33.Чек, його основні реквізити, види чеків.

ЧЕК (англ. cheque, амер. check) — один из распространенных видов ценных бумаг, представляющих денежный документ установленной формы. По своей сути чек есть безусловное распоряжение, приказ чекодателя (лица, выписавшего чек) банку или другому кредитному учреждению о выплате держателю чека (лицу, которому выдан чек) указанной суммы денег. Эта сумма снимается с чекового счета чекодателя в банке и переводится или непосредственно выдается банком чекодержателю. Такая чековая операция предварительно предусмотрена чековым договором между банком и чекодателем. Банк может оплатить чеки и в счет кредита чекодателю Чеки бывают именные (выписанные на определенное лицо), ордерные (выписанные в пользу какого-либо лица) либо предъявительские (на предъявителя). Чеки действительны в течение определенного срока. Для расчета между банками используются банковские чеки.

34.Методи та види антиінфляційної політики.

35. Грошово-безготівковий оборот.

Безналичный оборот – сумма платежей за определенный период времени, совершенных без использования наличных денег путем перечисления денежных средств по счетам клиентов в кредитных организациях или взаимных расчетов.

36.Грошовий потік.

Грошовий потік - Грошові надходження підприємства мінус його грошові виплати за певний період. - В більш широкому фінансовому сенсі – аналіз всіх факторів, що впливають на надходження грошей протягом звітного періоду.

37.Структура грошового обороту.

Грошовий оборот – це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

38. Види грошей, їх відмінності.

39. Платіжні доручення, його основні реквізити.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

40.Особливості проведення грошових реформ в Україні (1991-2008 p.p.).

В 90-х годах на Украине была проведена широкомасштабная денежная реформа по своему характеру она может быть отнесена к не конфискационной, одномоментной. Характерной особенностью данной реформы можно отнести следующие многофакторность обуславли-вает необходимость проведения денежной реформы по ряду экономических причин. В Украине были и политические причины проведения денежной реформы. Много целевая направленность: создать неза-висимую валюту, обеспечить ее стабильность, сформировать и внести в действие новые методы и инструменты регулирования денежного оборота. Начало реформы январь 92 года выпуск в наличие, обращение купона-карбованца до окончания сен-тября 1996 года. Создание рыночного механизма монетарного регулирования. Социальный аспект. Проведение реформы в сентябре 1996 года, когда масса денег предъявленных к обмену не ограничивалась, позволяет говорить, что реформа носит прозрачный не конфискационный характер. Этот вывод справедлив только в отношении наличного обмена в связи с тем, что вклады населения небыли проиндексированы. Сбережения граждан превратились в копейки.

41.Інструменти монетарної політики НБУ.

Інструменти монетарної політики:

1)Норма обовязкового резервування2)Облікова ставка3)Відсоткові ставки4)ставки рефінансування центрального банку5)Обмінний курс6)жорстка привязка до іноземної валюти7)коридор обмінного курсу8)траєкторія щодо обмінного курсу9)керований плаваючий курс10)вільно плаваючий курс.

42.Акредитив, його основні реквізити та призначення.

Акредитив (лат. accre-ditivus — довірчий):

1. Документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред'явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками;

2. Форма розрахунків і вид банківського рахунку, за яким здійснюються безготівкові розрахунки. Застосовується в міжнародних розрахунках у комерційних операціях, а також між вітчизняними юридичними особами, коли така форма передбачена договором між постачальником та замовником (покупцем). Акредитив відкривається за дорученням платника в банку, який обслуговує постачальника, на підставі заяви чітко встановленої форми.

43.Класифікація видів інфляції.

Классификация видов инфляции по трем критериям:1)Форма проявления;2)Темпы обесценивания денег;3)характеристики инфляции.

1)Формы проявления:

- ценовая инфляция, проявляется в форме роста цен.

- инфляция сбережений, когда обесценивание денег проявляется в увеличении вынужденных сбережений при зафиксированных государством ценах и доходах.

- девольвацию,при которой обесценивание денег проявляется в падении их курса до иностранных валют.

2)Темпы обесценивания денег:

-умеренная(дезинфляция) – денежная масса увеличивается в соотвецтвии с ростом ВВП(10% в год).

-ползучая (10-20%)

-голопирующая(20%-200%)

- гиперинфляция(>200%)

3)По факторам инфляции:

-инфляция спроса(монетарная) –чрезмерная эмиссия;

-инфляция издержек(расходов)-нефективный труд и рост затрат производства.

-инф. Прибыли-монопольное ценообразование;

-стагляция-вызвана обесцениванием зарплат и не рент-й занятостью.

