Завдання

Завдання № 1

1. Складіть клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ( ст. 394 ЦПК).

2. Складіть ухвалу суду про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

3. Складіть ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

4. Складіть заперечення проти клопотання про визнання рішення іноземного суду.

4. Складіть ухвалу суду про визнання в Україні рішення іноземного суду.

Завдання № 2

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2007 позовні вимоги Компанії «OBST SA» (Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Експрес» (м. Макіївка Донецької області) про стягнення суми заборгованості за поставлений товар з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами, штрафу та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Експрес» порушив умови договору, а також норми, що регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу (поставки) за матеріальним правом Швейцарії. Застосування права Швейцарії суд мотивував тим, що можливість обрати застосовне право ( що і було зроблено сторонами в пункті 12 Договору) випливає із принципу автономії волі сторін правочину, закріпленого в статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», та пунктах 8, 9 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції на момент укладення контракту). Крім того, позивач посилається на статтю 116 Закону Швейцарії «Про міжнародне приватне право», яка також передбачає право сторін обрати застосовне право.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано з огляду на те, що згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійсно має право застосовувати норми права інших держав, але тільки у випадках, прямо передбачених у законі або міжнародному договорі (конвенції, ратифікованої обома державами, двосторонній угоді між цими державами), а не в зовнішньоекономічному контракті.

Чи вірною є позиція суду апеляційної інстанції?

Завдання № 3

На розгляді українського господарського суду знаходилась довіреність, що була видана в Чехії чеською юридичною особою українській юридичній фірмі на ведення справ в суді. Довіреність була нотаріально посвідчена, але на ній був відсутній апостиль. Суд прийшов до висновку, що повноваження особи, що підписала, позовну заяву, не підтверджені з огляду на неналежне оформлення довіреності.

Чи обґрунтована позиція суду? Наведіть способи посвідчення іноземних офіційних документів.

Завдання № 4

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «А» (Україна) до першого відповідача - фірми «Б» (Туреччина) і другого відповідача - фірми «С» (Туреччина) про стягнення з відповідача-2 на користь позивача матеріальної і моральної шкоди за втрату ділової репутації були задоволені частково. В обґрунтування можливості розгляду в господарському суді позову до іноземних юридичних осіб місцевий господарський суд послався на статті 2, 50, 56, 75 Закону України «Про міжнародне приватне право». Місцевим господарським судом було зазначено, що підставою для відкриття провадження у справі та її підсудності на території України господарському суду Дніпропетровської області є те, що рухоме майно відповідача-2, на яке могло бути звернуто стягнення (автомобіль), знаходилось на території міста Дніпропетровська.

Постановою апеляційної інстанції рішення господарського суду Дніпропетровської області було скасовано, а провадження у справі припинено. В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначалось, що при розгляді заяви позивача до іноземних підприємств (резидентів Республіки Туреччина) місцевий господарський суд повинен був керуватися саме нормами Господарського процесуального кодексу України в силу того, що відповідно до статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» правила цього Закону не обмежують дію імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Оскільки статті 15 і 124 ГПК України є імперативними нормами права України, вони регулюють порядок розгляду в господарських судах України спорів за участю іноземних підприємств та організацій. Господарський процесуальний кодекс України є спеціальним нормативним актом, яким не передбачено інший порядок розгляду зазначеної категорії справ (на відміну від Цивільного процесуального кодексу України, який визначає, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», статті 2 Цивільного процесуального кодексу України), господарський суд помилково прийняв до провадження і розглянув спір по суті.

Чи вірною є позиція суду апеляційної інстанції?

Завдання № 5

До Ленінського районного суду м. Вінниці надійшло клопотання ТОВ «Гетекс» ( Російська Федерація) про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду м. Москви від 17.06.2006 р. (в Російський Федерації існує система державних арбітражних спеціалізованих судів, які вирішують господарські чи комерційні спори) про стягнення 46 800 дол. США неустойки з ТОВ «Вінн-Агро-Експорт» (Україна). Ухвалою Ленінського районного суду було надано дозвіл на примусове виконання рішення арбітражного суду м. Москва з огляду на те, що вказане іноземне судове рішення набрало законної сили та оскаржено відповідачем не було. При цьому суд застосував ст. 3,4 Нью-Йоркської Конвенції «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» та ст.. 7 Київської угоди «Про порядок вирішення спорів, повязанних з веденням господарської діяльності».

Чи вірно вчинив суд з точки зору застосування міжнародних договорів України? Як співвідносяться між собою Київська угода про порядок вирішення спорів, повязанних з веденням господарської діяльності, та Мінська Конвенція СНД про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ 1993 року?

Завдання № 6

До українського суду звернулась юридична особа з Російської Федерації з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення, ухваленого російським судом. Боржник ( українська юридична особа) подав заперечення проти цього клопотання, посилаючись на те, що рішення не може бути виконано, оскільки російський суд неповно дослідив обставини справи, зокрема, не призначив експертизу та не повідомив українського боржника належним чином про час та місце судового розгляду.

Яке рішення повинен винести суд?

Тести

1. Умовами визнання та виконання рішення іноземного суду за законодавством України є:

А) визнається і виконується автоматично в разі подання відповідного клопотання;

Б) наявність міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

В) на підставі принципу взаємності.

2. За загальним правилом рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом:

А) одного року з дня набрання ним законної сили;

Б) трьох років з дня набрання ним законної сили;

В) п’яти років з дня набрання ним законної сили.

3. Питання про виконання іноземного судового рішення розглядається:

А) місцевим судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника;

Б) апеляційним судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника;

В) місцевим господарським судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

4. У задоволені клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено, якщо:

А) сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через її неповідомлення про розгляд справи;

Б) виконання рішення потягне великі фінансові витрати;

В) іноземна держава, на території якої винесено рішення, не є учасницею Нью-Йоркської конвенції 1958 року про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень.

5. У задоволені клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено, якщо:

А) іноземний суд неправильно встановив фактичні обставини справи;

Б) предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

В) виконання рішення суду буде суперечити публічному порядку України.

6. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду:

А) не може бути оскаржена;

Б) може бути оскаржена лише в апеляційному порядку;

В) може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ЦПК України.