![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •В'ячеслав Мордвінцев. Історія Росії. Довідник студента
- •1727-1730 Правління Петра II.
- •1730-1740 Біронівщина.
- •1731, 10 Жовтня Створення Кабінету міністрів.
- •1735-1801 Роки життя та діяльності і.І. Голікова.
- •1735-1739 Російсько-турецька війна.
- •1741-1761 Правління Єлизавети Петрівни.
- •1763 Року між Пруссією з одного боку і Австрією і Саксонією - з іншої. Договір підтвердив прусське володіння Сілезією і графством Глау.
- •1762-1796 Правління Катерини II.
- •1768, 6 Жовтня - 1774, 10 липня Російсько-турецька війна.
- •7. Нічна атака в Чесменській бухті 26 червня 1770 р. Авангарду російських кораблів під командуванням контр-адмірала с. К. Грейга проти турецького флоту під командуванням капудан-паші Хасан-бея.
- •Зазначимо основні причини поділів Польщі.
- •1787, 13 Серпня – 1791, 29 грудня Російсько-турецька війна.
- •1788-1790 Російсько-шведська війна.
- •1793.12 Січня Другий поділ Речи Посполитої.
- •1796 Персидський похід.
- •1796-1801 Правління Павла і Петровича Романова.
- •В'ячеслав Михайлович мордвінцев
- •Історія росії
1796 Персидський похід.
Похід російських військ під командуванням генерала В. Зубова (13 тис. чол.) в прикаспійські володіння Персії (Ірану).
Приводом до походу послужила персидська агресія проти Грузії (1795), з якою Росію зв'язував союзний Георгіївський трактат. 10 травня 1796 р. загін Зубова взяв штурмом могутню фортецю Дербент, а 15 червня зайняв без бою Баку.
До кінця 1796 р. росіяни контролювали майже весь район на півночі від ріки Кури і дійшли до Гянджи (Єлізаветполь). Тут їх похід був зупинений у зв'язку із змінами в російській політиці після смерті Катерини II. Павло І, що вступив на престол в листопаді 1796 р., відкликав російські війська з Закавказзя. Проте завдяки Персидському походу 1796 р., Грузія була врятована від руйнівної навали персидських військ.
1796-1801 Правління Павла і Петровича Романова.
Павло І (20 вересня (1 жовтня) 1754 р. - 12 (24) березня 1801 р.) - російський імператор з листопада 1796 р. За 4 роки свого правління він проявив себе як самодержавний володар, але неправомірно вважати його винятково реакціонером і антинаціональним деспотом. Він був грамотним, знав іноземні мови, дуже негативно ставився до проявів аморальності. Відомо, що Павло скоротив витрати на адміністрацію, поліпшив становище селянства, намагався припинити руйнівні війни, обмежити привілеї гвардії, що зарвалася, поліпшити становище православного духівництва, у тому числі функціонування старообрядницької церкви. У багатьох відносинах це була неабияка людина.
Проводив централізацію і сувору регламентацію у сфері державного управління, приймав суперечливі рішення. У 1797 р. видав указ про спадкування престолу і закон, за яким панщина обмежувалася трьома днями на тиждень. Заборонив продавати в Україні кріпаків без землі. Ліквідував дворянське та міське самоврядування, скасував окремі особисті права дворян та міських станів, зокрема звільнення від тілесних покарань.
Провів військову реформу, згідно з якою армія була перебудована на прусський кшталт. В цьому ж році запровадив сувору цензуру і закрив приватні друкарні.
У 1799 р. було заборонено поїздки дворян, молоді для навчання за кордон. Він припинив війну проти Пруссії і вивів Росію з коаліції, спрямованої проти наполеонівської Франції. У 1800 р. почав зближення з Францією, одночасно загострюючи відносини з Англією.
Він став великим магістром Мальтійського ордену, спробувавши з'єднати православ'я з католицтвом, і в кінцевому рахунку викликав різке невдоволення суспільства. Непослідовність і суперечливість у внутрішній і зовнішній політиці, обмеження привілеїв дворянства викликали невдоволення царем у колах вищої аристократії та гвардії. Оскільки механізму легальної зміни монарха в принципі не існувало, постало питання про фізичну ліквідацію божого помазаника. Павло І був, звичайно, не найкращим політичним лідером своєї країни, але навряд чи заслуговував убивства. Він був традиційно убитий з мовчазного схвалення його сина в 1801 р.
1797, 5 квітня Новий закон про престолонаслідування, маніфест про триденну панщину.
1798,16 жовтня Указ, що забороняв продавати дворових і кріпосних людей без землі.
1798-1799 Участь Росії у війні з Францією: взяття Ф. Ф. Ушаковим о. Корфу (18-20.02.1799 р.), Неаполя (3.06.1799 р.) і Рима (16.09. 1799 р.); перемога Суворова біля р. Адді (16-17.04.1799 р.), вступ в Мілан (18.04.1799 р.) і Турін (15.05.1799 р.), перемоги Суворова при р. Треббії (7-9.06.1799 р.), у міста Нові (4.08.1799 р.), Швейцарський похід: битва при перевалі Сен-Готард (13.09.1799 р.), у Чортова моста (14.09.1799 р.), перехід через Альпи (16-18.09. 1799 р.).
