Методи дослідження слуху:

Гостроту слуху вимірюють за допомогою аудіометра. Цей пристрій подає суб’єкту чисті тони різних частот через навушники. На кожній частоті порогова інтенсивність визначається та наноситься на графік у відсотках від нормального слуху.

Теорія сприйняття звуків. Бінауральний слух.

Бінауральной слух – це сприйняття звукових сигналів двома вухами.

Бінауральне підсумовування – це коли ми чуємо звук обома вухами, це схоже на прослуховування одного і того ж звуку двічі.

Бінауральне шумозаглушення. У ситуаціях, коли є як зовнішній шум, так і мова, яку ми прослуховуємо обома вухами, допомагає нашому мозку виділяти звук мови в шумі.

Бінауральне спрямоване прослуховування. У шумових ситуаціях з багатьмя звуками, що доносяться з різних боків, бінауральний слух допомагає нашому мозку вибрати одне єдине джерело звуку, який нам цікавий, і зосередитися на ньому.

Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи

Вестибулярний апарат у

внутрішньому вусі розпізнає рух і положення голови і передає цю інформацію в нервовий сигнал.

Вестибулярні ядра, в першу чергу, займаються підтримкою положення голови в просторі.

Рецепторний відділ вестибулярної системи

Отолітовий апарат

Розташування лабіринтів у

У площинах: черепі

• Фронтальній

• Горизонтальній

• Сагітальній

Адекватним подразником для рецепторів присінку є:

прискорення прямолінійного руху, нахили голови та тулуба, зміна напрямку гравітаційних сил, тряска, вібрація та качка, але основним подразником є прискорення сили тяжіння.

Провідниковий відділ вестибулярної системи присінково-звитковий (вестибулярний) нерв

Перший нейрон розміщується в вестибулярному ганглії

(g. Scarpea). Кожен вестибулярний нерв закінчується у вестибулярному ядрі.

Тут знаходиться другий нейрон провідникового відділу цього аналізатора.

Волокна з напівкруглих каналів закінчуються переважно верхнім і медіальним відділами вестибулярного ядра; нейрони в цій області проектуються переважно на ядра, що контролюють рух очей.

Волокна з утрикула і сакули виступають переважно у бічний відділ (ядро Deiters) вестибулярного ядра, яке потім виступає у спинний мозок (бічний вестибулоспінальний тракт).

Волокна з утрикула і мішковини також закінчуються на нейронах, які виступають на мозочок і ретикулярну формацію.

Вестибулярні ядра також виступають на таламус, а звідти - на дві частини первинної соматосенсорної кори.

Центральний аналіз інформації на різних рівнях.

Просторова орієнтація. Орієнтація в просторі частково залежить від вестибулярних рецепторів, але також важливі візуальні сигнали.

Відповідну інформацію також подають імпульси від

пропріорецепторів у суглобових капсулах, що дають дані про взаємне положення різних частин тіла, та імпульси від шкірних екстерорецепторів, особливо рецепторів дотику та тиску.

Ці чотири категорії даних синтезуються на кортикальному рівні у безперервну картину орієнтації людини в просторі.