МОЗ України

Вінницький національний медичний університет

ім. М.І. Пирогова

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Затверджено

на засіданні кафедри

«___» _______ 2007

протокол № ___

Додаток до теми: «Епідеміологічна діагностика.

Описово-оціночний прийом.

Методика ретроспективного

епідеміологічного аналізу»

Зав. кафедри

проф. Л.В. Мороз

«___» _______ 2007

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА.

Інформаційна база для оцінки проявів захворюваності за даними звертань населення за медичною допомогою, перебування інфекційних хворих в стаціонарах та результатами вибіркових досліджень (скринінг).

Система обліку і звітності щодо інфекційної захворюваності. Використання сучасних технічних засобів для збору, передачі і обробки інформації про інфекційну захворюваність.

Статистичні показники, які характеризують рівень і структуру захворюваності та смертності і використовуються за групами і мозологічними формами хвороб протягом окремих проміжків часу (за середньо-багаторічними даними, за окремі роки та інші проміжки часу) або на даний момент. Абсолютні величини, інтенсивні та екстенсивні показники, показники наочності. Середні величини і дисперсія показників захворюваності. Статистична оцінка зв’язків між епідеміологічними явищами. Статистичні та епідеміологічні причино-наслідкоіві зв’язки.

Структура епідеміологічного методу дослідження (описово-оціночний, аналітичний, експериментальний, прогностичний методи).

Описово-оціночний епідеміологічний метод (дескриптивний) аналізу структури захворюваності за групами і незологічними формами хвороб – за територією, групами населення, окремими колективними і протягом часу. Виявлення території ризику, груп ризику, колективів ризику, а також формування гіпотез про фактори ризику.

Поняття про епідеміологічні методи доведення епідеміологічних гіпотез і оцінки ефективності протиепідемічних заходів. Контрольований і неконтрольований епідеміологічний експеримент.

Принципи планування профілактичних та протиепідемічних заходів на основі епідеміологічної, соціальної економічної значимості окремих хвороб. «Стандартні» величини соціальних і економічних втрат внаслідок одного випадку інфекційного захворювання.

Епідеміологічна діагностика як методична основа профілактичної та протиепідемічної роботи. Специфіка клінічної та епідеміологічної діагностики, яка визначається рівнем явищ, що вивчається (на рівні організму – клінічна діагностика, на рівні популяції – епідеміологічна діагностика).

Ретроспективний та оперативний епідеміологічний аналіз як основні розділи епідеміологічної діагностики. Визначення ретроспективного епідеміологічного аналізу. Ретроспективний епідеміологічний аналіз багаторічної та річної захворюваності населення, рівня та структури захворюваності за соціально-віковими групами, в окремих колективах. Використання методики ретроспективного епідеміологічного аналізу інфекційної захворюваності для ретроспективного аналізу загальної захворюваності населення. Оцінка результатів ретроспективного епідеміологічного аналізу та їх використання для обґрунтування основних напрямків профілактичних та протиепідемічних заходів.

Поняття про оперативний епідеміологічний аналіз. Методи епідеміологічного обстеження осередків інфекційних хвороб. Особливості епідеміологічного обстеження епідемічних спалахів та епідемій. Первинні протиепідемічні заходи, які проводять дільничний лікар. Значення раннього виявлення інфекційних хворих. Обов’язки лікаря при виявленні хворого на особливо небезпечну інфекційну хворобу. Санітарно-епідеміологічна розвідка, методи її проведення. Профілактична та протиепідемічна робота лікувально-профілактичних закладів. Епідеміологічний нагляд – сучасна найбільш ефективна форма проведення профілактичної та протиепідемічної роботи спеціалістами санітарно-епідемічних станцій. Визначення поняття, загальна мета та завдання.

ЗМІСТ

Інформаційною базою для оцінки проявів захворюваності є дані, що охоплюють звертання населення за медичною допомогою, перебування інфекційних хворих в стаціонарах та результати вибіркових досліджень ( скринінг).

