2. Модель пропозиції

Як і у випадку з попитом, одного бажання, навіть можливості зробити товар і доставити його на ринок, буде недостатньо. Пропозиція виникає тоді, коли економічний суб'єкт буде готовий скласти угоду з продажу доставленого на ринок товару. Величина (обсяг) пропозиції визначається максимальною кількістю товару, виготовленого для продажу за певний період часу за даних умов. Обсяг пропозиції — це потік, що протікає в часі. Тому завжди треба визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина пропозиції. Умови, за яких визначається даний обсяг пропозиції, надзвичайно важливі, тому що саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться приймаючий рішення про продаж виробник. Умови, що впливають на вибір продавця відносно обсягу виробництва та реалізації продукції наступні:

• ціна даного товару (Р);

• ціни товарів-субститутів (Р^s₁, ... , P^s_n);

• ціни комплементарних благ(P^c_{1, …,} Р ^c_m);

• витрати виробництва (С), що охоплюють як технології виробництва, що визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціни цих ресурсів;

• податки і субсидії (Т);

• об'єктивні, зовнішні (природні) умови виробництва (N);

• очікування виробників (Е).

Побудована з урахуванням цих впливів функція пропозиціїбуде характеризувати залежність обсягу пропозиції від даних факторів:

Q^S = f(P, Р^s₁, ... , P^s_n, P^c_{1, …,} Р ^c_m, С, Т, N, Е).

Як і у випадку з функцією попиту, використовуючи припущення про те, що усі фактори, за винятком ціни, залишаються незмінними, можна одержати спрощену формулу функції пропозиції: Q^S = f(P).

Отриману залежність обсягу пропозиції від ціни товару можна представити в табличному, графічному й аналітичному виді. Таблиця пропозиції може мати наступний вигляд:

Ціна товару, грн.	10	20	30	40	50	60
Запропонована кількість товару, одиниць на тиждень	30	40	50	60	90	105

Узагальнюючи емпіричні спостереження, можна стверджувати, що ( коли усі фактори, що перераховані вище, не змінюються) чим вище ціна даного товару, тим більше обсяг його пропозиції за даний період. Ця залежність називається законом пропозиції. Визначена таким чином крива пропозиції має позитивний нахил.

Найпростіший і внаслідок цього найпоширенішою формою функції пропозиції є лінійна: Q^S = а + b Р, де а і b — параметри зв'язку ціни і величини пропозиції, обумовлені на основі конкретних спостережень і статистичних обчислень.

Приведену на графіку криву пропозиції ми також можемо розглядати і як вираження зворотної залежності мінімальної ціни, за якою даний продавець згодний уступити свій товар, від його кількості. А в аналітичній формі така зворотна залежність може бути виражена у виді зворотної функції пропозиції: P^S = g (Q). Така зворотна залежність також є зростаючою: мінімальна ціна при виробництві і продажі більшої кількості того ж самого товару завжди підвищується через зростання альтернативних витрат. Зв'язок прямої і зворотної функцій пропозиції також може бути продемонстровано на прикладі лінійної залежності:

Q^S = а + b • Р; b • Р^S = Q - а; Р^S= (1/ b) • Q - а / b .

Коли ціна даного товару буде мінятися, то й значення даної функції пропозиції теж відповідно зміниться. Наприклад, при зростанні ціни величина пропозиції також збільшиться, і, відбиваючи цю зміну, точка ринкової кон'юнктури підніметься уздовж кривої пропозиції. У таблиці пропозиції теж відбудеться перехід від однієї пари відповідних величин ціни й обсягу пропозиції до іншої.

Якщо ж зміни торкнуться якого-небудь іншого з факторів, що впливають на пропозицію, то це спричинить за собою зміну усієї функції пропозиції, а це буде означати зрушення всієї кривої пропозиції. При цьому треба відзначити, що ріст пропозиції викликає зсув кривої пропозиції донизу, а скорочення пропозиції зрушить криву уверх. Відповідно і всю таблицю пропозиції прийдеться переписувати заново.

Зміни, з одного боку, величини пропозиції і, з іншого боку, самої пропозиції як сукупності усіх відповідних величин також треба розмежовувати. Якщо зобразити ці взаємозв'язки схематично, то вийдуть наступні послідовності: