Тема 2: Державна політика як базова категорія дп

1. Сутність державної політики

Державна політика - це діяльність органів держ.влади з управління та керівництва суспільством на основі єдиних цілей, принципів та методів, яка передбачає підготовку законів, закріплення та впровадження розроблених за участю експертно-аналітичних структур, загальнонаціональних, регіональних цільових програм з метою вирішення нагальних проблем чи задоволення поточних та стратегічно визначених потреб суспільства.

Характерні риси ДП:

-є цілеспрямованою дією

- охоплює напрями або моделі дії влади, а не окремі абстрактні рішення

- не вся ДП може і повинна втілюватися в життя виключно органами держ.управління та держ.службовцями

- з’являється у відповідь на пол.. вимоги діяльності чи бездіяльності щодо певних питань, які надходять від акторів(громадяни, групи інтересів) до урядовців та держ.службовців.

- ДП є підсумком великої кількості програм, законодавчих намірів або організаційних взаємодій

Інструменти ДП:

-нормативно-правові акти

- послуги

- гроші

- податки та інші економічні важелі

- переконання

2. Основні підходи до аналізу ДП (моделі):

1. Інституціоналізм – ДП як результат діяльності держ.інститутів, що використовують певні адім.процедури та механізми

2. Концепція політичного процесу – ДП як результат пол..діфльності чи пол.циклу, які мають фіксовані щаблі та етапи з вирішення сусп.-пол проблем.

3. Теорія груп – ДП як результат групової боротьби, постійного конфлікту між різними групами в с-тві та уряді й одночасного пошуку консенсусу з конкретних питань держ.політики

4. Теорія еліт – ДП як результат діяльності пол. та адм.. еліт, їх уподобань та вибору цілей та пріоритетів.

5. Теорія раціоналізму – ДП як планомірна діяльність держави з досягненням оптимальних цілей на основі розроблених наукових технологій управління та аналізу.

6. Теорія інкременталізму – ДП як послідовна та поетапна діяльність держ.бюрократії з еволюційною зміною існуючого стану справ, тобто невеликої варіації зі зміни поточного стану справ для адаптації поточного середовища

7. Теорія ігор – ДП як раціональний вибір в конкурентній боротьбі в двох найбільш впливових сторін в с-тві чи уряді

8. Теорія суспільного договору – ДП як діяльність індивідів на основі усвідомлення власних інтересів і прийняття відповідних рішень, які повинні принести їм вигоду.

9. Теорія відкритих систем – ДП як результат відповіді пол..адм. систем на запити і потреби відповідальних структур і чинників природного середовища.

Тема. 3. Основні напрями державної політики.

Питання 1. Державно-економічна політика.

Держава, вступаючи у економічний оборот, приймає різноманітні форми:

1) Державна програма або державно-цільова програма- є формою організації будь-якого державного пріоритету в соціальній, військовій і т.д. сферах, за рахунок фіскальних засобів і використання комерційної бази монополій як субпідрядником.

2) Державно-монополістичний комплекс- це відносно відокремлена група монополій і держ. органів та установ в конкретній сфері господарства до якої через складну систему контрактів, субпідрядів залучається ряд іншого ,корпорацій різного рівня.

3) Вільна економічна зона- виникає а основі неспівпадіння державного кордону з митним, податковим, інвестиційним та іншими.

4) Державне підприємство- є формою організації повної власності на державно-монополістичні умови виробництва.

Завдання:

1. Стимулювання;

2. Підтримка зовнішньо-економічної…;

Проблеми, які спрямовані на держано-економічну політику:

1. Правове забезпечення функціонування ринкового механізму; (захист виробників і захист споживачів);

2. Виробництво суспільних товарів;

3. Мінімізація трансакційних витрат;

4. Компенсація зовнішніх витрат або екстерналів;

5. Стабілізація макроекономічних витрат;

Методи економічнох державної політики:

1. Директивні(розпорядчі, обов’язкові до виконання);

2. Індикативні(рекомендаційні, адміністративні, економічні);

Форми втручання держави в економіку:

1. Пряме втручання через розширення держ. власності на матеріальні ресурси, законотворчість та управління виробничими підприємствами;

2. Непрямий вплив за допомогою різних засобів економічної політики;

Державно-економічна політика-являє собою компроміс між численними та різноманітними інтересами з метою досягнення максимального блага в межах існуючого суспільного устрою. ЇЇ змістом –є реформування матеріального і духовного виробництва та соц.. умов життя на основі науково-технічного процесу проведення структурних реформ і взаємовигідної з іншими країнами.

Питання 2.Державно-соціальна політика.

Державно-соціальна політика- є формою свідомого впливу на соціальну сферу діяльності людей з метою й зміни в інтересах учасників цих відносин.

Соцільна сфера поділяється на:

1)Об’єктивні(умови життя індивідів);

2)Суб’єктивні(потреби індивідів).

Розвиток виробництва та ступінь розподілу праці у цьому виробництві є матеріальною основою необхідності держаної інтервенції в соціальну сферу людини.

Економічною основою державної соціальної політики є:промисловий спосіб виробництва і поділ праці.

Соціальною основою:Робочий рух та об’єднання працівників найманої праці.

Різновиди державної соціальної праці:

1)Державні політики, що обслуговують соц.. політику;

2)Державні політики, що складають структуру держ.-соц. політики;