Усіх кабінетах інфекційних захворювань (КІЗ) ведеться уніфікована медична документація, затверджена Міністерством охорони здоров’я. є такі найважливіші облікові форми: «Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення» (обл.ф.058) ; «Журнал обліку інфекційних захворювань» (обл.ф.060); «Статистичний талон для реєстрації уточнених (заключних) діагнозів» (обл.ф.025-в); «Медична картка амбулаторного хворого»(обл.ф.025); «Журнал прийому лікарем кабінету інфекційних захворювань»(обл.ф.061); «Журна обліку профілактичних щеплень»(обл..ф.064); «Контрольна картка диспансерного спостереження (для КІЗв)»(обл..ф.030).

Звітних форм є три: «Звіт про рух захворювання на грип та інші гострі респіраторні інфекції» (ф.85-грип); «Звіт про профілактичні щеплення» (ф.86); «Звіт про профілактичні заходи» (ф.87-лік.). Крім того, багато кабінетів інфекційних захворювань ведуть журнал реєстрації осіб, що прибули з місцевостей, неблагополучних щодо особливо небезпечних інфекцій.

Всі основні дані за інфекційних хворих, одержані санітарно-епідеміологічною станцією в вигляді «Термінового повідомлення про інфекційне захворювання » або повідомлення, отриманого по телефону, заносяться в журнал реєстрації інфекційних захворювань. Для хворих незологічної форми, а також для носіїв виділяється відповідний розділ або окремий екземпляр журналу. Цей документ є основним для перевірки повноти обліку інфекційних хворих та носіїв на території обслуговування відповідною санітарно-епідеміологічною станцією, тому що добре відомо, що реєстрація їх здійснюються по місцю постійного або тимчасового помешкання. В журналі реєстрації всі хворі та носії незалежно від того, чи проводились до них в вогнищі будь-які заходи.

Для епідеміологічного аналізу, в тому числі і для інфекцій, які не потребують обов’язкового обстеження, небажано користуватися картами термінових повідомлень, тому що вони є сигнальними документами. Найбільш суттєві матеріали для епідеміологічного аналізу є в карті епідеміологічного обстеження. Цей дуже важливий документ епідеміолога є не тільки оперативним, але і статистичним документом, який дозволяє проводити розробки багатьох питань, що характеризують епідемічний процес.

З карти епідеміологічного обстеження можна взяти всі дані з хворого: паспортні дані, дата і години надходження термінового повідомлення, встановлення діагнозу. В карті епідеміологічного обстеження вказуються методи, якими підтверджено діагноз, перенесення в минулому цієї ж або схожі за нею хвороби, також є вказівка на імунізацію.

Дані стосовно вогнища включають: детальну його характеристику з точки зору конкретної інфекції, всі проведені в ньому заходи по відношенню як до конкретних осіб, так і зовнішнього середовища. В карті наводяться висновки епідеміологічного обстеження, умови виникнення певного захворювання , вірогідні джерела інфекції та фактори передачі. Повнота, точність та достовірність матеріалів карти в значній мірі визначають якість епідеміологічного аналізу.

Другою обліковою формою, що необхідна для вивчення епідемічних вогнищ, є картка обліку інфекційних хвороб в будинку. В цю картку заносяться як всі зареєстровані в конкретному будинку хворі інфекційними хворобами так і всі носії. Дану форму часто використовують також для обліку захворювань в організованих колективах, зокрема в дитячих закладах. Можливо застосування цієї форми для ведення обліку по будь-якому іншому колективу, в тому числі учбовому та виробничому. Матеріали картки дозволяють підраховувати число вогнищ різного типу, число хворих та носіїв в кожному з них по окремим інфекціям, розрахувати ряд показників.

Всі хворі, які перенесли черевний тиф та паратифи, та всі виявлені носії цих інфекцій повинні братись на персональний облік; на кожного заповнюється картка обліку бактеріоносія черевного тифу, паратифу А або В.

