Ефективність імунізації проти дифтерії

Показники захворюваності	Стан щеплень
	Вакциновані	Вакциновані більше	Ревакциновані	Ревакциновані більше 4 років назад	Не щеплені в віці від 2 міс. До 23 років	Всього дітей в віці від 2міс. до 15 років
Число дітей в районі, з них хворіло на дифтерію
Показники захворюваності в кожній групі (1:10000)
Ефективність імунізації (відношення показника захворюваності кожної з груп)
Імунний прошарок відсоток повноцінно щеплених до загальної кількості дітей

Епідеміологічний метод дослідження його структура. На основі переважного рівня дослідження виділяють три підходи до рішення медичних проблем (таблиця «Узагальнені розділи медицини та методи дослідження»)

Таблиця

Узагальнені розділи медицини та методи дослідження

Розділ медицини	Переважний метод дослідження	Переважний рівень дослідження
Теоретичний Клінічний Профілактичний	Експериментальний Клінічний Епідеміологічний	Суборганізмений (лабораторія) Організмений (клініка) Надорганізмений(населення).

Ці три підходи знайшли відображення в відносній самостійності теоретичної, клінічної та профілактичної медицини. В кожному з виділених розділів медицини превалює свій рівень та метод дослідження. Теоретична медицина формувалась, переважно опираючись на результати експерименту. Експериментальний метод історично розроблявся в лабораторіях Основою профілактичної медицини є епідеміологічний метод, який реалізується серед населення, колективів та груп людей. Всі ці три методи в значній мірі взаємодіють між собою, а кожний з них е методи інших наук.

Деякі з використовуваних в епідеміології медичних прийомів розроблені епідеміологами, інші запозичені з статистики, соціології, географії, клінічної медицини, гігієни, мікробіології та інших дисциплін. Інтегрує всю цю сукупність методичних прийомів ціль дослідження.

Епідеміологічний метод – це сукупність методичних прийомів, основана на аналізі особливостей розподілу захворювань в просторі та часі і призначена для виявлення проблем профілактики, причин, умов(факторів ризику) та механізмів формування захворюваності з метою обґрунтування по профілактиці захворювань та оцінки їх ефективності.

Застосування епідеміологічного методу в практичній охороні здоров’я називають епідеміологічною діагностикою.

Інтерпретація результатів наукових та практичних епідеміологічних досліджень здійснюються на основі теоретичної концепції епідеміології як загально медичної науки, а також відповідних теорій стосовно до конкретних груп патології. Тому можна говорити за загальну структуру епідеміологічного методу дослідження та їх уточнення в залежності від сфери застосування. В епідеміології як науки про епідемічний процес це уточнення проводиться на основі теоретичних узагальнень та вчення про епідемічний процес.

Структура епідемічного методу включає розділи методичних прийомів в тій логічній послідовності, яка забезпечує досягнення цілі дослідження ( таблиця « Структура епідеміологічного методу дослідження»).

Таблиця

Методичні прийоми	Ціль дослідження
Дескриптивні (описово-оціночні)	Вивчення проблем медицини та профілактики по нозологічним формам хвороб, а по відношенню до окремих хвороб – по територіям, групам населення та часі; формулювання гіпотез про фактори ризику.
Аналітичні	Оцінка гіпотез про фактори ризику; визначення напрямків профілактики в відповідності до факторів ризику.
Експериментальні	Доказ гіпотез; Кількісна оцінка ефективності засобів та методів профілактики; побудова та оцінка нових наукових гіпотез.
Математичне моделювання	Прогнозування

Структура епідеміологічного методу дослідження

Описово-оціночні епідеміологічні методи (дескриптивна епідеміологія). Метою описово-оціночних епідеміологічних методів є обґрунтування (на кількісній основі) медичних проблем. В практиці охорони здоров’я (на основі «наявного знання») це визначення пріоритетних проблем профілактики. В медичній науці («процес одержання нових знань») це визначення пріоритетних проблем медичної науки. На стадії використання описово-оціночних епідеміологічних методів проводиться також формулювання гіпотез про фактори ризику. Результати дескриптивної епідеміології використовуються далі в аналітичній епідеміології.

Вихідні дані. Вихідними даними для епідеміологічних досліджень є облікові та звітні матеріали, а також результати вибіркових досліджень (таблиця «Варіанти вибіркових досліджень, що застосовуються в епідеміології»).

Таблиця

Варіанти вибіркових досліджень, що застосовуються в епідеміології

Ознаки	Варіанти
Час проведення	Одномоментне /поперечне/дослідження Тривале /повздовжне, перспективне /дослідження
Метод нормування вибірки	Індивідуальна вибірка Кустова вибірка Стратифікована вибірка

Перші характеризуються доступністю та простотою їх одержання. Інші є більш точними, але їх одержання та накопичення пов'язані з певними, в ряді випадків значними, затратами.

