- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9.Основні функції філософії:
- •10. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •19. Позитивізм та неопозитивізм: основні ідеї
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. Основні ідеї неотомізму
- •22. Відношення «людина-світ» як основоположна проблема світогляду
- •23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •24. Cтруктура світогляду
- •25.Історичні типи світогляду
- •26. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •27. Основні рівні буття.
- •28. Філософський зміст категорії “матерія”
- •29. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •30. Тема «тілесності» у сучасній онтології
- •31. Світ як Всесвіт, Космос і Хаос
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •37. Життя і розум у контексті глобальної еволюції всесвіту
- •.38 Інтелект, почуття, памサять і воля як здатності людини.
- •39. Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність
- •40. Основні форми діяльності людини.
- •41. Проблема сенсу життя людини
- •42. Філософське осмислення проблеми щастя
- •43.Свідомість як найвища форма відображення.
- •44. Феноменологічна концепція свідомості
- •45.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •46.Еврестична і творча функції інтуїції
- •47. Поняття та форми суспільної свідомості
- •48. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •49. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •50. Гносеологія та епістемологія.
- •51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •52. Проблема істини в теорії пізнання
- •53. Істина і хиба, ймовірність і вірогідність
- •54.Питання про критерії істини
- •55. Поняття методології
- •56.Основні форми наукового пізнання
- •57.Своєрідність методології суспільствознавчого пізнання
- •58. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •59. Мова і мислення.
- •60. Поліструктурність мови
- •61. Поняття соціокультурної комунікації
- •63.Обєкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Людина і суспільство як соціальний суб'єкт.
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69. Сімサя як соціальна ланка суспільства
- •70. Нація як соціальний феномен.
- •71Соціальна стратифікація і мобільність.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Співвідношення індивідуальної і соціальної свободи в умовах ринкової економіки
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Поняття правової, соціально-справедливої держави
- •85. Громадянське суспільство:поняття,проблеми формування і розвитку.
- •86. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •87. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •88. Поняття цивілізації.
- •90. Новаторство і гуманізм культури
31. Світ як Всесвіт, Космос і Хаос
Поняття “світ”, об'єктивний зміст якого виступає предметом світогляду як вищої форми систематизації знання, завжди органічно зв'язувалося зі всім комплексом фундаментальних проблем філософії і перш за все з її основним питанням — відношенням свідомості до буття. В умовах поляризації філософської думки на два протилежні напрями — матеріалізм і ідеалізм, атеїзм і релігійний світогляд — уявлення про світ вимагало з'ясування питання про його відношення до різного роду теургічним силам. Найпростіше визначення поняття "світ" можна навести таке: Світ — це все суще, що є в людині та поза нею. Визначення змісту поняття "світ" можливе і дійсне тільки у системі відношення "людина — світ". Це свідчить про те, що воно слугує людині для відображення існування того, на тлі чого виявляє, "висвічує" себе людина. Отже, на противагу об'єктивно існуючому світу є "внутрішній світ людини".В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як "Космос", "Всесвіт", "Галактика", "Земля", "Природа", "Атмосфера", "Гідросфера", "Літосфера", "Душа" та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали, незмінним залишається визнання, що світ — це все те, що "висвічується" людині, і водночас усе те, у чому "висвічується" людина, тобто самореалізується. поняття Всесвіт своїм походженням сягає міфологічних та релігійних уявлень. Річ у тім, що ідея Бога як творця світу передусім спирається на невисловлену констатацію наявності відмінності між місцями існування людини і Бога. Місце існування людини — світ Землі, а Бог існує в іншому, позаземному світі. І, можливо, існуючи там, Бог створив не тільки світ Землі, а й багато інших світів. Саме тому творець світу охоплюється терміном "Все-Світ".
32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
Визначення змісту поняття "світ" можливе і дійсне тільки у системі відношення "людина — світ". Це свідчить про те, що воно слугує людині для відображення існування того, на тлі чого виявляє, "висвічує" себе людина. Образно висловлюючись, щоб людина змогла уявити себе як певне існування, вона має бути здатною уявляти усе те, що від неївідмінне: "зверху, знизу, збоку, всередині, вчора, сьогодні та завтра, тут, зараз і тепер".Іншими словами, світ є все те, що відмінне від людини і що, одночасно, органічно маєлюдину в собі. Це те, від чого вона, людина, відрізняється.
Однак людина як унікальна і неповторна істота виявляється і стосовно самої себе. Отже, на противагу об'єктивно існуючому світу є "внутрішній світ людини".
Тому найпростіше визначення поняття "світ" можна навести таке: Світ — це все суще,що є в людині та поза нею.
Спираючись на таке визначення, можна сказати, що поняття "світ" насамперед використовується через протиставлення "людина в світі — світ у людині". Людина завжди перебуває у стані внутрішнього роздвоєння на свідомо визначені "Я" і "не-Я". При цьому під "Я" прийнято розуміти саме внутрішній світ людини, а під "не-Я" — довкілля, яке безпосередньо чи опосередковано "обіймає" людину, є водночас основою і простором життєдіяльності людини. Наше сприйняття світу, його розуміння і пізнання, ставлення до нього виявляються у слові світогляд. Детальний аналіз поняття "світогляд" буде зроблено нами у заключному розділі.Однак підійти до узагальненого поняття світогляду ми зможемо, тількиконкретизувавши поняття "світ".
В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як"Космос", "Всесвіт", "Галактика", "Земля", "Природа", "Атмосфера", "Гідросфера","Літосфера", "Душа" та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали, незмінним залишається визнання, що світ — це все те, що "висвічується" людині (чи протистоїть), і водночас усе те, у чому "висвічується" людина, тобто само реалізується.
Отже, тільки порівнюючи себе як окрему особу зі світом, людина здобуває досвід та усвідомлення власної індивідуальності. Лише побудувавши світ у собі, ми отримуємо можливість знайти його за межами себе. Може трапитися так, що наші уявлення помилкові. У такому разі реальний світ заперечить наші сподівання. Індивідуально
сформована свідомість може здійснити пізнання об'єктивного, чужого й цілком відмінного від себе за допомогою саме відтворення будівництва світу в собі. Фактично кожна людина, яка діє свідомо, має великий дар бути творцем світу. Тобто світ з'являється людині як творіння її (людського) розуму та рук, в якому ще так багато нового і невідомого. А що ж існувало до виникнення людини? Той світ ми позначаємо поняттям "природа". Він існував і існуватиме об'єктивно, тобто незалежно від людини.