44.Графічний аналіз грошового ринку.

45.Види грошових реформ, їх особливості.

1)Структурные полные) денежные реформы;

2)Реформы частичного типа;

Формальные

Доминационные.

46.Функції грошей.

1.Мера стоимости;(в которой деньги обеспечивают выражение и меру стоимости товаров,придавая им форму)

2.Средство обращения;( в которой деньги выступают посредником в обмене товаров и обеспечивают их оборот)

3.Средство платежа;(деньги обеспечивают погашение разных долговых обязательств)

4.Средство накопления;(деньги обслуживают накопление стоимости в её общей абстрактной форме в процессе розширенного воспроизведения)

5.Мировые деньги.(деньги обслуж. Движ. Стоимости в международном обороте и обеспеч. Реализацию взаимоотношений между гос-ми.)

47.Грошова система, її сутність.

Денежная система – это форма организации денежного оборота в стране,установлена общегосударственными законами.

Формирование денежной системы осуществляется центральными органами власти.

Денежная система формируется и функционирует на базе банковской системы и может рассматриваться как её составляющая.

Подсистемы денежной системы:

-системы безналичныхасчетов;

-валютная система;

-системы наличного обращения.

48.Інфляція попиту, інфляція витрат

Инфляция затрат - инфляция, объясняемая увеличением затрат предприятий. Развивается в случаях, когда базовые отрасли экономики (часто это сферы естественного монополизма) выходят из-под контроля рынка или государства и цены своей продукции ставят выше среднего роста цен.

ИНФЛЯЦИЯ СПРОСА - разновидность инфляции, возникающая при избыточном по отношению к предложению спросе. Этот вид инфляции проявляется в экономической ситуации, когда совокупные денежные доходы населения и предприятий растут быстрее, чем происходит рост реального объема товаров и услуг.

49.Готівковий обіг, його призначення.

Налично-денежный оборот — это совокупность платежей за определенный период времени, который отражает движение наличных денег как в качестве средства обращения, так и в качестве средства платежа.

50)Існує 3 концепції виникнення Гр.:1)Гр виникли в результаті згоди між людьми; 2) Гр-продукт, створений державою,3)Гр-це результат тривалого еволюційного розвитку тов. вир-ва та обміну, тобто ринку. Гр-це особливий, специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента або інш. словами, це товар, який може вільно, прямо обмінювати на любий інший товар. Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність:1)Гр. забезпечують загальну безпосередню обмінювальність. На них купується будь-який товар;2)Гр. виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчої вартості товари; 3) Гр. виступають заміняються на неповноцінні, т.к. Гр – посередники. В обігу завжди є певна маса Гр., які протистоять товарн. масі для реалізації. Залежність маси Гр в обігу і сумою товарн цін є матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, укладеного в товарі. Гр в процесі обігу набули особливу вартість, яка створила основу для відокремлення грошей від конкретного товарного носія, та виникнення Гр, не пов’язаних з матерально-речовою формою (депозитн. Гр, електронні). Гр. відрізняються від товарів: мають загальну споживчу варт., тобто здатні задовольнити б-яку потребу людей, Гр –мірило варт. товару і втілення багатства. 2 поняття визначають сутність Гр: 1)гроші як гроші – використов. для оплаті товарів, послуг, погашення боргових зобов’язань, Гр-посередник при оплаті. 2) Гр як капітал – Гр використов. для накопичення вартості та для виробничого використання. Мета - отримання доходу в формі %, дивідендів… Цільове призначення Гр: засіб нагромадження; засіб платежу; зростає роль Гр в екон. житті сус-ва. Різниця між 2-ма поняттями незначна, визначається через використання екон. суб’єктами. Гр стають капіталом при їх нагромадженні, зберіганні, продажу на Гр Ринкудохід у %. Гр, як капітал в під-ві: збільшення його капіталу, ресурсів, ліквідності, могутності.

51. Суспільне виробництво макрорівня в процесі руху проходить чотири стадії: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання. Всі ці стадії взаємопов'язані між собою, характеризують єдиний процес і перебувають у безперервному кругообігу. Постійне повторення та відновлення процесу суспільного виробництва, представлене як безперервний кругообіг усіх його стадій, називається суспільним відтворенням.

Економічна наука виокремлює два типи відтворення — просте і розширене. Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах за сталої техніко-технологічної основи. Це означає, що весь створюваний продукт суспільства (ВВП) використовується на особисте споживання. Такий тип відтворення характерний в основному для країн із слаборозвиненою ринковою економікою. Розширене відтворення — це відновлення виробництва в зростаючих масштабах у кожному наступному періоді за змінюваної нової техніко-технологічної основи.