Карта вміщує дані життя перехворівшого та носія, про виникнення в їх оточенні нових захворювань, результати лабораторних досліджень. Дані зібрані в картотеці, можуть бути використанні при проведені епідеміологічного аналізу.

Всі дані об’єму та результатів мікробіологічних, серологічних, паразитологічних та інших видів лабораторного обстеження хворих, носіїв та здорових осіб беруться з матеріалів бактеріологічних, вірусологічних, санітарно-бактерологічних, паразитологічних, а в деяких випадках і клінічних (біохімічні дослідження) лабораторій.

Для аналізу ефективності протиепідемічних заходів використовуються матеріали і інших медичних закладів по евакуації інфекційних хворих, дезінфекційних, дезінфекційних та дератизаційних робіт, санітарної освіти і т.ін.

Ряд питань епідеміологічного аналізу потребує використання документації лікувальних та дитячих закладів. Наприклад, число та склад інфекційних хворих на території обслуговування поліклінічним закладом та сільською дільничною лікарнею можуть бути встановлені по журналу реєстрації інфекційних захворювань.

Для вивчення причин відмов в госпіталізації використовуються дані журналу прийому хворих і відмов в госпіталізації. Дані за перенесені в минулому хворобах, клінічну картину біжучого інфекційного захворювання та методах підтвердження діагнозу можна взяти з медичної карти амбулаторного хворого, індивідуальної карти дитини, історії хвороби, а також з історії розвитку дитини.

Для аналізу роботи по виконаним щепленням залучаються плани щеплень, а також матеріали про фактичне їх виконання на основі карти профілактичних щеплень дитини. Журналу обліку профілактичних щеплень та зведеної відомості обліку профілактичних щеплень.

Для епідеміологічного аналізу залучаються слідуючи дані деяких звітних форм санітарно-епідеміологічних станцій та деяких установ: місячні та річні звіти про рух інфекційних хвороб(захворювань) (форма №85 санітарно-епідеміологічних станцій та лікувальних закладів); місячні та річні звіти про профілактичні щеплення(форма№86-СЕС); квартальні та річні звіти про профілактичні заходи (форма № 87-сес); деякі розділи звіту про роботу санітарно-епідеміологічної станції (форма № 36), а також дані про укомплектованість та забезпеченість кадрами медичних працівників (по матеріалам звіту про сітку, діяльність та кадри медичних закладів – форма № 90 обл., річна).

При аналізі захворюваності зоонозними інфекціями використовують матеріали звітів ветеринарних установ: місячний та річний звіти про захворюваність та падіж тварин від заразних хвороб та проведених ветеринарних заходів (форма № 28-в); квартальний та річний звіти про ветеринарно-санітарний нагляд м’ясо переробних підприємств та складах тваринно-сировинної промисловості (форма № 30-вс).

Крім того, в процесі проведення епідемічного аналізу використовуються різноманітна додаткова звітна документація, що дозволяє одержати детальні відповіді на конкретні питання, що відносяться до окремих інфекцій. Наприклад, табелі відвідування в дитячих, навчальних, виробничих та інших організованих колективах, дані про результати обстеження води на головних спорудах водогону та багато інших матеріалів різних відомств та установ.

Розрахунок всіх показників, що віддзеркалюють інтенсивність епідемічного процесу, передбачає необхідність наявності зведень як за загальну численність населення, так і його вікові та статевої структури, на початок та кінець даного року.

Зведення за численність населення та його структуру можна взяти у відповідних статистичних установах.

У зв’язку з конкретними інфекціями визначається список професійних груп, захворюваність яких підлягає вивченню. Для кишкових інфекцій – це працівники громадського харчування, торгівлі продовольчими товарами, водопровідних та каналізаційних споруд, особи, пов’язані з вивезенням та знезараженням нечистої та покидьок, робітники дитячих закладів, медичні працівники.

