§ 3. Поняття, предмет і система науки державного будівництва і місцевого самоврядування

Система органів публічної влади, процес їх формування, функціонування і розвитку, елементи їх організації й діяльності перебувають у полі зору багатьох наук. Однак вони вивчають ці об’єкти в аспекті свого предмета й методів пізнання, досліджуючи лише окремі сторони, елементи державного будівництва і місцевого самоврядування. Історико-юридичні науки вивчають основні етапи розвитку державності, моделей організації влади в Україні і різних країнах світу, звертаючи увагу, перш за все, на хронологію розвитку державно-правових явищ. Філософія досліджує державу в контексті загальних закономірностей розвитку природи, суспільства, буття й мислення. Соціологія розглядає структурно-інституційну організацію органів публічної влади в аспекті певних соціальних процесів, соціальної структури суспільства. Політологія виявляє вплив політичних факторів на процес державного будівництва і місцевого самоврядування.

Беручи до уваги політичні, економічні, правові та інші чинники, що впливають на той чи інший об’єкт, існує об’єктивна потреба в комплексному, поглибленому вивченні системно-структурної організації органів публічної влади, їх організаційних і діяльнісних аспектів, з урахуванням теоретичних та практичних надбань. Саме це завдання покликана виконувати наука державного будівництва і місцевого самоврядування, яка, спираючись на досягнення інших загальнотеоретичних суспільних та юридичних наук, усебічно вивчає питання організації й діяльності органів публічної влади, що дає змогу синтезувати політичний, історичний, юридичний, економічний, соціальний підходи до аналізу проблематики і успішно вирішувати практичні завдання у процесі державотворення.

При формуванні, функціонуванні й реформуванні публічної влади виникають різноманітні суспільні відносини, які структурно складаються з трьох основних елементів: суб’єктів, об’єктів і змісту. Суб’єктами цих відносин є народ (як джерело влади), територіальні громади (як первинні суб’єкти місцевого самоврядування), органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також інститути громадянського суспільства (політичні партії, громадські організації тощо), об’єктом — система інститутів публічної влади, а саме державний механізм і система місцевого самоврядування. Зміст таких відносин становлять права й обов’язки суб’єктів щодо упорядкування суспільного й державного життя за допомогою владного впливу або перетворення існуючої системи влади.

Оскільки виникнення, зміна і припинення цих відносин відбувається постійно, то загалом вони утворюють цілісний, внутрішньо узгоджений організаційний процес, здебільшого упорядкований правовими нормами. Зміст цього процесу становить поточна діяльність органів публічної влади та їх посадових осіб, у межах якої приймаються і здійснюються владні рішення, забезпечуються реальні перетворення в суспільному організмі. Він має організаційний характер, бо саме в його межах відбувається структурування публічної влади, її інституціоналізація, а потенційні можливості владних інститутів зі статичного

12 13

переходять у динамічний стан у вигляді загальних чи індивідуальних владних рішень. У підсумку і сама система органів публічної влади стає більш організованою, і рішення набувають владно-організуючого характеру. Система суспільних відносин, що складаються при цьому, має організаційно-правовий характер і утворює особливу сферу суспільного життя, яка іменується за назвою процесу формування, розвитку й функціонування системи публічної влади — сфера державного будівництва і місцевого самоврядування. Аналогічно називається й наука, що вивчає всі складові процесу державного будівництва й місцевого самоврядування, та навчальна дисципліна, покликана дати студентам відповідні наукові знання.

На сьогодні існують різні підходи до встановлення сутності і характеристики предмета науки державного будівництва і місцевого самоврядування. З точки зору авторів цього підручника, значно більш продуктивним і обґрунтованим є «організаційний» підхід до визначення предмета цієї науки, що полягає в дослідженні різноманітних аспектів існування органів публічної влади як особливого роду організацій1. Справді, існування інститутів публічної влади являє собою органічне поєднання статичних і динамічних елементів. Перші з них (система, структура, принципи, функції, компетенція, основи діяльності) характеризують певні органи як носіїв публічної влади, тобто як сукупність можливостей органів здійснювати владно-організуючий вплив на суспільство. Інші елементи виявляють себе тільки в динаміці, тобто у процесі безпосереднього функціонування органу публічної влади (форми і методи діяльності).

Статичні елементи в цілому закріплені правом. Правові норми, які регламентують статику органів публічної влади, належать до певної галузі права (конституційного, адміністративного, цивільного, фінансового) залежно від того, якої сфери стосуються ті суспільні відносини, що ними опосередковуються відповідні статичні елементи. Динамічні елементи впорядковуються правом лише частково. При цьому більше цінується не впорядкованість, а ефективність. На перший план виходить раціоналізм, а практика сама підказує, в яких формах і якими методами найкраще втілити в життя можливості органів публічної влади. Законодавець окреслює правові межі цих елементів тільки тоді, коли вважає, що саме такі форми і методи є найбільш досконалими за наявних умов.