Властивість вибірки відображати всю генеральну сукупність назива­ється репрезантивністю, яка визначається шляхом оцінки варіаційного ряду.

Статистичні показники. В епідеміологічним дослідженнях застосовують загальноприйняті статистичні показники, що викладаються в курсі меди­чної статистики. Основними з них є абсолютні цифри, інтенсивні показники та середні величини. В залежності від особливостей використовують екстенсивні показники, кумулятивні дані, відносні числа наглядності, показники співвідношення та стандартизовані показники. Проводять оцінку достовірності статистичних показників та оцінку зв'язку епідеміологічних явищ, здійснююсь вирішення динамічних рядів і оцінку направлення та вираженності тенденції.

Оцінка проблем на. основі аналізу структури захворюваності по групам. та нозологічним нормам хвороб. Показники, що використовуються напра­влення аналізу на даному етапі оцінки систематизовані таблиці "Оцінка проблем по групам та нозологічним формам хвороб.

Таблиця

Оцінка проблем по групам та нозологічним .формам хвороб

Показники	Наукові рекомендації профілактики	Оцінка стану перспектив заходів профілактики	Проблеми
Захворюваність (інцидентність)	Сформульовані	Ступінь керування факторами ризику	Практичні-стосовно до груп та нозологічних форм хвороб
Трудовитрати Пре валентність (не ефективність)		Можливості виконання заходів профілактики
Інвалідність Смертність		Можливе співвідношення затрат та вигод
Показник втрачених років життя	Не Сформульовані	Перспективи виявлення факторів ризику	Наукові-стосовно до груп та нозологічних форм хвороб
Тенденції Економічні втрати		Перспективи розробки заходів профілактики

Важливими показниками стану здоров'я населення є показники загальної смертності та смертності серед різних вікових груп. Обґрунтованою є класифікація причин смертності в залежності від кількості років пов­ноцінного життя, загублених в результаті смертності. Точкою відліку визначили вік в 65 років.

Оцінка проблем на основі аналізу структури захворюваності конкретними групами та нозологічними формами хвороб. На даному етапі оцінки проблем дескриптивні методи епідеміології використовуються для аналізу особливостей розподілу захворюваності окремими конкретними нозологічними формами хвороб по території, серед різних соціально-вікових груп населення та конкретних колективів, а також в часі/в багаторічні та річній динаміці/вираженій в інтенсивних показниках/таблиці "Оцінка проблем в зв'язку з особливостями розподілу захворюваності конкретними нозологічними формами хвороб"/

Таблиця

Оцінка проблем в зв'язку з особливостями розподілу захворюваності конкретними нозологічними нормами хвороб

Показники	Оцінка розподілу	Оцінка проблем
Захворюваність Втрата працездатність	Території	Території ризику
Превалентність (неефективність)	Соціальне-вікові групи населення	Групи ризику
Інвалідність Смертність	Конкретні колективи	Колективи ризику
Показник загублених /недожитих років життя/ Економічні втрати	Час/в багаторічній та річній динаміці/	Час ризику

Тим самим виявляються території ризику/де хворіють/, групи ризику колективи ризику/хто хворіє/та час ризику/коли хворіють. Ці дані необхідні для вирішення питання-де, серед кого та коли треба проводи­ти загоди.

Формування гіпотез. Для відповіді на питання, які треба проводи­ти загоди, необхідно знати чому виникають захворювання тобто виникає потреба виявити фактори ризику. При формуванні гіпотез про фактори ризику використовуються прийняті в формальній логіці методи виявлення причинно-наслідкових зв’язків/таблиця "Прийоми формальної логік що використовується при обґрунтуванні гіпотез про фактори ризику.

На етапі формування гіпотез про фактори ризику використовують кількісні методи статистичної оцінки зв'язків епідеміологічних явищ при цьому треба мати на увазі, що статистичні методи дозволяють ви­міряти силу в'язку, встановити, випадковий або невипадковий зв'язок де вони не розшифровують характер зв'язку. Це виконується в процесі аналітичних епідеміологічних досліджено на основі знань про причину умови та механізм розвитку епідемічного процесу.