Для сибірки, бруцельозу, лептоспірозу – це працівники тваринницьких господарств, підприємств по переробці тваринницької сировини, інші особи, які мають велику мілку худобу в особистому користуванні.

Система реєстрації, обліку та звітності щодо інфекційної захворюваності, забезпечує:

1. своєчасно поінформованість санітарно-епідеміологічних установ та відповідних органів охорони здоров’я про появу випадків інфекційних захворювань з метою прийняття всіх необхідних заходів запобігання виникнення епідеміологічних спалахів, а також для виділення захворюваності окремими інфекційними хворобами в загальній системі зведення про здоров’я населення;

2. можливість наукової розробки матеріалів, необхідних для складання програм профілактики (в тому числі довгострокових); для прогнозування епідемічного процесу; для складання програм імунізації населення відміна деяких щеплень і пов’язаних з цими програмами задач по плануванню забезпечення бактерійними, вірусними препаратами та іншими біологічними та лікарняними засобами, необхідних для профілактики та боротьби з інфекційними хворобами, приборами, реактивними, інструментами для оснащення ними санепідемстанції, НДІ і т. ін.

3. правильний облік інфекційних захворювань, що гарантує можливість перевірки та уточнення діагнозів.

В зв’язку з цим, незалежно від місця зараження хворих та їх громадянства, спеціальному обліку підлягають слідуючі інфекційні хвороби:

1. карантинні інфекційні хвороби – чума, холера жовта гарячка. За кожний випадок захворювань ними або підозри за них направляється позачергове повідомлення у встановленому порядку в відповідні органи охорони здоров’я;

2. лепра (проказа) – на хворого з встановленими вперше діагнозом або на хворого з рецидивом хвороби складається спеціальне повідомлення;

3. інші шкірно-венеричні захворювання – сифіліс, гонорея, мікроспорія, трихофітія, фавус (парша);

4. туберкульоз;

5. інші інфекційні захворювання (підлягають індивідуальному обліку в санепідемстанції) – черевний тиф, паратифи А, В та інші сальмонильозні інфекції; бактеріальна дизентерія (шигольози); харчові токсикоінфекції; амебіаз, коліти, гастроентерити встановленого бактеріального та вірусного походження, в тому числі колі-інфекція у дітей до 1 року, а також і невстановленою етіології (так звані гострі кишкові захворювання - ГКЗ), ВІЛ-інфекція, туляремія, сибірка; бруцельоз, лістеріоз, еризплоїд; пастерельоз так інші бактеріальні зооантропонози; дифтерія, кашлюк (паракашлюк); менінгококова інфекція; правець; сепсис у дітей до 2 місяців; гострий поліомієліт, кір, скарлатина, асептичний ентеровірусний менінгіт, вітрянка віспа, краснуха, японський комариний, летаргічний енцефаліт та інші вірусні хвороби ЦНС, що не передається членистоногими; кримська, омська та інші геморагічні лихоманки, що передаються членистоногими, гемораїчна лихоманка з нирковим синдромами та інші геморагічні лихоманки; всі вірусні гепатити, сказ, орнітоз (пситакоз); інфекційний мононуклеоз, ящур, висипний тиф епідемічний, хвороба Брілла, інші реккетсіози (лихоманку Ку, кліщовий, мишиний висипний тиф та ін.); малярія, трихінельози, завізні паразити, бактеріальні та вірусні тропічні захворювання;

6. захворювання грином та гострі інфекції верхніх дихальних шляхів підлягають індивідуальному обліку в лікувально-профілактичних установах і сумарній в санепідемстанціях;

7. з приводу бактеріоносійства збудників червоного тифу, паратифів, інших сальмонельозів, дизентерії (токсичних штамів), паразито носійства малярії, а також укусів, ослизнення тваринами або незвичайних реакцій на профілактичні щеплення – здійснюються індивідуальний облік в лікувально-профілактичних установах та в санепідемстанції.