Існування органів публічної влади виявляється насамперед у правовідносинах. У правовідносинах статичні й динамічні елементи виявляються в комплексі: одні з них характеризують орган публічної влади як суб’єкт правовідносин, другі — визначають його права й обов’язки в цих правовідносинах, треті — служать критерієм доцільності й ефективності поведінки даного суб’єкта. Водночас діяльність органів публічної влади не обмежується правовою сферою; доволі часто вони діють поза межами правового регулювання. Це стосується використання інших соціальних регуляторів, як-то: мораль, звичаї, політичні та економічні норми, ділові звички тощо.

Таким чином, недостатньо юридично внормувати діяльність органів публічної влади, важливо її організувати, тобто об’єднати статичні й динамічні елементи їх існування, щоб вони якомога краще здійснювали своє цільове призначення, якомога ефективніше функціонували. Для цього потрібен комплексний підхід до вивчення усіх елементів, з яких складається існування органів публічної влади, наукового дослідження організації їх роботи, і саме ці питання й становлять предмет комплексної суспільної науки, що має назву «Державне будівництво і місцеве самоврядування». Відносини, які виникають у процесі державного будівництва і місцевого самоврядування можуть бути за своїм характером і змістом класифіковані на різні види, а саме:

1. Відносини, які складаються у процесі організації влади на вищому, центральному і місцевому рівнях. Основними з них є відносини, що виникають у процесі визначення основних засад і форм здійснення публічної влади, формування органів публічної влади, утворення їх структури, а також відносини, пов’язані із формуванням територіальної, правової, матеріально-фінансової основ організації й діяльності органів публічної влади.

2. Відносини, які виникають у процесі практичної діяльності органів публічної влади щодо реалізації їх функцій і повноважень.

3. Відносини, які пов’язані із питаннями наукової організації праці, методами діяльності в органах публічної влади.

4. Відносини, що виникають у процесі взаємодії органів публічної влади між собою, іншими елементами політичної системи та правоохоронними органами.

Усі ці відносини є досить різними — одні з них регулюються нормами конституційного, адміністративного, фінансового, екологічного, трудового та інших галузей права і тому називаються організаційно-правовими, інші регламентуються на рівні корпоративних норм, звичаїв, правил ділового спілкування. Однак всі вони є однорідними, бо пов’язані з процесом організації та діяльності органів публічної влади і дають комплексне уявлення про організацію і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.

Таким чином, предмет науки державного будівництва і місцевого самоврядування становлять суспільні відносини, які складаються у процесі організації й діяльності органів публічної влади

1 Див.: Свирский Б. М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2001. – С. 8; Журавський В. С., Серьогін В. О., Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – К.: Ін Юре, 2003. – С. 35.

14 15

Наука державного будівництва і місцевого самоврядування є складовою частиною системи юридичних наук, яка у свою чергу входить до системи суспільних наук. Вона не може бути віднесена до галузевих наук, оскільки її предметом не є вивчення однойменної галузі права. Крім того, суспільні відносини, що становлять предмет цієї науки, лише частково урегульовані правом, бо вона тісно пов’язана з дослідженням організації й діяльності органів публічної влади з практичного боку.

Отже, наука державного будівництва і місцевого самоврядування є системою наукових поглядів, уявлень, знань, що комплексно розкриває питання організації й діяльності органів публічної влади. Комплексний ха( рактер цієї науки полягає в тому, що систему органів державної влади і місцевого самоврядування вивчають у межах її предмета з урахуванням політичних, історичних, економічних, правових, організаційних, соціологічних факторів. Вона синтезує теоретичний і практичний підхід, що дає змогу виробляти власну систему основних понять, теоретичних висновків щодо організації й діяльності органів публічної влади.

Система науки державного будівництва і місцевого самоврядування являє собою внутрішньо взаємопов’язану, логічно побудовану структуру розміщення наукового матеріалу, обумовлену специфікою її предмета.

Основні блоки знань, які становлять систему цієї науки, можуть бути згруповані таким чином:

1. Загальнотеоретичні питання науки державного будівництва і місцевого самоврядування. Серед них можна виокремити розділ, присвячений вивченню державного будівництва і місцевого самоврядування як державознавчої категорії, аналізу його елементів та основних напрямків здійснення. Окрім цього, цей блок включає й розділ, у якому вивчається предмет, система, джерела, методологія, завдання цієї науки та її взаємозв’язок з іншими науками та галузями права.