Таблиця

Прийоми формальної логіки, що використовуються при обґрунтуванні гіпотез про фактори ризику

Метод	Зміст методу	Наявність гіпотези
Диференцію­вання /відмі­нності/	Відмінності в частості захворювань в двух групах/пов'язують з наявністю/ відсутність/ в одній з груп певного фактору або з відмінністю груп по інтенсивності його дії	Мала
Схожість	Захворюваність пов'язують з факто­ром, який є загальним для багатьох різних умов	Достатня . За лежить від ступеню вивчення епідеміології хвороб
Схожість та відмінності	Послідовно використовують методи „схожості" диферінціювання. Відмінності утворюють шляхом вик­лючення в ряді груп передбачува­ного фактору ризику з допомогою ціленаправлених заходів	Висока
Супутні зміни	Аналізують фактор, частота та сила якого змінюються паралель­но зі змінами частоти інфекції	Мала. Може бути підви­щена при використанні з іншими методами
Залишки	3 деяких факторів ризику, що були обґрунтовані іншими методами по­будови гіпотез, послідовно виклю­чаються з допомогою заходів окре­мі з них оцінку значимості факто­рів, що виключаються, створюють по величині "залишків" захворюваності	Висока. За лежить від повноти ліквідації окре­мих причин з усього комплексу. Потребує до­даткових доказів ролі факторів, що зберегли свою дію
Погодження	Для факторів ризику, обґрунтованих на основі інших методів, погоджують з теоретичними та експериментальними даними про прояви епідемічного процесу, що спостерігається спостерігаються	Забезпечує надійне під » твердження гіпотез, по г-будованих іншими мето­дами
Аналогія	Застосування раніше встановлених епідеміологічних принципів та положень до схожих за природою та проявами ситуаціями	Достатня. Потребує погодження

Аналітичні епідеміологічні методи /аналітична епідеміологія/

Ціль аналітичним епідеміологічним досліджень в охороні здоров'я /на основі наявного знання /заключається в оцінці гіпотез про умови /фактори ризику/, що приводять до виявлених описово-оціночними методами проблем, та визначенні-напрямків профілактики в відповідності не тільки з територіями, групами та часом ризику, але і факторами ризику. В медичній науці, покликані "збагачувати наявні знання", аналітичні епідеміологічні дослідження направлені на обґрунтування та перевірки нових наукових гіпотез про причину та умови виникнення та розповсюдження окремих хвороб, а також обґрунтування та перевірку нових напрямків профілактики.

Гіпотез /наукові та практичні/; Формулюються на основі не тільки дескриптивної епідеміології, але і в процесі теоретичних та клінічних досліджень. Характер гіпотез визначається рівнем знань та інтелекту­альними кліматом часу. Не завжди існує можливість чітко розмежувати етапи формулювання та перевірки гіпотез. В процесі перевірки вихідних гіпотез формулюються нові гіпотези, які теж треба перевіряти.

Виділяють два основних аналітичних метода дослідження: І дослідження типу "випадок-контроль” та ІІ/ когортне дослідження.

Дослідження "випадок-контроль” дослідження такого типу основуються на співставленні інформації про підверженість дії вивчає мого фактор хворих та не хворих даною хворобою. Достовірність дослідження залежить від підбору груп порівняння, рівноцінності їх по всім ознакам, крім того, що вивчається.

Когортне дослідження. В епідеміологічних дослідженнях когорта-груп осіб з епідеміологічною ознакою. В когортному дослідженні визначають інтенсивні показники захворюваності в когортах, до підлягають і не підлягають дії фактору ризику. В таблиці "Варіанти формування груп спостереження при когортних епідеміологічних дослідженнях перераховані можливі варіанти - формування груп спостереження при когортних дослідженнях.

Таблиця

Варіанти формування груп спостереження при когортних епідеміологічних дослідженнях

Спосіб одержання вихідної інформації	Варіанти формування груп спостереження	Ціль
На основі існуючої системи обліку та зві­тності	1. Території , колективи та періоди ча­су виявляються на основі контрастним значень показників захворюваності з послідуючою оцінкобезначимих відмін­ностей в інтенсивностей дії можливо "факторів ризику при інших рівних умовах	формулювання с /дескриптивна епідеміологія/ - гіпотези с
	2. Території, колективи та періоди часу виділяються по ознаці інтенсивностей дії підозрюваного фактору з наступні оцінкою значимих відмінностей захво­рюваності з групах /періодах/спосте­реження та їх рівноцінності по іншим ознакам
На основі вибір­кових досліджень	3. Групи населення формуються всередині; колективів на основі відмінностей в інтенсивності індивідуальної дії підозрюваного фактору/ індивідуальна вибірка рівноцінності по іншим ознакам	Перевірка – гіпотези
	4. Території, колективи та періоди часу виділяються на основі відмінностей, інтенсивностей групової дії підозрював фактору/кущова вибірка/та рівноцінні по іншим ознакам

В епідеміологічній діагностиці когортне дослідження на основі зібраних них даних про захворюваність, що мала місце, називають ретроспективним епідеміологічним аналізом. Дослідження з оцінкою захворюваності в дина­міці проводиться в процесі сепаративного епідеміологічного аналізу. Більш конкретні дані про ретроспективний та оперативний епідеміологічний аналіз представлено в окремому розділі.

