему державного регулювання економіки. Неоліберальна концепція і в теоретичних розробках і в практичному застосуванні ґрунтується на ідеї пріоритету умов для необмеженої вільної конкуренції не всупереч, а завдяки певному втручанню держави в економічні процеси. кщо кейнсіанство за початкове вважає здійснення мерів активного державного втручання в економіку, то неолібералізм — щодо пасивного державного регулювання. По кейнсіанським моделях перевага віддається сукупності державних мерів по інвестуванню різних сфер економіки, розширенню об'ємів урядових замовлень, закупівель, посилюванню податкової політики. Неоліберали виступають за лібералізацію економіки, використання принципів вільного ціноутворення, що веде роль в економіці приватної власності і недержавних господарських структур, бачивши роль регулювання економіки державою в його функціях «нічного сторожа» або «спортивного судді». Представники неоліберальної концепції державного регулювання економіки, пам'ятаючи напуття Л. Ерхарда — «конкуренція скрізь, де можливо, регулювання — там, де необхідно», — довели правомірність обмеженої державної участі в економічних процесах і більшого його сприяння вільному і стабільному функціонуванню підприємців як умова усунення не рівноваги в економіці. Вже в 30-і рр. для протидії кейнсіанським ідеям державного регулювання економіки, що обмежують систему вільної конкуренції, у ряді країн були створені неоліберальні центри з вироблення альтернативних мерів державного втручання в економіку, які (заходи) сприяли б відродженню і практичному втіленню ідей економічного лібералізму. Найбільш крупні центри неолібералізму в Германії, США і Англії. Після другої світової війни ідеологія неолібералізму знайшла успішне практичне застосування первинно в Західній Німеччині (ФРН). Тут зачинаючи з 1948 р. ці ідеї придбали статус державної доктрини уряду Аденауера — Ерхарда.Неолібералізм прийшов на зміну старому економічному лібералізму 30-х років XX ст., причиною краху якого стала економічна криза 1929—1933 рр. Він увібрав у себе такі основні ознаки класичного лібералізму:
обстоювання ідей природного порядку та природних прав;
підтримка політики вільної торгівлі;
заперечення будь-якого розширення державного регулювання;
розвиток автономного місцевого самоврядування та добровільних організацій на противагу зростанню впливу центральних органів влади.В цілому неоліберальні ідеї державного регулювання економіки запанували над кейнсіанськими зачинаючи, приблизно, з 70-х рр., коли для багатьох країн постійними стали наростаючі інфляційні процеси, дефіцит державного бюджету, безробіття. Неоліберали поставили в провину кейнсіанцям (і неокейнсіанцям) масштаби державного сектора економіки, що розрослися, обмеження умов для вільної конкуренції, скорочення інвестицій в найважливіші сфери економіки всупереч «обіцянкам», що «їх (інвестицій) ефект розповсюджується з силою, що мультиплікує, і ще більш посилюється акселератором». Наочним проявом пріоритету неолібералізму над кейнсіанством в 70-80-і рр. є планомірна по відповідних багатолітніх програмах денаціоналізація багатьох галузей господарства, що знаходилися раніше у сфері державної економіки. За останні роки завдяки цьому істотно оздоровилася економіка Великобританії, Франції Японії, Східної Німеччини (колишня ГДР), Чилі, Іспанії і інших країн, що мінімізували сферу державного економічного впливу.