2. Історичні питання державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні. Цей блок включає знання про еволюцію організації роботи органів публічної влади та її особливості на різних історичних етапах з урахуванням типу державності й суспільного розвитку. Сюди ж належать знання про розвиток наукових доктрин з питань державного будівництва і місцевого самоврядування.

3. Порівняльно-правові аспекти державного будівництва і місцевого самоврядування. Вони охоплюють наукові знання про організацію роботи аналогічних чи однотипних органів публічної влади в різних країнах світу та її особливості.

4. Соціополітичні та соціопсихологічні аспекти державного будівництва і місцевого самоврядування. Цей блок включає знання, накопичені наукою на межі державознавства і соціології, політології, соціальної психології, зокрема про реальне представництво соціальних шарів і груп населення в органах публічної влади, про мотивацію поведінки посадових і службових осіб, про вплив на зміст владних рішень з боку «зацікавлених груп», політичної опозиції тощо. Однак усі ці знання подаються в аспекті організації роботи органів публічної влади, ефективності владних рішень, наукової організації праці.

5. Елементи організації та діяльності органів публічної влади. Цей блок охоплює сукупність теоретичних знань про сутність та зміст елементів організації й діяльності органів публічної влади, зокрема про їх системно-структурну організацію, функції та компетенцію, систему принципів, основ, форм, методів організації та діяльності.

6. Система соціальних регуляторів організації роботи органів публічної влади в Україні. Цей блок охоплює наукові знання про правові основи державного будівництва й місцевого самоврядування, а також ділові звичаї, корпоративні норми, традиції, які визначають організацію роботи певних органів державної влади і місцевого самоврядування.

7. Організація роботи органів державної влади. До цього блоку належать наукові знання про організацію й діяльність конкретних органів державної влади. Складовими частинами розділу є положення про порядок формування, структурно-функціональну характеристику, засади організації та діяльності органів законодавчої, виконавчої влади, Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункової палати, органів судової влади.

8. Організація роботи органів влади Автономної Республіки Крим. Сюди включаються наукові знання про організацію й діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів та інших органів виконавчої влади АРК.

9. Організація місцевого самоврядування в Україні. До цього блоку належать наукові знання про систему, принципи, правові, територіальні й матеріально-фінансові основи місцевого самоврядування в Україні, функції, компетенцію, форми і методи роботи органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів і посадових осіб.

10. Відносини органів публічної влади між собою, а також з об’єднаннями громадян, трудовими колективами. До цього блоку належать наукові знання про відносини, що складаються у державних і муніципальних органів з об’єднаннями громадян і трудовими колективами при здійсненні владної діяльності. Окремий розділ становлять знання про взаємовідносини, що складаються між законодавчими і виконавчими органами державної влади та органами місцевого самоврядування із судовими і правоохоронними органами.

У юридичній літературі останнього часу знайшла підтримку і «процесуальна» концепція державного будівництва і місцевого самоврядування, в межах якої воно розглядається як підгалузь конституційного процесуального права України, що охоплює конституційні процесуальні норми та інститути, які регулюють порядок організації і діяльність

16 17

конституційно закріпленої системи державних органів та органів місцевого самоврядування1.

Однак державне будівництво і місцеве самоврядування не можна зводити до підгалузі конституційного процесуального права, виключно до конституційного порядку розробки і прийняття владних рішень. Насамперед сам факт існування конституційного процесуального права як самостійної галузі є дискусійним питанням, оскільки порядок розробки і прийняття рішень конституційно-правового характеру суттєво відрізняється як за колом суб’єктів, так і за самою процедурою. Крім того, це необґрунтовано звужує предмет науки державного будівництва і місцевого самоврядування, надає додаткові підстави для невизнання її самостійності, ставить під сумнів саму доцільність її існування. «Процесуальний» підхід до визначення предмета цієї науки залишає поза увагою такі елементи державного будівництва, як система і структура органів публічної влади, їх функції і методи роботи, матеріально-фінансові основи діяльності, практику роботи тощо, позбавляючи таким чином державне будівництво і місцеве самоврядування комплексного характеру й тих елементів, які найбільш яскраво відображають особливості предмета науки.

Існує й точка зору, згідно з якою наука державного будівництва і місцевого самоврядування не являє собою самостійної системи наукових знань, а є лише навчальною юридичною дисципліною, предмет якої становить система органів публічної влади, організація роботи державного управління, інститути державної влади і самоврядування, структура, функції, компетенція, повноваження державних органів і самоврядування України2. Деякі автори вважають, що дисципліна державного будівництва та місцевого самоврядування — це хіба що назва курсу «Муніципальне право» та «Державне процесуальне право» і її предмет повинен бути скорочений за рахунок виключення питань організації роботи органів державної влади та органів влади Автономної Республіки Крим і, таким чином, повністю трансформуватися в муніципальне право України3.