Одне і теж епідеміологічне дослідження, наприклад вивчення епідемії, .може мати, як елементи когортного дослідження, так і дослідження типу „випадок-контоль”

В результаті когортного дослідження виявляється безпосередній та відносний ризик.

Безпосередній ризик - це різниця показників захворюваності у осіб, що піддягають і не підлягають дії фактора ризику.

Відносний ризик - це відношення показників захворюваності в групі осіб, що підлягають дії фактору ризику до показників у осіб, що не під­лягають впливу цього фактору.

Експериментальні епідеміологічні методи

/експерементальні епідеміологія/

Експеримент на відмінку від спостереження припускає штучне відтворення явища/його частин/або штучне втручання в природній хід процесу. Під експериментом в епідеміології розуміють штучне втручання в процес шляхом усунення гіпотетичного підозрюваних факторів, що викликають хвороби. В природних умовах саме життя визначає, хто підлягає впливу фактор а хто ні. Задача дослідника полягає в тому, щоб побачите відмінність по ознаці впливу та порівняти результат. При експериментальних дослідження денних визначає, хто піддягав дії фактора, а хто ні.

Він же здійснює перевірку результату. Дослідження – спостереження демонструють взаємозв’язок, а експериментальні дослідження доказують причино-наслідкові зв’язки.

Різні варіанти експериментальних досліджень в епідеміології представленні в таблиці "Варіанти експериментальних досліджень а епідемі­ології",

Таблиця варіанти експериментальних досліджень в епідемі­ології

Варіант	Основний зміст	Ціль
Контрольова­ний епідеміо-логічний ек­сперимент	Когортне епідеміологічне дослідження, в якому дослідник формує групи спостережиння, що відрізня­ються по дії досліджуваного фактора і рівноцінні по всім іншим ознакам	Доведення причинно-насдідкових зв'язків. Обґрунтування та кількісна оцінка потенці­альної ефективності
Неконтрольо- ваний епі­деміологі­чний експе­римент	Втручання й природній хід розви­тку епідемічного процесу проведенням заходів і оцінка результату в когортному дослідженні-спостережені	Оцінка ефективності протиепідемічного. Та достовірно­сті причинно-наслідкових звязків
"Природній" експеримент	Незалежні від дослідника впливи на відносно ізольовану групу людей, наслідком яких є ннадзвичайновисока захворюваність або лік­відація захворюваності	Формулювання та перевірка гіпотез про причини Та умови захворюваності фактори ризику
„Фізичне”мо­делювання епі- демічного про цесу	Заміщення збудника/рідше людей/ в природних умовах розвитку епі­демічного процесу	Формулювання та перевірка гіпотез про причини та умови захворюваності
Експерименталь на епізоотологія	Штучне відтворення епізоотій в лабораторних умовах в варіантах за волею дослідника	Формулювання та перевірка гіпотез шляхом екстраполяції результатів на епідеміологічний процес

Контрольований експеримент. Гіпотетичні припущення про причинонаслідкових характер зв’язку, встановлений в аналітичних епідеміологічних дослідженнях, доводяться в контрольованому експерименті. В цьому випадку формується в контрольованому експерименті. В цьому випадку формуються групи, одна з яких підлягає дії профілактичного /лікувального/ препарату або одержує рекомендації в розрахунку на нейтралізацію виявленого фактору ризику, а інше, рівноцінна по всім ознакам група, цій дії не підлягає. Потім враховується захворюваність в тій та іншій групі. В залежності від характеру оцінювального фактору ризику використовується індивідуальна або кущова вибірка.

Підсумок контрольованого епідемічного експерименту є не нетільки доказом гіпотези про фактори ризику, але і кількісна оцінка профілактичної дії профілактичного засобу /заходу/, тобто його потенціальної ефективності.

Неконтрольований експеримент. Під неконтрольованим експериментом розуміють штучне втручання в природній хід виникнення та розповсюдження захворювань за рахунок профілактичної діяльності органів охорони здоров’я. Наукова цінність неконтрольованого експерименту /поточну профілактику/ необхідно поєднувати з спостережливими когорт ними епідеміологічними дослідженнями /таблиця „Співвідношення експерименту та спостереження в неконтрольованому експерименті”/.

Таблиця