Цей тип відтворення означає зростання виробленого в країні валового внутрішнього продукту, а також поліпшення якості його складових. Створюваний суспільний продукт споживається не повністю, частина його нагромаджується, що дає можливість здійснювати процес інвестування національної економіки. Це сприяє подальшому економічному зростанню, науково-технічному прогресу. Розширене відтворення притаманне країнам з розвиненою ринковою економікою. В економічній літературі виокремлюють також звужене відтворення, можливе в окремих країнах в певні періоди їх розвитку. Цей тип відтворення характеризується зменшенням масштабів розширеного відтворення за умови фізичного і морального зношення основного капіталу. Причиною такого відтворення може бути також порушення зв'язків між господарюючими суб'єктами національної економіки. Як правило, такий стан притаманний країнам, що перебувають на етапі трансформаційного економічного розвитку.

52. Більш детально визначити особливості і закономірності грошового обороту можливо на його моделі, побудованій за схемою широко відомої в західній літературі моделі кругообороту доходів та продуктів.[1] Модель відображає рух доходів і витрат чотирьох груп суб’єктів грошового обороту: фірм, сімейних господарств, державних структур /уряду/, фінансових посередників. Все розмаїття доходів і витрат кожної групи суб’єктів обороту згруповане в декілька економічно обособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб’єктів. Грошові платежі здійснюють також між окремими суб’єктами внутрі кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарствами тощо. Вони становлять значну частину сукупного грошового обороту, проте в даній моделі ми змушені від них абстрагуватися.

Поскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купляють необхідні для забезпечення виробництва ресурси /робочу силу, земельні ділянки, будівлі, тощо/; грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов’язують між собою не тільки всі групи економічних суб’єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.

53. Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично і закріплюється законами держави. Вирізняють такі загальні елементи грошової системи:* -назва грошової одиниці та її частин;* -види державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу;* -масштаб цін;* -валютний курс;* -порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;* -регламентація безготівкового грошового обігу;* -правила ввезення та вивезення національної валюти, організація міжнародних розрахунків;* -державний орган, який здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

54. Своєю загадковістю дії гроші та їх походження завжди хвилювали думки людей. Гроші виникли так давно, що й на сьогодні цей процес викликає чисельні перекази і легенди, а також породжує багато нерозв´язаних запитань у економіці й політиці, теорії та практиці організації функціонування грошово-кредитної сфери. Численні спроби впродовж усього періоду з часу виникнення економічної теорії і до сучасності дати вичерпну відповідь на всі загадкові запитання умовно можна поділити на два теоретичні напрямки: раціоналістичну концепцію походження грошей та еволюційну.

Послідовники раціоналістичної концепції пояснювали появу грошей наслідком домовленості, угоди між людьми з метою спрощення і полегшення процедури обміну товарів. Її теоретичне обґрунтування здійснив ще Аристотель (IV ст. до н.е.) у праці «Нікомахова етика». Він писав: «Все, що бере участь у обміні, має бути якимось чином співставленим… за загальною домовленістю з’явилася монета… Від того й ім´я її, що вона існує не в природі, а за домовленістю». Для здійснення обміну «має існувати якась одиниця (виміру), при чому (обґрунтована) на умовності».

Проте домовленість між людьми надто невагома, щоб стати підставою виникнення і функціонування грошей. Помилкове положення про те, що «монета існує не в природі, а встановлена людьми, тому їм під силу змінити її або вилучити з обігу» було використане представниками школи меркантилізму не тільки для заперечення товарної природи походження грошей, а й для обґрунтування відсутності зв´язку між грошима і коштовними металами. Водночас наукові відкриття поступово нагромадили значні матеріально-речові надбання, які дозволили відкинути ненаукові концепції походження грошей та розробити еволюційну концепцію.

Послідовними прихильниками еволюційної концепції походження грошей стали основоположники класичної політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо, К.Маркс та інші вчені: Вони довели, що провідними передумовами становлення товарно-грошових відносин та їх носіїв (грошей) стали процеси піднесення продуктивності суспільної праці до рівня створення додаткового продукту, який ставав предметом обміну між виробниками. Наступне поглиблення суспільного поділу праці й розвиток багаторівневої спеціалізації виробництва і суспільної діяльності людини розширили масштаби суспільного обміну і сформували історичний процес еволюційного розвитку грошей у таких формах:

а) простої, поодинокої або випадкової форми вартості;

б) повної або розгорнутої форми вартості;

в) загальної форми вартості;

г) грошової форми вартості.