Екоміста

Як відомо, більшість екоурбаністичних проектів міського типу, знаходяться на розробці Китаю. Яскравий приклад такого будівництва – Ванжуань(див. Додаток), розташований між двома агломераціями – Пекіном і Тяньцзінь. Планується, що до 2025 року він буде нараховувати 400 000 жителів. Структура цього екоміста включає кілька районів, створених у вигляді кластерів, пов'язаних між собою єдиним центром, більш наближеним до міського типу. Таким чином планується зберегти природний та цінний у сільськогосподарському сенсі ландшафт околиць. [тут і далі -27;26]

Концепція Ванжуаня заснована на компактності і разом з тим насиченості інфраструктури, глибоко інтегрованої як в життя «центру», так і згаданих кластерів сільського типу. Разом з тим були прописані і питання енерго-, водо-та транспортного забезпечення. Наприклад, історична система водопостачання доповнена системою каналів, які, з одного боку, мають більш урбаністичний характер, а з іншого - можуть бути використані місцевими фермерами.

Автори проекту розглядають Ванжуань як баланс між мегаполісом і селом. Це поселення, в якому аграрні традиції зберігаються і реалізуються на новому, сучасному рівні. Задум Ванжуаня – це один із внесків Китаю у вирішення нагальної проблеми внутрішньої урбанізації , негативним наслідком якої є постійне знищення сільськогосподарських територій.

Інший амбіційний екоурбанізаційний план – LowerDonLands – територія поблизу Торонто, що полягає у ревіталізації занедбаних земель уздовж узбережжя східної частини Торонто та передбачає захист від повеней, створення водно-болотних угідь і зелених насаджень, вирішення транспортної проблеми і будівництво енергоефективних будівель. Поштовхом до розробки подібного плану послужили особливості території в районі Don River. Спільно з екологами вони запропонували проект, ключовуроль у якому стала взаємодія природних чинників «земля - ​​річка»: вертикальні зелені фасади будівель доповнюються блакитними водними просторами різного призначення. Автори розробили багаторівневу систему контролю води, яка дозволяє зберегти унікальне середовища болотистого гирла річки і разом з тим уникнути затоплень. Були також додані рибні інкубатори з метою відновлення природного середовища існування для 16 місцевих видів риби.

Масштабність проекту дозволила варіюватирізні типи забудови. У комплекс району будуть включені житлові будинки, офіси, комерційна нерухомість, а також в ньому великі площі будуть відведені під місця для активного відпочинку. Таким чином, занедбана промислова зона трансформується у екологічно орієнтований масив, де річковий ландшафт делікатно інтегрований у міське середовище.

Європатежмаєдосить амбіційні екоурбанізаційні плани. Один із таких – Соціополіс (додаток ). Даний проект, введений у генеральний план забудови передмістя Валенсії, де, по суті, відбувається спроба побудови нового типу соціуму, в якому аграрні традиції тісно пов'язані з технократичними, що дозволяє створити гармонійне середовище проживання. У такому місті знайдеться місце для сімей з різними запитами, а це необхідна умова соціально сталого суспільства. Соціополіс зросте на площі 350 тис. кв. м і включатиме в себе 2500 житлових одиниць. У його структурі збережена 800-річна мережа зрошувальних каналів, що дісталися ще від арабів, що дозволяє розмістити вздовж них так звані урбан-ферми. Багато уваги приділено залученню місцевих жителів у життя міста, тому на території комплексу існує велика кількість відкритих площ, наприклад: спортивні, ігрові та торгівельні майданчики. Проектуванням окремих кварталів займалися 18 архітектурних бюро з усього світу, а значить, вигляд кожного мікрорайону буде по-справжньому особливим.

У Соціополісі буде забудованепокращене соціальне житло, яке підвищує якість життя, а його відкрите планування сприятиме налагодженню відкритої комунікації між жителями.

