- •Міністерство освіти і науки України
- •Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави
- •Форми держави
- •Загальна характеристика права. Поняття норм права. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види
- •Система права. Предмет і метод правового регулювання
- •Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні. Статус народного депутата України
- •Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України
- •Органи місцевого самоврядування в Україні
- •Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини
- •Державне управління. Суб’єкти адміністративного права
- •Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
- •Суть і види адміністративних стягнень
- •Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності
- •Органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •3.1. Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання
- •3.2. Зміст цивільно-правових відносин. Правосуб’єктність сторін
- •3.3. Поняття і види угод (правочинів)
- •3.4. Форми угод (правочинів)
- •Поняття та строки позовної давності
- •Право власності
- •Поняття зобов’язального права. Суб’єкти зобов’язань. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •Цивільно-правовий договір
- •4.3. Система та види цивільно-правових договорів
- •Недоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди
- •Поняття та підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини
- •Поняття та порядок спадкування за законом
- •Поняття та порядок спадкування за заповітом
- •5.1. Поняття трудового права. Трудові правовідносини. Суб’єкти трудових правовідносин
- •5.2. Поняття, види та порядок укладання трудового договору. Контракт як особлива форма трудового договору
- •5.3. Випробування при прийнятті на роботу
- •5.4. Підстави припинення трудового договору. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •5.5. Підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •5.6. Поняття, види та тривалість робочого часу. Нічні та надурочні роботи
- •5.7. Правове регулювання часу відпочинку: перерви, вихідні, святкові, неробочі дні, поняття, види та тривалість відпусток
- •6.1. Правове регулювання оплати праці
- •6.2. Матеріальна відповідальність працівників
- •6.3. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень
- •6.4. Особливості правового регулювання праці жінок і праці молоді
- •6.5. Розгляд трудових спорів комісією по трудових спорах
- •6.6. Розгляд трудових спорів судами
- •6.7. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників. Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працюючих
- •7.1. Поняття кримінального права. Предмет і метод правового регулювання. Дія кримінального закону в часі і просторі
- •7.2. Поняття, ознаки і елементи злочину
- •7.3. Обставини, що виключають злочинну діяльність
- •7.4. Поняття і види стадій вчинення навмисного злочину
- •7.5. Поняття і форми співучасті. Види співучасників
- •7.6. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за вчинення злочину
- •7.7. Поняття і мета покарань. Система і види покарань за кримінальним законодавством
- •8.1. Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю
- •8.2. Порядок укладання та розірвання шлюбу
- •8.3. Права і обов’язки подружжя, дітей та інших членів сім’ї
- •8.4. Позбавлення батьківських прав
- •8.5. Шлюбний договір
- •8.6. Аліментні обов’язки батьків і дітей
- •Загальна характеристика земельного права. Земельний кодекс України
- •Види земель та їх правовий режим
- •Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
- •Форми власності на землю. Право користування землею
- •Оренда землі. Охорона земель
- •Вирішення земельних спорів
- •Житлове право України: загальна характеристика. Житловий кодекс України
- •Право громадян на житло і форми його реалізації
- •Приватизація державного житлового фонду
-
Поняття зобов’язального права. Суб’єкти зобов’язань. Способи забезпечення виконання зобов’язань
Відповідно ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення зобов’язань є:
-
договори та інші правочини;
-
створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
-
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
-
інші юридичні факти;
-
безпосередньо з актів цивільного законодавства;
-
з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;
-
з рішення суду;
-
настання або ненастання певної події.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор – активна сторона зобов’язання – має право вимагати від боржника виконання свого обов’язку.
Боржник – пасивний учасник зобов’язання – на ньому лежить обов’язок здійснити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо.
Зобов’язання припиняється:
-
виконанням, проведеним належним чином;
-
переданням відступного (за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо);
-
зарахуванням зустрічних однорідних вимог;
-
за домовленістю сторін;
-
внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора;
-
поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
-
неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;
-
смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою; смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора та ліквідацією юридичної особи, якщо нема правонаступників.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
-
за зобов'язанням про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна;
-
за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
-
за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
-
за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
-
за іншим зобов'язанням – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
2. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.
3. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
4. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
5. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
6. Право притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе. До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.