Висновки

Творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка відбиває багато визначальних рис історичної своєрідності його епохи, життя всіх прошарків того­часного українського суспільства на рівні губернії. В українських тво­рах, адресованих передусім простонародному читачеві, суперечності й конфлікти доби зображені більш приглушеними тонами — різкіше ого­лювалися суспільні недуги в російській драматургії й прозі письмен­ника. При всій поміркованості Квітки-Основ'яненка з його творчості постають реальні обриси чиновницько-бюрократнчного, кріпосницького устрою в характерних виявах.

Внесок Г. Ф. Квітки-Основ'яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург посилив громадянськість, соціальну проблемність нової української літератури, її викривальну спрямованість проти вад суспільного буття.

Дійовими засобами вдосконалення суспільства, викорінення зловжи­вань, суспільних несправедливостей, насамперед щодо трудового се­лянства, Квітка вважав літературу й театральне мистецтво, його про­світительські й реформістські прагнення вдосконалити суспільно-ад­міністративні порядки, намагання відобразити у творах народно-критичие ставлення до суспільних вад з метою їх усунення офіційними засобами влади й виховання — все це нерідко набирало характеру соціального критицизму

Квітка-Основ'яненко зіграв важливу роль у формуванні української літературної мови, розширивши її базу, зміцнивши її народне підґрунтя, збагативши її художньо-виражальні засоби.

Творче надбання першого за часом класика української худож­ньої прози і визначного драматурга користується широкою популяр­ністю в радянського читача і глядача.

Показово, що головні позитивні герої українських сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — трудящі люди гіркої, дра­матичної або й трагічної долі

Орієнтація Квітки на народне світобачення й естетичні уподобання, зафіксовані, зокрема, в фольклорі, настанова на простоту і демокра­тичність форми, найширшу доступність творів були одними з дійових засобів досягнення народності професійного мистецтва

Ім'ям Квітки-Основ'яненка названо одну з вулиць у центрі міста, що прилягає до  Майдану Конституції України.

Список використаної літератури

1. Агєєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму. – К.: Факт, 2003. - 320 с.

2. Білоцерківський В. Історія України: Навчальний посібник/ Василь Білоцерківський,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 535 с.

3. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2007. - 687 с.

4. Возняк М. Історія української літератури. – Львів, 1994. – 560 с.

5. Єфремов С. Історія українського письменства. - Київ: Femina, 1995. - 536 с.

6. Жулинський М. Квітка-Осяов'яненко // Слово і доля. — К., 2002.  – 496 с.

7. Зубков С. Григорій Квітка-Основ’яненко. Життя і творчість. – К., 1998. – 509 с.

8. Iсторiя української культури /За загал. ред. I.Крип’якевича. - Донецьк: „Лібiдь”, 1994.- 656 с.

9. Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович. Пархімове снідання: Гумор / Юлій Судак (худож.). — К. : Видавець Вадим Карпенко, 2002. — 24с. 

10. Крістева Ю. Слово. Знак. Дискурс. Антології світової літературно-критичної думки ХХ століття. – Львів: Літопис, 1996. - с. 457-477.

11. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори. К., 1990. - 162 с.

12. Светличная А.Л., Чупринова Н.Ю. Психологический портрет в художественной литературе // Мировая литература в школе и вузе: Сборник статей. – Харьков.-1996. - Вип.3. –с.51–60.

13. Турчин М. Філософська повість на Україні: Про творчість П Квітки-Основ'яненка //Дивослово. — 1993. — № 11. 

14. Чалий Д.В. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко. – К., 2001. – 225 c.

15. Чижевський Д. Історія української літератури. – К., 2003

16. Ятищук Оксана. Григорій Квітка-Основ’яненко в духовній історії України. — Т. : ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. — 170 с.