98. Школа класичної політекономії в Укр.

Харківський,Київський та Новоросійський університети стають опорними пунктами форм.укр школи класичної політекономії. В розвитку ідей класичної школи в УКР. Помітно відрізнються 2 етапи.1-характеризувався впливом фізіократів та пізніших варіантів класичної політекономії, 2- центр.проблема капіталістичний розвиток економіки Укр. У складі Рос.імперії. Найб.відомим представником фізіократичної школи в Укр. Став В. Каразін(«народна розкіш лише породжує і підтримує дух промисловості у державах»). ДО фізіократів належали агрономи-економісти – А.Самборський, М.Ліванов, А. Прокопович-Антонський . Політекономію було включено до навч.планів університетів. Одним із перших розробили такий курс Й.Ланг та Т.Ф.Степанв у Харк. Університеті. До укр..школи класичної політекономії належав професор Київ.університету Вернадський. Під значним впливом класичної політекономії перебували М.Вольський, А. Антонович, Г. Цехановецький, М. Косовський.

99. Кирило-Мефодіївське товариство

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).

100. Ліберально дворянська течія

У 40х рр.. 19ст. форм.2протилежні течії – рефол.демокр. та ліберально-дворянська. А.О.Скальковський виступив захисником великого поміщицького землеволодіння . Його аграрна програма форм. для вирішення проблеми поміщицтва Пд.України.Скальковський був прихильником напівкріпосної ідеї наділення земель селян – кріпаків і селян-переселенців,але за умови, що вони довічно будуть сплачувати поміщикам або навіть відроблятимуть. Д.П.Журавський також виступає за збереження великого поміщицького госп-тва, з поступовою його капіталізацією. У праці «Статистичний опис Київс.губернії» він аналізує осн.ланки с.г. вир-цтва – поміщицьке й селянське гос-тво. Щодо поміщицького госп-тва,то зроблено висновок про його неефективність та занепад. Аналізуючи кріпосну систему, Журавський дводить її низьку ефективність. Д.М.Струков виступає за трансформацію кріпосної системи у довгострокову оренду. Посилаючись на досвід організації с.г. в Новоросійському краї, значні успіхи напівкапіталістичних ферм колоністів, він не заперечує можливості перебудови аграрних відносинн на основі селянського гос-тва, яке вважав здатним нагромаджувати капітал, але для цього необхідно зруйнувати общинне землеволодіння. У звільнення селян від опіки общини він бачить одну із обов’язкових умов розвитку сам ост.селянського господарства.