На всі випадки, що підлягають індивідуальному (персональному) обліку в санепідемстанціях, в лікувально-профілактичних закладах заводиться відповідна документація (карта стаціонарного або амбулаторного хворого історія розвитку дитини іт.ін.), заповнюється карта термінового повідомлення, для оперативної інформації СЕС – повідомлення по телефону, зведення про захворівшого вносяться в журнал обліку інфекційних захворювань.

Облік в лікувально-профілактичних закладах персональний облік інфекційні хвороби та контроль за основними даними про них ведеться в журналі обліку інфекційних хвороб. Журнал ведеться в усіх сільських, селищах, міських лікувально-профілактичних, дошкільних, оздоровчих закладах, школах т.ін., і є документом для оцінки епідеміологічної ситуації в районі обслуговування. Сюди ж заносяться дані про випадки виникнення грипу та ГРЗ в дитячих, шкільних або в лікувально-профілактичних установах; в останніх випадках захворювання на грип та ГРЗ обчислюється по статистичним талонам.

За ведення журналу обліку інфекційних хвороб відповідальність несе керівник закладу або офіційно уповноважена ним талон.

Складання звіту в лікувально-профілактичних закладах. Всі лікувально-профілактичні заклади, будинки дитини, школи-інтернати на основі статистичних талонів та записів в журналі обліку інфекційних захворювань складають та кожного місяця представляють в територіальну санепідемстанцію звіт про рух захворювань на грип та інші ГРЗ. Крім того, період епідемії грипу можуть подаватись щоденні оперативні донесення про випадки захворювань на грип.

Облік а санітарно-епідеміологічних станціях. В санепідемстанціях індивідуальному обліку підлягають хворі на перераховані раніше захворювання та інфекційними станами, а випадку грипу та ГРЗ враховуються сумарно.

Облік випадків інфекційних захворювань в санепідемстанціях здійснюється веденням журналу обліку.

Звіти санітарно-епідеміологічних станцій про інфекційні захворювання. Санітарно-епідеміологічні станції (райони, міські, обласні) складають щомісячні та річні звіти про рух інфекційних захворювань(ф.85- інфекція). В звіт включаються зведення про всіх хворих, зареєстрованих за звітний період на території діяльності санепідстанціїї, незалежно від місця мешкання хворого.

Щомісячні звіти про рух інфекційних хворих складаються на основі підсумкових записів в журналі звіту інфекційних захворювань і даних звіту про рух захворювань на грип та інші ГРЗ.

Річні звіти санітарно-епідеміологічних станціях складаються на основі уточнених, а відповідності з записом в журналі звіту інфекційних захворювань, місячних звітів.

Епідемічний процес проявляється у вигляді окремих осередків(спорадична захворюваність) та у вигляді спалахів, які при прогресуючому наростанні захворювань можуть перерости з млявим чи вибуховим характером перебігу і навіть в пандемію - надзвичайно високий рівень захворюваності на великих територіях.

Захворюваність можна вивчити в абсолютних числах, якщо це відноситься до окремого епідемічного спалаху або коли чисельність населення більш або менш постійна. Але абсолютні показники не придатні при порівнянні захворюваності між містами, областями та країнами. Не придатні вони і для вивчення динаміки захворюваності в колективах, чисельність яких коливається(наприклад, в діючих військах). В цьому випадку обов’язкове обрахування показників інтенсивності, тобто числа захворювань на 100, 10 000 або 100 000 населення:

Число випадків х 100 000

Число населення

Справжній науковий аналіз рівня захворюваності можливий тільки на основі показника інтенсивності.

В тому випадку, коли обчислити показники інтенсивності неможливо, звертаються до аналізу руху захворюваності в умовах наглядності. Одним з прикладів з прикладів такого аналізу можуть бути такі випадки, коли захворюваності одного з порівнюючих років приймають за 100. в цьому випадку можна побачити коливання захворюваності по рокам та загальну тенденцію руху захворюваності.