Вважаємо, що питання про те, чи є галузь знань про організацію й діяльність органів публічної влади самостійною наукою, давно вирішене на користь розвитку науки державного будівництва і місцевого самоврядування. Про це свідчить наявність власного предмета, столітня історія існування цієї науки, її бурхливий розвиток на сучасному етапі, вихід за останні п’ять років восьми підручників та навчальних посібників з курсу, активна підготовка наукових кадрів у цій галузі, функціонування науково-дослідних установ, що здійснюють фундаментальні дослідження з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, відповідна діяльність парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

При цьому існування науки державного будівництва і місцевого самоврядування не свідчить про застарілі стереотипи, а є доказом розвитку наукових галузей вітчизняного державознавства на засадах принципу плюралізму, а не на моністичній основі. При цьому слід керуватися не механічним впровадженням досягнень зарубіжної думки, а власними історичними традиціями і досвідом. Так, серед вчених Російської Федерації, які віддали пріоритет розвитку виключно муніципального права, на сьогодні обговорюється питання про прогалини, що утворилися у сфері дослідження правового статусу та організації роботи органів публічної влади. Відповідно обґрунтовується необхідність запровадження нових спеціальних дисциплін, у межах яких комплексно вивчалися б питання організації державних і муніципальних органів публічної влади, готуються перші навчальні посібники, присвячені цій тематиці1. Російські науковці Є. Г. Аніміца, А. Т. Тертишний, які є розробниками навчальної дисципліни «Місцеве самоврядування», зазначають, що вона є комплексною навчальною дисципліною, яка тісно пов’язана із такими суміжними дисциплінами, як муніципальне право, муніципальний менеджмент, регіональна економіка, кожна з яких має свої власні специфічні відносини, що складаються у просторі місцевого співтовариства2.

Гадаємо, що існування науки державного будівництва і місцевого самоврядування зовсім не виключає розвиток муніципального права, адже кожна з цих дисциплін має свій аспект вивчення місцевого самоврядування. Державне будівництво і місцеве самоврядування не обмежується сферою реалізації муніципальної влади, а розглядає й питання організації державного апарату, крім того, воно виходить за межі правового регулювання і вивчає інші соціальні регулятори, задіяні у процесі внормовування діяльності органів публічної влади та їх посадових осіб. У свою чергу муніципальне право не розглядає питання наукової організації праці в органах місцевого самоврядування, форми і методи

1 Див.: Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні : Підручник За ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 8.

2 Див.: Чукаева В. А. Государственное строительство и самоуправление Украины: Учебное пособие. – Днепропетровск: Наука и образование, 1999. – С.4.

3 Див.: Пережняк Б. А. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна -Муніципальне право України: Підручник За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 72–73.

1 Див.: Габричидзе Б. Н., Чернявский А. Г. Органы государственной власти современной России: Учебное пособие. – М.: Изд-во «Дашков и К°», 2003. – С. 9–10; Цейтлин Р. С., Сергеев С. А. История государственного управления и муниципального самоуправления в России: Учебное пособие. – М.: Омега-Л, 2003. – С.3; Анимица Е. Г., Тертышный А. Т. Основы местного самоуправления: Учебник. – М.: Инфра-М, 2000. – С.10.

2 Анимица Е. Г., Тертышный А. Т. Основы местного самоуправления: Учебник. – М.: Инфра-М, 2000. – С. 10.

18 19

їхньої діяльності, оскільки це прерогатива науки державного будівництва і місцевого самоврядування.

Перед наукою державного будівництва і місцевого самоврядування на сучасному етапі постає цілий ряд складних життєво важливих для розвитку суспільства і держави завдань:

1) підготовка кваліфікованих кадрів, обізнаних у сфері організації роботи органів публічної влади і здатних до подальших наукових досліджень;

2) розгортання фундаментальних наукових досліджень у сфері організації роботи органів публічної влади, спрямованих на зміцнення теоретичних основ процесу державного будівництва;

3) зміцнення міждисциплінарних зв’язків із суміжними суспільними науками, насамперед з такими юридичними науками, як загальна теорія держави і права, конституційне право, муніципальне право, адміністративне право, державне управління, фінансове право;

4) наукова підтримка нормотворчої діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування;

5) доктринальне тлумачення чинного законодавства, пристосування його до нових політико-правових реалій;

6) вивчення досвіду зарубіжних країн, міжнародно-правових стандартів щодо організації роботи органів публічної влади;

7) навчально-методичне забезпечення викладання дисципліни «Державне будівництво і місцеве самоврядування».