- •Міністерство освіти і науки України
- •Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави
- •Форми держави
- •Загальна характеристика права. Поняття норм права. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види
- •Система права. Предмет і метод правового регулювання
- •Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні. Статус народного депутата України
- •Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України
- •Органи місцевого самоврядування в Україні
- •Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини
- •Державне управління. Суб’єкти адміністративного права
- •Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
- •Суть і види адміністративних стягнень
- •Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності
- •Органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •3.1. Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання
- •3.2. Зміст цивільно-правових відносин. Правосуб’єктність сторін
- •3.3. Поняття і види угод (правочинів)
- •3.4. Форми угод (правочинів)
- •Поняття та строки позовної давності
- •Право власності
- •Поняття зобов’язального права. Суб’єкти зобов’язань. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •Цивільно-правовий договір
- •4.3. Система та види цивільно-правових договорів
- •Недоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди
- •Поняття та підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини
- •Поняття та порядок спадкування за законом
- •Поняття та порядок спадкування за заповітом
- •5.1. Поняття трудового права. Трудові правовідносини. Суб’єкти трудових правовідносин
- •5.2. Поняття, види та порядок укладання трудового договору. Контракт як особлива форма трудового договору
- •5.3. Випробування при прийнятті на роботу
- •5.4. Підстави припинення трудового договору. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •5.5. Підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •5.6. Поняття, види та тривалість робочого часу. Нічні та надурочні роботи
- •5.7. Правове регулювання часу відпочинку: перерви, вихідні, святкові, неробочі дні, поняття, види та тривалість відпусток
- •6.1. Правове регулювання оплати праці
- •6.2. Матеріальна відповідальність працівників
- •6.3. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень
- •6.4. Особливості правового регулювання праці жінок і праці молоді
- •6.5. Розгляд трудових спорів комісією по трудових спорах
- •6.6. Розгляд трудових спорів судами
- •6.7. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників. Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працюючих
- •7.1. Поняття кримінального права. Предмет і метод правового регулювання. Дія кримінального закону в часі і просторі
- •7.2. Поняття, ознаки і елементи злочину
- •7.3. Обставини, що виключають злочинну діяльність
- •7.4. Поняття і види стадій вчинення навмисного злочину
- •7.5. Поняття і форми співучасті. Види співучасників
- •7.6. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за вчинення злочину
- •7.7. Поняття і мета покарань. Система і види покарань за кримінальним законодавством
- •8.1. Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю
- •8.2. Порядок укладання та розірвання шлюбу
- •8.3. Права і обов’язки подружжя, дітей та інших членів сім’ї
- •8.4. Позбавлення батьківських прав
- •8.5. Шлюбний договір
- •8.6. Аліментні обов’язки батьків і дітей
- •Загальна характеристика земельного права. Земельний кодекс України
- •Види земель та їх правовий режим
- •Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
- •Форми власності на землю. Право користування землею
- •Оренда землі. Охорона земель
- •Вирішення земельних спорів
- •Житлове право України: загальна характеристика. Житловий кодекс України
- •Право громадян на житло і форми його реалізації
- •Приватизація державного житлового фонду
-
Недоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди
Зобов’язання з відшкодування шкоди – це такі цивільно-правові зобов’язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від заподіювача шкоди (боржника) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків. У зв’язку з тим, що підставою для виникнення таких зобов’язань є правопорушення (делікт), такі зобов’язання прийнято називати деліктними зобов’язаннями. Зобов’язання з відшкодування шкоди є одним із видів недоговірних зобов’язань у зв’язку з тим, що їх виникнення відбувається не на підставі договору, а є наслідком настання передбаченого законом факту порушення права „поза договором”. Основною функцією зобов’язань з відшкодування шкоди є компенсаційно-відновлювальна функція, реалізація якої має забезпечувати особі, яка зазнала шкоди, відновлення її майнових і особистих немайнових прав і благ.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.