Суттєве значення має аналіз захворюваності за віком. Такі угрупування можуть бути різними в залежності від особливості епідеміології тієї чи іншої хвороби. Але бажано в крайньому випадку дошкільний вік вивчати по рокам, а потім досліджувати групи від 8 до 10 років, від 11 до 14, від 15 до 20 років. Для більш старших вікових груп беруть десятилітні проміжки. Подібне групування доцільне при вивченні інфекції дихальних шляхів, дизентерії, вірусних гепатитів. При інших інфекційних хворобах можна користуватись крупними угрупуваннями: до 1 року, від 1року до 3 років, від 4 до 7 років, від 8 до 14 років.

Вікову захворюваність також слід вивчити на основі інтенсивних показників – числа захворювань людей певного віку на 1000 мешканців того ж віку:

Число випадків х 1000

Число мешканців цього віку

Якщо невідома чисельність населення різного віку, можна структуру вікової захворюваності вивчати в екстенсивних показниках: суму захворювання того чи іншого віку виражають в відсотках. Недолік такого прийому в тому, що при цьому невідомий рівень захворюваності в конкретній віковій групі. Але відоме порівняння між віковими групами можна проводити, як що врахувати, що в середньому в населенні на кожний віковий рік припадає біля 2%.

Як правило, рівень захворюваності на протязі року коливаються. Ці коливання прижато називати сезонними, тому що підйоми захворюваності різними інфекційними хворобами мають місце в певні сезони. Так, захворюваність на дизентерію, як правило, підвищуються літом та восени, на черевний тиф – восени, захворюваність на кліщовий енцефаліт зустрічається на весні, а комариний енцефаліт – восени.

Для вияснення причин сезонних підйомів захворюваності необхідно вивчити рух захворюваності по місяцям. Крива захворюваності по місяцям найбільш часто розкриває характер розвитку епідемічного процесу.

Криву захворюваності по місяцям частіше всього виражають у відсотках до річного підсумку:

Число випадків в даному місяці х 100

Сума захворювань на рік

Точніше було б будувати криву захворюваності по місяцям на основі середньомісячних інтенсивних показників, але практично це значно трудніше.

Як правило, для кожної інфекційної хвороби характерні типові криві захворюваності по місяцям. Це говорить за те, що існують певні постійно діючі сезонні фактори, які обумовлюють динаміку захворюваності. Задача епідеміологів і заклечається в тому, що виявити ці фактори і діючі на них боротись з захворюваністю.

Зустрічаються випадки, коли вивчаючись таким чином захворюваність населення будь-якого району або міста, епідеміолог виявляє відхилення від типової сезонності, встановлює ріст захворюваності в даному населеному пункті в даний час. Тому задача епідеміолога заклечається в виявленні цього фактора, в установленні причин такого підвищення захворюваності з метою не допущення його в майбутньому.

Дослідження останніх років встановлено, що представники різних вікових груп беруть неоднакову участь в сезонному підйомі захворюваності. Так, наприклад, при вірусному гепатиті А сезонний підйом відбувається за рахунок захворювань дітей, а дорослі в цьому майже не беруть участь. Для вияснення причин сезонного підвищення захворюваності треба вивчати не явища в віковому аспекті.

Додатковим показником рівня інфекційної захворюваності населення є смертність від даної хвороби. Цей показник вказує на померлих від даної хвороби на 100 000 жителів:

Число померлих від даної хвороби х 100 000

Число мешканців

Але цей показник в порівняльному аналізі треба застосовувати в поєднанні з показником летальності. Останній вказує на число померлих на 100 захворівших даною хворобою:

Число померлих від даної хвороби х 100

Число захворівши даною хворобою

При вивченні інфекційної захворюваності та встановленні причин і закономірностей розповсюдження виникає необхідність у вивченні характеру захворюваності окремих груп населення. Частіше вивченню підлягають: а / захворюваності міського та сільського населення; б/ захворюваність різних професійних груп; в/ захворюваність дітей, що відвідують дитячі заклади і не відвідують їх; г/ залежність захворюваності від характер помешкань, їх благоустрою і т.д.