1801,12 січня Наказ про підготовку до походу, в Індію
1801,18 січня Маніфест про приєднання. Грузії до Росії
Правителі Північно-Східної Русі, Росії, Російської імперії
(до кінця ХVIII ст.)
Роки правління |
Правитель |
Роки життя |
1169-1174 |
Столиця Володимир з 1169 р. Андрій Юрійович Боголюбський |
1111-1174 |
1174–1175 |
Михайло Юрійович |
? –1176 |
1175–1175 |
Ярополк Ростиславович |
? –1181 |
1175–1176 |
Михайло Юрійович |
? –1176 |
1175–1175 |
Ярополк Ростиславович |
? –1181 |
1175–1176 |
Михайло Юрійович |
? –1176 |
1176–1212 |
Всеволод Юрійович Велике Гніздо |
1154–1212 |
1212–1216 |
Юрій Всеволодович |
1188–1238 |
1216–1218 |
Костянтин Всеволодович Добрий |
1186–1218 |
1218–1238 |
Юрій II Всеволодович |
1188–1238 |
1238–1246 |
Ярослав II Всеволодович |
1191–1246 |
1246–1247 |
Святослав Всеволодович |
1196–1252 |
1248–1248 |
Михайло Ярославович Хоробрий |
? –1248 |
1249–1252 |
Андрій Ярославович |
1221–1264 |
1252–1263 |
Олександр Ярославович Невський |
1220–1263 |
1263–1271 |
Ярослав III Ярославович |
1230–1271 |
1272–1276 |
Василь Ярославович Костромський |
1241–1276 |
1276–1283 |
Дмитро Олександрович |
1250–1294 |
1283–1284 |
Андрій Олександрович Городецький |
? –1304 |
1284–1293 |
Дмитро Олександрович |
1250–1294 |
1293–1304 |
Андрій Олександрович |
? –1304 |
1305–1317 |
Михайло Ярославович Тверський |
1271–1318 |
1317–1322 |
Юрій Данилович |
1281–1325 |
1322–1326 |
Дмитро Михайлович Грізні Очі |
1299–1326 |
1326–1327 |
Олександр Михайлович Тверський |
1301–1339 |
1328-1340 |
Столиця Москва з 1328 р. Іван Данилович Калита |
? -1340 |
1340–1353 |
Семен Іванович Гордий |
1316–1353 |
1353–1359 |
Іван II Іванович Красний |
1326–1359 |
1359–1368 |
Олексій Федорович Бяконт |
1293–1378 |
1368–1389 |
Дмитро Іванович Донськой |
1350–1389 |
1389–1425 |
Василь I Дмитрович |
1371–1425 |
1425–1432 |
Софія Вітовтовна Литовська |
1371–1453 |
1432–1446 |
Василь II Васильович Темний |
1415–1462 |
1462–1505 |
Іван III Васильович |
1440–1505 |
1505–1533 |
Василь III Іванович |
1479–1533 |
1533–1538 |
Олена Василівна Глинські |
? –1538 |
1538–1548 |
Бояри: Шуйські, Бєльські |
|
1547–1574 |
Іван IV Васильович Грозний |
1530–1584 |
1574–1576 |
Семен Бекбулатович Касимовський |
? –1616 |
1576–1584 |
Іван IV Васильович Грозний |
1530–1584 |
1584–1587 |
Федір Іванович Блаженний |
1557–1598 |
1587–1605 |
Борис Федорович Годунов |
1552–1605 |
1605–1605 |
Федір Борисович Годунов |
1589–1605 |
1605–1606 |
Лжедмітрій I |
? –1606 |
1606–1610 |
Василь IV Іванович Шуйський |
1552–1612 |
1610 |
Семибоярщина |
|
1610–1613 |
Владислав IV Ваза Сігізмундович |
1595–1648 |
1613–1645 |
Михайло Федорович |
1596–1645 |
1645–1676 |
Олексій Михайлович |
1629–1676 |
1676–1682 |
Федір Олексійович |
1661–1682 |
1682–1689 |
Софія Олексіївна |
1657–1704 |
1689–1703 |
Петро I Олексійович |
1672– 1725 |
1703-1725 |
Столиця - Санкт-Петербург з 1703 р. Петро I Олексійович Великий |
1672- 1725 |
1725–1727 |
Катерина I (Марта Скавронська) |
1684–1727 |
1727–1730 |
Петро II Олексійович |
1715–1730 |
1730–1740 |
Анна Іванівна |
1693–1740 |
1740–1741 |
Іван VI Антонович |
1740–1764 |
1741–1761 |
Єлизавета Петрівна |
1709–1761 |
1761–1762 |
Петро III Федорович |
1728–1762 |
1762–1796 |
Катерина II Олексіївна Велика |
1729–1796 |
1796–1801 |
Павло I Петрович |
1754–1801 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
усі Русі