- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •19. Позитивізм та неопозитивізм: основні ідеї
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Основні ідеї неотомізму
- •22. Відношення «людина-світ» як основоположна проблема світогляду
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •30. Тема «тілесності» у сучасній онтології
- •31. Світ як Всесвіт, Космос і Хаос
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Життя і розум у контексті глобальної еволюції всесвіту
- •.38 Інтелект, почуття, памサять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •42. Філософське осмислення проблеми щастя
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •49. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •53. Істина і хиба, ймовірність і вірогідність
- •54.Питання про критерії істини
- •55. Поняття методології
- •56.Основні форми наукового пізнання
- •57.Своєрідність методології суспільствознавчого пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •59. Мова і мислення.
- •60. Поліструктурність мови
- •61. Поняття соціокультурної комунікації
- •63.Обєкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Людина і суспільство як соціальний суб'єкт.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69. Сімサя як соціальна ланка суспільства
- •70. Нація як соціальний феномен.
- •71Соціальна стратифікація і мобільність.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Співвідношення індивідуальної і соціальної свободи в умовах ринкової економіки
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Поняття правової, соціально-справедливої держави
- •85. Громадянське суспільство:поняття,проблеми формування і розвитку.
- •86. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •90. Новаторство і гуманізм культури
81. Поняття політики
Термін "політика" походить від давньогрецького слова "polis" (місто-держава) та його похідних: "politike" (мистецтво управляти державою), "politeia" (конституція), "polites" (громадяни), "politica" (державний діяч) та ін. Єдиного визначення поняття "політика" нема. Ще Платон під політикою розумів мистецтво, здатність жити в умовах поліса, що ставить людину у певні поведінкові рамки. М.Вебер вважав, що політика - це прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах; він розрізняв політику у широкому та вузькому розумінні: у широкому - це політичні відносини, пов'язані з управлінням окремими сферами людського життя, а у вузькому - керівництво політичною організацією, передовсім державою. Д.Істон розглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а П.Меркл твердив, що у своїх найкращих проявах політика - це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших - це корислива жадоба влади, слави, багатства.
Трактування політики, які є в політичній науковій літературі, можна згрупувати так:
- політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади (Н.Макіавеллі, Ж.Бюрдо, М.Дюверже, Р.Арон та ін.);
- політика як специфічний вид діяльності соціальних суб'єктів, пов'язаний з боротьбою за владу, розподілом цінностей, управлінням державними та суспільними справами (М.Ільїн, А.Мельвіль, Ю.Федоров та ін.).
Політика виникла з необхідності підпорядкувати індивідуальні та групові інтереси інтересові всезагальному, який полягає у збереженні цілісності та єдності розшарованого суспільства. Цей особливий вид людської діяльності покликаний з'ясовувати як довготривалі, так і поточні інтереси різних соціальних груп. Політика є засобом забезпечення інтересів як великих груп людей (наприклад, націй, класів), так і нечисельних груп (наприклад, фінансових чи регіональних кланів). Вона є усвідомленою діяльністю, зорієнтованою на забезпечення суспільних процесів, їх регулювання, розвиток у певному напрямку. За визначенням О.Семківа, "політика - це діяльність осіб, мікро- і макрогруп та інститутів, спрямована на завоювання і утримання влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування".
У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку - стикаються, а з іншого - взаємоузгоджуються. Політика є продуктом свідомої довільної, а часом - свавільної діяльності людей, рушійною силою якого є певний інтерес. Проте в цілому політика виражає інтегрований суспільний інтерес.
Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, одних інтересів - над іншими, або узгодження соціальних інтересів. Засобами політики є право, сила, мораль. Призначення політки у тому, щоб на основі спільних інтересів об'єднувати усі верстви суспільства і спрямовувати їх на дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань.
82. Поняття політичної системи та її структури
Політична система — це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил.
Ознаки політичної системи:
1. взаємозв'язок групи елементів;
2. утворення цими елементами певної цілості;
3. внутрішня взаємодія і взаємообумовленість всіх елементів;
4. прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;
5. здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.
Структура політичної системи:
1. організаційна підсистема або політична організація суспільства — це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя.
• Власне політичні — організації прямо й безпосередньо здійснюють політичну
владу у повному обсязі. Такими є держава і політичні партії.
• Політизовані або невласне політичні організації, участь у здійсненні політичної влади для яких є лише одним з аспектів їх функціонування. Це громадські організації, професійні спілки, народні рухи, об'єднання підприємців тощо.
• Неполітичні організації, якими є, наприклад, науково-технічні товариства, різноманітні аматорські об'єднання — товариства рибалок, мисливців, спортсменів тощо, за звичайних умов не беруть участі у здійсненні політичної влади. Можуть бути групами тиску
2. політичні відносини — це відносини суб'єктів політики з приводу завоювання, утримання та здійснення влади.
3. нормативна підсистема, яку складають політичні принципи та норми — це норми, які регулюють політичні відносини.
4. культурно-ідеологічна підсистема складається з політичної свідомості, політичної ідеології та політичної культури. Політична свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, ідей суб'єкта політичного життя на політику в суспільстві в цілому.
Політична ідеологія — це систематизований вираз поглядів даного суб'єкта, сукупність вибудованих на основі аналізу політичного життя теорій, концепцій та моделей політичних явищ та процесів. Політична культура — це певний спосіб поведінки суб'єкта політичного життя, який будується на систематизованих знаннях та досвіді політичного життя або відповідно до політичної свідомості чи політичної ідеології.
5. інформаційно-комунікативна підсистема містить засоби комунікації, науково-інформаційна інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію.