21 Вересня в Бендерах хворий гетьман помер, Його мрія про незалежність України не здійснилась.

Тому жоден українець-патріот не вважатиме Мазепу, котрий бажав бачити Україну вільною, за зрадника. Мазепа для українців - національний герой і борець за незалежність. На цій точці зору стоїть і сучасна українська наука.

П.Орлик. Справу Мазепи, боротьбу за незалежність України, продовжує П.Орлик. Його було вибрано гетьманом у вигнані. Всю свою діяльність Орлик спрямував на пошук союзників в справі визволення України. Він уклав нові договори з Карлом XV, кримським ханом, турецьким султаном.

Навесні 1711 р. П.Орлик з 16-тисячним військом при допомозі татар почав наступ на Україну, але зазнав поразки. Та це не зломило його. Всі ЗО років життя в еміграції він намагався дипломатичними методами боротися за українську справу. Помер у Ясах в 1742 р.

П.Орлик в 1710 р. при виборах на гетьманування розробив документ, згодом названий Конституцією. Вона передбачала:

• встановлення національного суверенітету;

• визначення кордонів держави (по Зборівському договору);

• принцип розподілу влади (законодавча - виборна Генеральна Рада, виконавча- гетьман обмеженими в своїй діяльності законом, генеральна старшина і виборні від полків, судова /

• право приватної власності на землю та її захист;

• права окремих категорій населення (забезпечувала на той час гарантії бідним, вдовам, сиротам);

• визначення принципів внутрішньої та зовнішньої політики;

• окремо обумовлювалися права церкви.

Хоч ця конституція Не була втілена в життя, але вона увійшла в історію, як перша в Європі конституція демократичного суспільства й залишила в свідомості українців глибокий слід. Була вищим проявом демократичних прагнень українського народу.

Занепад автономії України. Після поразки Мазепи процес руйнування української автономії прискорився. Ще в 1708 р. за наказом Петра 1 було обрано нового гетьмана І.Скоропадського. В1709 р. була зруйнована Січ. Права українців були різко обмежені Решетилівськими статтями 1709 р. А в кінці І722 р. була заснована Малоросійська колегія для контролю над гетьманською владою.

Справою збереження української автономії займається наказний гетьман П.Полуботок реформу, намагається стримувати визискування селян старшиною, подає петиції до царя про відновлення прав Гетьманщини. За що Петро 1 викликає його в Петербург і заарештовує. У в'язниці він помирає,

У 1727 р. (уже після смерті Петра 1 у 1725 р Малоросійська колегія була скасовану а гетьманом вибирають Д.Апостола, Але його права були дуже обмежені. Після його смерті вибір нового гетьмана було заборонено. Анна Іонівна встановила так зване правління Гетьманського Уряду (1734-1750 рр.), І тільки Єлизавета 1 відновляє гетьманство. Останнім гетьманом стає Кирило Розумовський (1750-1764 рр.).

Кінець гетьманщини Зруйнування Січи Політика Катерини II щодо українського козацтва. У 1762 р. на російський престол сіла Катерина II, яка продовжила централізаторську політику Петра. Для України це означало ліквідацію всих проявів автономії. Викликаний до столиці К.Розумовський без особливого супротиву підписав зречення з гетьманства — цим виконав бажання цариці, „Щоб сама назва гетьманів зникла". Вся влада України перейшла до Малоросійської колегії на чолі з генералом Румянцевим. Вія провів статистичний опис України, що став основою для нової системи оподаткування (грошові). Нейтралізував українську знать, запрошуючи її на російську службу і роздаючи їй військові чини і титули. Поки точилася російсько-турецька війна (1768-1774 рр.)_, до участі в ній заохочували запорізьке козацтво. Козаки приймали участь в боях за Очаков, Кинбурин та ін. Катерина II надсилала,,Благородственные грамоты" кошовому отаману П.Калнишевському, багато козаків одержали високі нагороди, а сам Г.Потьомкін записався до запорізького війська. Після підписання Кючук-Кайнарджійського миру 1774 р. Росія отримала вихід до Чорного моря, а Крим фактично перейшов під протекторами Росії. Це створило сприятливі умови царизмові для ліквідації запорізького козацтва, з його ненависною царизму Січчю.

4-5 червня 1775 р. генерал Текелій з військом, що поверталося з Криму, несподівано оточив і захопив Січ, зруйнував укріплення і всі будинки. Через 2 місяці Катерина II сповістила про зруйнування Січі „Со истреблением на будущее время самого названий Запорожских козаков". "Злочини", якими виправдовувався цей крок, полягали в тому, що козаки боролися за свої споконвічні землі. Ці землі цариця щедро роздавала своїм вельможам, а також іноземним колоністам: німцям, сербам, болгарам та ін.

Знищення Запоріжжя як осередку демократизму і антифеодального руху дозволило царизму в 1783 р. узаконити кріпацтво на Україні, ліквідувати козацький устрій, а 10 полків перетворити на регулярні полки російської армії.