5.3. Основні правила побудови сіткових графіків
Основною умовою побудови сіткової моделі є дотримання технологічної послідовності й вимог техніки безпеки під час виконання робіт.
Для цього необхідно чітко знати:
які роботи необхідно виконати (номенклатуру робіт);
які умови необхідно забезпечити (які роботи закінчити), щоб можна було починати кожну з робіт;
які роботи доцільно виконувати паралельно;
які роботи можна починати тільки після закінчення даної роботи.
Вихідними умовами для розроблення сіткового графіка (далі СГ) є: робоча документація, кошториси, проекти виконання робіт, технологічні карти; дані про постачання обладнання, конструкцій та деталей; дані про склад бригад, машини і механізми, які планується використати, тривалість виконання робіт.
З врахуванням вихідної інформації складають перший варіант сіткової моделі з дотриманням таких правил:
Напрям стрілок у сітковому графіку приймати зліва направо.
Форма графіка повинна бути простою, без перелічень робіт.
У разі виконання паралельних робіт вводять залежність і додаткову подію (рис. 6.6).
а б
Рис. 6.6. Зображення паралельності робіт:
а – неправильне; б – правильне
Жодна з робіт не повинна мати однаковий код з іншою. Ця помилка часто зустрічається при зображенні паралельності виконаних робіт (рис. 6.6).
Якщо певні роботи починаються після часткового виконання попередньої, то цю роботу слід розділити на частини. При цьому кожна частина роботи в графіку вважається самостійною (рис. 6.7).
а б
Рис. 6.7. Розбиття робіт на частини: а – неправильна; б – правильна
В сітковому графіку не повинно бути замкнутих контурів (циклів), “тупиків”; “хвостів” (рис. 6.8).
Рис. 6.8. Приклад неправильної побудови сіткового графіка з “тупиками”, “циклами”, “хвостами”
Зображення потоків (рис. 6.9).
а
б
Рис. 6.9. Зображення потоків: а – правильне; б – неправильне
Зовнішні роботи виділяються графічно. Зовнішні роботи – це роботи, які організаційно вирішуються на іншому рівні (рис. 6.10).
Рис. 6.10. Зображення зовнішніх робіт
Нумерувати події рекомендується тільки після закінчення побудови сіткової моделі.
Після складання початкової моделі (можна складати на окремі комплекси, а потім “зшити” в одну) її перевіряють і вдосконалюють, зменшуючи кількість перелічень.
5.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків
Розрахунок сіткового графіка полягає у надходженні критичного шляху і визначення резервів часу.
Ранній початок
роботи (
)
– найраніший з можливих час початку
роботи. Визначається тривалістю
найдовшого шляху від вихідної до
початкової події даної роботи.
(6.1)
.
(6.2)
Раннє закінчення
роботи (
)
– час закінчення роботи, який визначається
як сума її раннього початку і тривалості.
.
(6.3)
Пізній початок
роботи (
)
– найпізніший з допустимих термінів
початку роботи, при якому не збільшується
загальна тривалість робіт.
. (6.4)
Пізнє закінчення
роботи
–
найпізніший з допустимих термінів
закінчення роботи, при якому не
збільшується загальна тривалість робіт
сіткового графіка. Воно дорівнює
мінімальному із строків пізніх початків
наступних робіт.
.
(6.5)
Порівнявши ранні та пізні терміни виконання робіт, можна визначити резерви часу – загальний (повний) та частковий (вільний).
Загальний резерв часу (Ri–j) – це максимальний час, на який можна перенести початок роботи або збільшити її тривалість, щоб не змінився загальний термін закінчення всіх робіт.
Частковий резерв часу (ri–j) показує на частку загального резерву часу, яка може бути використана для збільшення тривалості роботи без порушення раннього терміну початку наступної роботи.
Розглянемо розрахунок сіткового графіка безпосередньо на графіку (рис. 6.9). Для прикладу розглянемо сіткову модель, зображену на рис. 6.10.
Рис. 6.10. Модель сіткового графіка з вказаною на ній тривалістю виконання робіт
Введемо позначення (рис. 6.12):
Рис. 6.12. Умовні позначення при розрахунку сіткового графіка безпосередньо на графіку