10. Види, форми та методи державного фінансового контролю

Під формою фінансового контролю розуміють конкретне вираження й організацію контрольних дій відповідно до основних стадій бюджетного процесу.

За формою бюджетний контроль поділяється на:

• Попередній контроль передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами

• Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час проведення операцій з фінансовими ресурсами 

• Подальший контроль (остаточний, ретроспективний) здійснюється після завершення операцій з фінансовими ресурсами

1. За організаційною приналежністю державний фінансовий контроль підрозділяється на зовнішній та внутрішній.

Державний зовнішній фінансовий контроль за використанням коштів Державного бюджету здійснюється відповідно до статті 98 Конституції України та Бюджетного кодексу Рахунковою палатою України.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється в межах виконавчої ланки державної влади. Бюджетний кодекс визначив, що внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу.

2. За джерелами інформаційних даних, що перевіряються, фінансовий контроль поділяють на документальний та фактичний.

3. За методами здійснення розподіляють наступні види контролю:

- ревізії (спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань)

- перевірки (визначається законність використання фінансових ресурсів, виявляються порушення фінансової дисципліни)

- обстеження (оперативне виявлення положення діл на підконтрольному об'єкті з метою виявлення позитивних та негативних сторін фінансово-господарської діяльності та визначення доцільності пророблення даної проблеми і необхідності проведення детальної перевірки)

- експертиза (дослідження й оцінювання законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових та економічних результатів діяльності)

- аудит (незалежна експертиза аудиторськими фірмами стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів та балансів).

11. Виникнення та етапи розвитку податкових систем

Податкова система є одним із ключових чинників впливу на економічний розвиток держави. Розвиток суспільства істотно вплинув на зміну податкових систем, оскільки змінювались функції податків, їх фома, завдання. Із утворенням державних формувань система оподаткування набувала більш чіткого характеру.

В часи Київської Русі (VIII ст.) податки існували у вигляді безсистемних платежів, що мали переважно натуральну форму і називалися данина, подимне, полужне, полюддя тощо. Данину, що стягувалась на утримання княжого двору, сплачували здебільшого продуктами сільського господарства й промислів . Близько 1/3 зібраної данини князь брав на свої особисті потреби, а решта йшла на утримання дружини, органів управління, ведення війни. До прямих податків також належали дари та оброк. Найхарактернішою особливістю феодальної податкової системи, що виявлялась під час збирання данини, була неврегульованість розмірів та періодичності збирання податків, їх величезна кількість i різнорідність.

У 947 р. княгиня Ольга здійснила першу реформу податкової системи України - започаткувала стабільне стягнення податків. Правнук Ольги - князь Ярослав Мудрий - склав перший писемний звід законів - знамениту "Руську правду”.

Після хрещення Русі було впроваджено обов'язкову церковну "десятину". З плином часу цей податок перетворився на добровільні благодійні пожертви на користь церкви. Однією з характерних особливостей розвитку феодальних відносин на Галицько-Волинських землях було встановлення продуктової ренту.

Згодом на українських землях була введена польська податкова система, за якою шляхта і маєтки католицької церкви були звільнені від оподаткування. Коронний скарб поповнювався лише прибутками із зобов'язань сільського та міського населення, з королівських земель та самоуправління міст.

Наприкінці XV ст. на історичну арену вийшло козацтво,Запорізька Січ мала свою власну податкову систему, особливістю якої було те, що використовували досвід Київської Русі та Великого Князівства Литовського . Її основними складниками були військовий оклад, мито, господарська частина та кладове, торговельні акцизи ("торгове"), куфовий збір, податок із шинків, подимне, руга та роговщина. Високою ефективністю характеризувалась податкова система часів Запорізької Січі. Декілька її особливостей можна застосувати і в наш час, зокрема те, що податки в ті часи мали чітке цільове призначення, а покарання за їх нецільове використання було достатньо жорстким, що попереджувало виникнення правопорушень. Важливим є те, що запозичення елементів податкової системи іноземних країн здійснювалось дуже обдумано і максимально пристосовувалось до реалій тих часів. За царювання імператриці Катерини II на українських землях було встановлене "подушне", що сплачувалося грішми і стягувалось у визначених розмірах. Існувало подвійне оподаткування .Так тривало аж до 1859 р., коли скасували "подушну подать". Наприкінці 20-х - на початку 30-х років минулого століття в українських селах існувала система натурально-продуктових та грошових повинностей селян.. Єдиний сільськогосподарський податок офіційно визначали однією з форм повинностей населення. Причому сума цього податку автоматично збільшувалася зі зростанням дохідності з ріллі, від продажу худоби, городини, продуктів садівництва. Існувала також специфічна форма селянських повинностей - самообкладання. Податкова система 20-30-х р.р. унеможливлювала індивідуальне господарювання, адже була побудована таким чином, аби на заможних селян (куркулів) припадав найбільший податковий тиск. Це все пригнічувало розвиток індивідуального підприємництва, що частково позначилось на сучасному економічному стані України, адже у свідомості наших громадян ще залишились стереотипи господарювання тих часів, а також боязнь до самостійного підприємництва і прийняття управлінських рішень. Проте вражає ефективністю система штрафних санкцій, що застосовувались до неплатників податків.

Надалі фінансова система Радянського Союзу еволюціонувала в напрямі діаметрально протилежному до процесу загальносвітового розвитку. Поряд з податками вона активно використовувала адміністративні методи вилучення прибутків. Повна централізація грошових засобів і відсутність будь-якої самостійності підприємств у вирішенні фінансових питань поступово зумовили фінансову кризу.

Після проголошення Україною незалежності почалася кропітка робота зі створення власної податкової системи. Вагомий вклад у розроблення власної концепції системи оподаткування вніс Закон України "Про систему оподаткування", прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1991