Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

У змістовий модуль 1 (ЗМ1) входять теми 1 - 6, а у змістовий модуль 2 (ЗМ2) – теми 7 - 13. До іспиту допускаються всі студенти, які відвідували лекційні заняття та набрали за результатами семінарських занять не менше 20 балів.

Оцінювання за формами контролю: (як приклад)

	ЗМ1		ЗМ 2
	Min. – _ балів	Max. – __ бали	Min. – __ бали	Max. – __ балів
Усна відповідь	1	5	1	5
Доповнення	0,5	1	0,5	1
Самостійна робота	1	5	1	5
Модульна контрольна робота	1	10	1	10

У випадку відсутності студента з поважних причин, відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до «Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу» від 1 жовтня 2010 року.

При простому розрахунку отримаємо:

	Змістовий модуль1	Змістовий модуль2	іспит	Підсумкова оцінка
Мінімум	15	15	30	60
Максимум	20	20	60	100

При цьому, кількість балів:

• 1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

• 35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

• 60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

• 65-74 відповідає оцінці «задовільно»;

• 75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

• 85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);

• 90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».

Шкала відповідності

За 100 – бальною шкалою	За національною шкалою
90 – 100	5	відмінно
85 – 89	4	добре
75 – 84
65 – 74	3	задовільно
60 – 64
35 – 59	2	не задовільно
1 – 34

Програма навчальної дисципліни

Тема 1. Адвокатура України. Загальні поняття. Предмет і метод.

Поняття адвокатури. Роль адвокатури в сучасному суспільстві. Навчальна дисципліна «Адвокатура України» та її зв’язок іншими правовими дисциплінами. Структура курсу. Предмет і метод навчальної дисципліни. Адвокатура України та її завдання. Адвокатура і держава. Правова основа діяльності адвокатури України. Принципи здійснення адвокатської діяльності. Міжнародні стандарти діяльності адвокатури. Зарубіжний досвід організації та діяльності адвокатури.

Тема 2. Історичний генезис інституту адвокатури в Україні

Соціальна необхідність виникнення адвокатури.

Судове представництво в Київській Русі у IX-XIII століттях та характерні риси такого представництва.

Формування професійної адвокатури в Україні, виникнення поняття «адвокат». Пам’ятки права XIV-XVI століть. Вимоги щодо осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю у цей період.

Судова реформа 1864 року в Росії. Присяжні повірені в Україні. Повноваження Рад присяжних повірених. Принципи організації та діяльності адвокатури у 1864 - 1917 роках. Найбільш відомі адвокати цього періоду.

Адвокатура України у 1917-1922 роках. Організаційні форми адвокатської діяльності у цей період.

Адвокатура України у 1922 - 1931 роках. Керівні органи адвокатури та їх повноваження. Судова реформа 1922 року. Нормативні акти, що регулювали організацію та діяльність адвокатури України. Порядок набуття статусу адвоката у цей період.

Адвокатура України у період 1931 - 1939 років. Форми діяльності адвокатів, правове та фінансове становище об’єднань адвокатів, оплата праці адвокатів, організація контролю за діяльністю адвокатів та дисциплінарна відповідальність адвокатів у цей період.

Нормативно-правові акти, які регулювали діяльність адвокатури у період 1939 - 1962 років. Правове становище колегій адвокатів та організація діяльності юридичних консультацій.

Правове становище адвокатури України у період 1962- 1980 років. Законодавчі та нормативні акти, що регулювали діяльність адвокатури. Колегії адвокатів та їх повноваження.

Адвокатура України у період 1980-1990 років. Нормативно-правові акти, що регулювали діяльність адвокатури. Створення Спілки адвокатів України. Органи адвокатського самоврядування у цей період.

Історія адвокатури незалежної України.

Закон України «Про адвокатуру» 1991 року, його підготовка, прийняття та введення в дію.

Конституція України про право на одержання правової допомоги.

Роль адвокатури на сучасному етапі.