Ще один європейський екоурбаністичний проект проводиться на півночі континенту, у Данії. Мова йде про реконструкцію сміттєспалювального заводу Amagerforbraending. Данці показують, як навіть подібний необхідний, але культурно маргінальний об’єкт можна перетворити на яскравий культурний елемент. За задумом архітекторів, завод буде залишатися чинним, але до його функцій додадуться розважальна та освітня. Величезні кільця диму, що випускаються з основної труби заводу, в кожному з яких міститься 1 т вуглекислого газу, мать дві функції – по-перше, яскравість подібного явища не може не привернути увагу людей, що виконає функцію актуалазції обєкта у людській свідомості, а по-друге, буде виконувати сотеріологічну функцію – яскравий актуалізований приклад , що змушує людину замислитися про зменшення викидів CO2 в атмосферу. Ще один функціональний елемент – перетворення зовнішньої оболонки будинку в гірськолижний спуск. Руйнуючи стереотипи городян про сміттєспалювальний заводі як про місце, куди не ходять на екскурсії, перед соціумом буде усунута його ізольованість. Інтегративний характер буду полягати у тому, що соціум поступово буде сприймати подібні елементи не як позасоціальний фактор, а й невід’ємну основу власногожиттєвого циклу.

Повертаючись до Азії, слід згадати Південну Корею. Споруджуване за 120 км від Сеула місто Сечжонг (додаток) називають міні-столицею держави, так як саме сюди планують перемістити більшість державних установ країни. Подібна релокація сприятиме більш рівномірному розподілу економічних вигод, а також значно розвантажить переповнені столичні магістралі. Передбачається, що до 2015 року в Сечжонзі розмістяться щонайменше 36 держустанов і міністерств, що спричинить за собою і численну міграцію людей. Місто є також дуже вигідним з точки зору безпеки в силу своєї віддаленості від Північної Кореї.

Макет генплану міста за формою нагадує метафоричне намисто, на яке «нанизані» 25 міських центрів, в кожному з яких проживають 20 000 жителів. Центри пов'язані між собою зеленою інфраструктурою, основу якої складають природний ландшафт та комунікації. У центрі передбачені аграрні землі і збережений природний ландшафт: річка і пагорби. Так створюється змішана природно-урбаністична панорама міста (сіті-скейп). Будинки в Сечжонзі спроектовані за принципом збереження енергії та ресурсів, що також підтримує зелений імідж міні-столиці.

Як можна побачити з наочних матеріалів додатку, концепції різноманітних проектів екурбанічтиних проектів мають деякі спільні риси. Головна в них – це свіжий погляд на класичну давньогрецьку архітектурну спадщину, доповнений досягненнями сучасної інженерно-технічної думки. Всі описані вище втілені та втілювані плани являють собою доволі безпрцедентний, проте досить логічний крок – вирішення актулальних проблем єкологічного характеру шляхом активного втілення на перший погляд утопічних планів. Причини і засоби такого досягнення будуть розглянуті нами у наступному розділі, проте зараз можна говорити саме про те, що екоурбанізм – це крок до подолання протиріччя не шляхом перерахунки існуючого рівняння, а за допомогою побудови принципово нового.

Стає очевидно, що багато моделей сталого розвитку, розроблених на базі екоурбанізму, можуть бути застосовані у якості альтернативного підходу до пожвавлення урбаністичного середовища сучасних міст, і навіть, можливо, для створення нової парадигми передмістя. В умовах недосяжності домовленостей і компромісів на рівні держав і політичних сил, створення екопоселень як локальних ініціатив стало єдино можливою альтернативою створення сильної, децентралізованої основи для сталого функціонування співтовариства, яка повертає поселенням людський масштаб, поєднуючи в собі згуртованість маленьких міст з культурним розмаїттям великихТаким чином, виступаючи в якості своєрідних соціальних лабораторій, екоурбанічтині поселення верифікують соціальні та екологічні новації останніх десятиліть, а також проводять пошук найбільш оптимальних методів стійкого посилення локальних і регіональних економічних систем. Їх функціонування як центрів життя і навчання, нерідко пов'язаних зі шкільними та університетськими програмами, куди учні можуть приїхати для роботи і досліджень, відіграє унікальну роль у вихованні цінностей стійкої культури. Як зазначив професор Брайан Гудвін, співзасновник Інституту теорії складних систем Санта-Фе і активіст руху екопоселень: «Что действительно необходимо современному миру, так это особое внимание к обучению совместному проживанию, а не индивидуальному успеху».

Як вже було сказано, при формуванні образу навколишнього середовища необхідно забезпечувати достатність середовища, правильність, зрозумілість, можливість якісного оперування середовищем, безпеку, відкритість, достатній динамічний потенціал. Виходячи з вище означеної інформації, можна виділити деякі принципи екоурбанізму:

• принцип використання підземних і надземних рівнів у міській забудові;

• принцип використання та реконструкції паркових озеленених територій міста;

• створення садів з використанням вільних територій під озеленення;

• використаннязакинутихпідземних і надземнихкомунікацій та реконструкціяпромисловихрайонів.