Провідні шляхи: специфічні і неспецифічні канали передачі інформації.

Провідні шляхи головного і спинного мозку — системи мозку спеціалізованих нервових клітин (нейронів) та їх відростків ( аксонів), за допомогою яких здійснюються взаємозв'язок між структурами мозку і координація його діяльності.

низхідні

Специфічний шлях проведення збудження включає:

1.рецептор

2.перший чутливий нейрон (спінальні, яремні, спіральні та інші ганглії черепно-мозкових нервів)

3.другий нейрон ( спинний, довгастий або середній мозок)

4.третій нейрон – в зорових горбах (проміжний мозок)

5.четвертий нейрон – проекційна зона даної сенсорної системи кори великих півкуль.

Таламус як колектор аферентних шляхів

Функції Таламуса Усі аферентні імпульси на шляху до сенсорної кори закінчуються в таламусі.

1.Релейна станція для всіх соматичних відчуттів.

2.Релейна станція для особливих відчуттів.

3.Підкоркове сприйняття відчуттів.

4.Рухові функції: Таламус є невід’ємною частиною моторної петлі мозку.

5.Пам’ять та емоції: Передній таламус є складовою ланцюга Папеса.

6.Синхронізація ЕЕГ.

7.Роль у сні: Схема, що зв'язує таламус і кору (таламокортикальна петля).

8.Координація сенсорних рухів.

9.Мова: Спинне бічне ядро ​таламуса пов'язане з тім'яною часткою мозку.

Кірковий відділ сенсорної системи. Локалізація аферентних функцій в корі.

Цитоархітектонічні поля Бродмана: відділи кори великих півкуль головного мозгку, що відрізняються за своєю цитоархітектонікою (будова на клітинному рівні). Виділяють 52 цитоархітектонічних поля Бродмана.

Три основних типи кіркової діяльності:

Перший тип пов'язаний з діяльністю окремих аналізаторів і забезпечує найпростіші форми пізнання. Це перша сигнальна система.

Другий тип включає в себе другу сигнальну систему, робота якої нерозривно пов'язана з функцією всіх аналізаторів. Це складніший рівень кіркової діяльності, що безпосередньо стосується мовної функції.

Третій тип кіркової діяльності забезпечує цілеспрямованість дій, можливість перспективного їх планування, що функціонально пов'язано з лобовими частками.

Взаємодія сенсорних систем. Кодування інформації та обробка її в різних відділах сенсорної системи

Аналізатори тісно взаємодіють між собою на декількох рівнях:

спинальному, ретикулярному і таламокортікальному. Особливо широка інтеграція сигналів в нейронах ретикулярної формації. У корі відбувається інтеграція сигналів вищого порядку, і в результаті цього коркові нейрони набувають здатність до складної комбінації сигналів.

Фізіологічні основи методів дослідження сенсорних систем

•Анатомо-клінічний метод: на підставі співставлення порушень у поведінці хворого й виявлених посмертно уражень у корі мозку (при патолого-анатомічній секції) робляться висновки про функціональне призначення тієї чи іншої ділянки.

•Анатомо-гістологічний метод: гістохімічне визначення медіаторів мотонейронів для вивчення роботи структурно-функціональної одиниці кори (колонки), яка реагує на подразнення певної модальності.

•Порівняльно-фізіологічний метод: за рахунок порівняння наслідків видалення кори у тварин, що посідають різні сходинки еволюційного ряду.

•Метод часткового видалення та подразнення кори (в експериментах на наркотизованих тваринах) вивчення «рухових ділянок» у корі мозку під час нейрохірургічних операцій.

•Електроенцефалографія – метод реєстрації біострумів головного мозку при розташуванні реєструючих електродів на поверхні черепа. ЕЕГ є показником функціонального стану головного мозку.

Метод енцефалографії:

На енцефалограмі (ЕЕГ) виділяють наступні компоненти:

α-хвилі – їх частота складає 8-13 /с, амплітуда 50 мкВ;

Це основний фон електричної активності мозку у стані спокійного неспання;

β-хвилі – їх частота 14-30/с, амплітуда 30 мкВ;

Це хвилі активного неспання або у парадоксальній стадії сну;

δ-хвилі – їх частота 1-3,5/с, амплитуда 100 мкВ;

Спостерігається при гіпервентиляції, у наркозі, повільній фазі сну, при деяких патологічних станах;

θ-хвилі – їх частота 4-7/с, амплітуда 100-200 мкВ; переважно виникають у паріетальних і скроневих ділянках, з’являються при засинанні.

Інші методи оцінки функцій кори великих півкуль

•Метод реєстрації активності окремих нейронів

•Метод позитронно-емісійної томографії

•Магнітоелектроенцефалографічний метод

Просторовий поріг тактильної чутливості -

Це мінімальна відстань між місцями дотику, яка дозволяє розрізняти дотик двох просторово різних предметів.

Для його визначення використовується циркулярний естезіометр

– циркуль з розсувними ніжками.