З метою стимулювання страхувальника до укладення довгострокових договорів страховик передбачає знижки тарифів: на три роки — 5%, на чотири — 10%, на п’ять років — 10%.

Страхова сума виплачується страховиком у разі смерті або втрати здоров’я застрахованого внаслідок страхового випадку. У разі смерті внаслідок нещасного випадку або насилля страхова сума виплачується правонаступнику, вказаному в договорі, в розмірі 100%. При втраті здоров’я внаслідок страхового випадку страхувальник отримує страхову суму, пропорційну відсотку втрати здоров’я. Наприклад, тимчасова інвалідність, встановлена медичною комісією, передбачає виплати страхових сум у такому порядку: І група — 80% страхової суми; II група — 60% страхової суми; III група — 40% страхової суми. Повна втрата працездатності при І групі інвалідності передбачає виплату 100% страхової суми.

Неможливість внаслідок нещасного випадку виконувати роботу впродовж невеликого проміжку часу називають тимчасовою непрацездатністю. Одноразове відшкодування збитків з тимчасової непрацездатності при амбулаторному лікуванні до 14 днів виплачується в розмірі 0,2% страхової суми за кожний день хвороби, до 30 днів — 0,3%. При стаціонарному лікуванні внаслідок нещасного випадку до 30 днів страхове відшкодування виплачують у розмірі 0,4% страхової суми за кожен день перебування в стаціонарі, а більше 30 днів — 0,5%.

Не можуть бути застрахованими за умовами даного договору громадяни:

• у віці на момент закінчення строку договору понад 80 років;

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухлина головного мозку, пухлини спинного мозку та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), гострий некротичний енцефаліт, СНІД, а також душевно хворі);

• інваліди І групи.

Якщо застрахований під час дії договору страхування став особою, яка не може бути застрахованою за зазначеними правилами, страховий захист припиняється.

На практиці даний вид страхування виступає доповненням до обов’язкового соціального страхування.

Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є специфічною формою особистого страхування від нещасних випадків. Такому страхуванню підлягають:

• Пасажири (залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані);

• Працівники транспортних підприємств незалежно від форми власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (водії), а саме: водії автомобільного, електротранспорту: машиністи і помічники машиністів поїздів, машиністів поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники (бригадири) поїздів, поїзні електромонтери, кондуктори, працівники вагонів-ресторанів, механіки рефрежираторних секцій, працівники бригад медичної допомоги.

Обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів: морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, внутрішнього водного транспорту внутрішньо міського сполучення і переплав, автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються: пасажири з моменту посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки, водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страхові внески за даним видом страхування встановлюються законом і входять у ціну квитка при страхуванні пасажирів. Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного випадку. Страхова сума виплачується у зв’язку з втратою здоров’я або настанням смерті застрахованого. Дія страхового договору починається з моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом зупинки та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі території станції (вокзалу, аерофлоту і т.п.). Під час зупинки та виходу пасажира за межі станції дія страхового договору припиняється і поновлюється з поверненням на станцію.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування. Страховий платіж по обов’язковому особистому страхуванню водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є:

• загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку при встановлені йому інвалідності;

• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Транспортна організація за кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна: скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм, акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка, видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика.

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім’ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку - копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює.

Страхова сума виплачується незалежно від виплат по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню.

Міністерство транспорту, підприємства, установи та організації, діяльність яких пов’язана з експлуатацією транспортних засобів на залізничному, морському, внутрішньому водному, автомобільному і електротранспорту постійно інформують пасажирів про порядок та умови здійснення обов’язкового особистого страхування.

За останні роки на ринку особистого страхування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання питомої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування, яку можна було б використати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Переважна більшість договорів особистого страхування укладається в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами більшості громадян України, через що попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також - недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту.

1 Александрова М.М Страхування: Навчально-методичний посібник.-К.: ЦУЛ, 2002 С.147