Краще всього ці питання вивчати на основі інтенсивних показників тому що тільки вони відображають дійсність і дають провести наукове порівняння. При певних умовах можна проводити аналіз на основі екстенсивних показників, тобто відношення числа захворювання даної групи населення до суми всіх захворювань.

При епідеміологічному аналізі можна застосувати також коефіцієнт охоплення (контагіозності), або, як називають закордонні автори «коефіцієнт інцидентності». Цей показник враховують за місяць в відсотках:

Число випадків

Число осіб, які спілкувались з джерелом інфекції х 100

В епідеміологічній практиці широко використовують коефіцієнт вогнищевості, який виражається числом вогнищ з одним випадком, 2 випадками, 3 випадками і т.д. в відсотках до суми всіх вогнищ.

Слідуючим дуже важливим розділом епідеміологічного аналізу з вивчення причин нерівномірного розповсюдження захворюваності по території населеного пункту, району, області і т.п. Це має значення як для вивчення причин окремих спалахів, так і захворюваності на протязі тривалого часу. З цією метою обов’язкове складання епідеміологічної карти. Беруть схематичну карту населеного пункту, району, області і умовними знаками наносять випадки захворювання. При цьому відносити випадок захворювання до тієї чи іншої території треба не по місцю реєстрації, а по місцю виникнення зараження.

Цей метод дослідження має велике значення при вивченні комплексу інфекційних хвороб (епідеміологічний комплекс), типових для даної території.

Дуже важливо також виявити джерела збудника інфекції, які привели до появи нового випадку захворювання. Це досягається в процесі прискіпливого епідеміологічного обстеження при співставленні даних, одержаних при розпитуванні хворого та оточуючих, результатів лабораторних досліджень, зведень про інфекційну захворюваність даного району (в деяких випадках і інших областей країни), а також клінічних проявів та стадії хвороби. Крім того, необхідно виявити фактори передачі збудника інфекції та умови, що сприяли виникненню захворювання. Для аналізу можна користуватися таблицею: «Розподіл захворювань за джерелом та умовами зараження» (див. слід. сторінку).

Розподіл захворювань за джерелами та умовами зараження

Місця зараження	Джерело зараження
	Хворий з типовою формою захвор.	Хворий з атиповою формою	Перехворів	Бацилоносій	Хворий з загостр. хр.дизентер	Приїжджий	Не вияснено	Всього
								Абс.чис	%
Сім’я
Квартира
Дім
Школа
Дит. садок
Лік. Заклад
Поза іншим населеним пунктом
Транспорт
Інші місця
Вода
Не виявлено
Всього абс. число %

При аналізі діяльності санітарно-епідеміологічної служби в області профілактики інфекційних хвороб досить важливим показником є відсоток виявлених джерел збудника інфекції та встановлених умов зараження.

Велике значення мають аналіз та оцінку ефективності профілактичних та протиепідемічних заходів, що проводяться:

а) ефективність заходів по відношенню джерела інфекцій: строки виявлення, встановлення діагнозу та госпіталізації з дня початку захворювання (таблиця______ )

„Строки звернення, діагностики та госпіталізації”

Таблиця

Строки звернення, діагностики та госпіталізації

Число хворих

День від початку захворювання

1-й

2-й

3-й

4-й

5-й

6-й

7-й

8-й

9-й

10-й та пізніше

Не вказано

Всього

Звернулось абс. до лікаря

Встановлено абс. діагноз

Госпіталізовано абс.

б) своєчасність повідомлення про заходи в епідемічному вогнищі та повнота дезинфекції і т.п. (таблиця________ ”Повнота та строки обробки джерела”).

Таблиця