2. Оцінка ефективності інвестицій.

Інвестицій здійснюються у формі інвестиційних проектів. Інвестиційний проект має 2 значення:

1. заходи по здійсненню інвестиційної діяльності;

2. документи, що описують цей захід.

Склад документів інвестиційного проекту:

1. Техніко-економічне обґрунтування, яке повинно включати розрахунок окупності:

2. Контрактна документація

3. Підсумки аналізу фінансового стану підприємства-реципієнта;

4. Комплексний план реалізації проекту.

Ключові показники оцінки проекту:

1. Вихідний грошовий потік (СОF) – витрати та платежі.

2. Вхідний грошовий потік (СІF) – надходження коштів до інвестора.

3. Чистий грошовий потік (NCF):

NCF_t=CIF_t-COF_t

4. Термін окупності Т:

5. Індекс доходності:

, має бути більшим за 1.

6. Чиста приведена (дисконтована) вартість:

, і – ставка банківського проценту.

7. Внутрішня норма доходності:

8. Приведені витрати. По кожному варіанту капіталовкладень обчислюють приведені витрати, їх річну суму розраховують за формулою:

де Сі — річні виробничі витрати (собівартість) за і-м варіантом капітальних вкладень, грн.;

Еп — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

Кі — обсяг капітальних вкладень за і-м варіантом, грн.

3. Складові фінансового ринку.

Фінансовий ринок – це механізм, за допомогою якого тимчасово вільні кошти суб’єктів акумулюються і розподіляються між тими, хто виявляє платоспроможну потребу в них.

Фінансовий ринок поділяється на два основних сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На ринку грошей обертаються короткострокові фінансові ресурси (терміном до 1 року); на ринку капіталів - середньо- та довгострокові фінансові ресурси (терміном понад 1 рік).

Фінансовими інструментами ринку грошей є: казначейські векселі, депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп.

Перелічені зобов'язання є ліквідними внаслідок короткого строку погашення, найменш ризиковими і прибутковими інструментами фінансового ринку. Їх основна перевага полягає у високій ліквідності, тобто можливості перетворюватися на готівку із найменшими витратами.

Казначейські векселі є короткостроковими борговими зобов'язаннями держави, які випускаються терміном 3-6-9-12 місяців.

Депозитні сертифікати є свідоцтвом про вклад у банку, який банк видає вкладникам - юридичним особам. По ньому сплачується відсоток.

Комерційні папери - це короткострокові зобов'язання, що випускаються корпораціями з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій.

Банківські акцепти є векселем на банк, що випущений фірмою, яка оплатить його на певну майбутню дату, і гарантується за певну винагороду банком, який акцептував його.

Ринок капіталів складається з ринку банківських позик (кредитного ринку) та ринку цінних паперів (фондового ринку).

На ринку банківських позик кошти надаються на умовах платності, зворотності, строковості та цільового використання. Банк вивчає фінансовий стан, кредитоспроможність, платоспроможність підприємства та його гаранта, страховку, заставу. Кредит надається під товари (товарний кредит), під цінні папери. Лізинговий кредит – довгострокова здача в оренду основних засобів з правом викупу. Оперативний лізинг – оренда на термін, що не перевищує терміну повної амортизації ОФ, з обов’язковим їх поверненням. Фінансовий лізинг – термін той же, але з обов’язковим викупом.

На ринку цінних паперів обертаються цінні папери – грошові документи, які засвідчують право володіння або позики і передбачають зобов' язання емітентів сплачувати їхнім власникам доходи.

Цінні папери бувають боргові та дольові.

На ринку боргових зобов' язань (основними інструментами якого є облігації) гроші купуються в обмін на зобов'язання повернути їх у визначений строк із виплатою відсотка. Крім облігацій там обертаються векселі, сертифікати банків.

На ринку власності (основними інструментами якого є акції) гроші купуються в обмін на право участі у власності емітента. Покупець, який отримав це право, стає співвласником підприємства, має право брати участь у зборах акціонерів й одержувати дивіденди від прибутків підприємства.

На ринку капіталів обертаються також деривативи - похідні фінансові інструменти.

За економічним змістом - це сукупність економічних відносин із приводу перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну товарами та фінансовими інструментами. Операції з фінансовими деривативами, укладені з метою зниження ризиків, називають хеджуванням цінових ризиків.

Прикладами похідних цінних паперів можуть бути:

Варрант - свідоцтво (сертифікат), яке надає право власнику на купівлю цінних паперів за визначеною ціною, у визначений строк або ж додаткове свідоцтво, яке видається разом із цінним папером та надає його власнику право на додаткові пільги по закінченню визначеного строку. Різновидом цього інструменту є варрант віконний, який використовується тільки у визначені дні або період.

Варрант підписний - цінний папір, який надає право власнику акцій придбати певну кількість простих акцій того самого емітента.

Поширенним у використанні деривативом є опціон - право за угодою купити або продати певний вид цінностей (акції, процентні цінні папери, валюта, товар) за визначеною ціною протягом обумовленого строку. Фінансовий ф’ючерс – те ж, що і опціон, але у вигляді не права, а зобов’язання.