Уніфікація правових норм

Розмаїтість норм національних законодавств, що затруднює співробітництво держав в економічній і іншій сферах, спонукає звертатися до спеціальних способів їхнього зближення. Маються на увазі уніфіковані правові норми, що або одноманітно регулюють суспільні відносини замість норм національних законодавств, або створюють основу для перебування їхньої спільності. Однакове правове регулювання відносин як між державами, так і усередині них сприяє підвищенню його ефективності і запобіганню юридичних колізій. Краще налагоджуються прямі правові зв'язки. Забезпечується рівний правовий захист учасників цих відносин.

Правова уніфікація може мати кілька різновидів. По-перше, вона розрізняється за своїми цілями та масштабами, охоплюючи або прикордонні держави, або держави одного регіону, або держави в рамках міждержавних об'єднань. Універсальна уніфікація поширюється на всі чи багато держав світового співтовариства.

По-друге, за своїм предметом уніфікація може бути матеріальною, стосуючись однакового регулювання прав і обов'язків учасників відносин (цивільних, трудових, сімейних та ін.), і процесуальною, зв'язаної з уведенням єдиних правил розгляду в судах і зовнішньоторговельних арбитражах спорів з іноземним елементом.

По-третє, уніфікація права може проводитися в різних формах — шляхом укладання міжнародних договорів, прийняття модельних рекомендаційних законодавчих актів, застосування зразкових договорів міжнародних організацій, використання міжнародних порядків.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдалла бин Абдель Мухсин ат-Турки. Ислам и права человека. Пример Королевства Саудовской Аравии. Ар-Рияд, 1996.

2. Алексеев С.С. Право на пороге третьего тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М., 2000.

3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М., 1999.

4. Анисимцев Н.В. Конституционные проблемы современной Японии // Право и политика. – 2001. - № 2 . – С. 62-71.

5. Афифий М.С. Ислам и международные отношения. – Бейрут, 1986.

6. Бартошок М. Римское право: понятие, термины, определения: Пер. с чешск. – М., 1989.

7. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М., 1994.

8. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.,1999.

9. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. – М., 1997.

10. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. – М., 1987.

11. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент как категория общего права // Право и политика. – 2002. - № 7 (31). – С. 18-23.

12. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів реформування правової ситеми України // Право України. - № 7. – 2002. – С. 63-65.

13. Борко Ю.А. Европейское право ВУЗам; Топорнин Б.М. Европейское право: Учебник. – М., 1998 // Государство и право. – 1999. - № 1. – С. 113-116.

14. Бойцова Л.В., Бойцова В.В. Будущее сравнительного права: возможности двадцать первого века // Юридический мир. - № 4. – 2002. – С. 17-25.

15. Введение в шведское право. – М., 1986.

16. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998.

17. Дайси А.В. Основы государства и права Англии. 2-е изд. – М., 1907.

18. Жданов Н.В. Исламская концепция и миропорядок. – М., 1991.

19. Имамов Э.З. К характеристике правосознания и права Китайской Народной Республики // Советское государство и право. – 1988. - № 4. – С. 107-112.

20. Иностранное конституционное право/ Под ред. В.В. Маклакова. – М., 1996.

21. Испания. Конституция и законодательные акты. – М., 1982.

22. Кнапп В. Крупные системы права в современном мире // Сравнительное правоведение. – М., 1978. – С. 230-237.

23. Комаров А.С. Источники права Швеции // Советское государство и право. – 1986. - № 6. – С. 92-102.

24. Конституция Германии: Основной закон Федеративной Республики Германии // Конституци зарубежных государств. – М., 1997.

25. Конституции государств Европейского союза. – М., 1999.

26. Конституции зарубежных государств. – М., 1996.

27. Конституция Украины. – К., 1996.

28. Конституционное право развивающихся стран. Общество, власть, личность. – М., 1990.

29. Коран / Пер. Крачковского И.Ю. – М., 1990.

30. Кузнецов В. Религия в обществе и государстве // Азия и Африка сегодня. – 2001. - № 6. – С. 13-20.

31. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. – М.,. 1998.

32. Лисенко О. Предмет порівняльного правознавства // Право України. – 2001. - № 3. – С. 54-57.

33. Лукащук И.И. Законодательство Украины и международное право (проблемы гармонии) // Государство и право. – 1999. - № 9. – С.123-126.

34. Лукич Р. Методология права. – М., 1981.

35. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. – М., 2001.

36. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина // Весник МГУ. – Серия 11. Право. – 2000. - № 4. – С.52-63.

37. Марченко М.Н. Закон в системе источников романо-германоского права // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 2000. - № 3. – С.33-43.

38. Марченко М.Н. Источники романо-германского права: понятие, виды, классификация // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 2000. - № 2. – С.14-28.

39. Марченко М.Н. Курс сравнительного права в системе юридического образования // Правоведение. – 1999. - № 1.

40. Марченко М.Н. Отличительные особенности романо-германского права // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 2000. - № 1. – С.26-42.

41. Оксамытный В.В., Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения // Государство и право. – 1996. - № 8. – С. 116-119.

42. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части: Учеб.-практ. пособие. – М., 2000.

43. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. А.Я. Сухарев. – М., 2001.

44. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учеб./Под ред. В.А. Туманова. – М., 2000.

45. Синюков В.Н. Правовые системы и правовые семьи // Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько . – М., 1999.

46. Сравнительное правоведение: Сб. статей / Отв. ред. В.А. Туманов. – М., 1978.

47. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право в правовых системах стран Арабского Востока // Государство и право в развивающихся странах. – М., 1976. – С. 40-52.

48. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996.

49. Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Государство и право. – 1999. - № 8. – С. 5-12.

50. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Х., 2002.

51. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – М., 1998. – Т. 1: Основы.

Бисага Ю.М., Палінчак М.М., Сідак М.В., Рогач О.Я., Гарагонич О.В., Бєлов Д.М., Митровка Я.В. Порівняльне правознавство – Ужгород, 2004.- 200 с.