Лекція № 4
Визвольна війна українського народу середини XVII століття. Утворення козацької держави. Соціально-економічний та політичний розвиток України у другій половині XVII - XVIII,ст.
План.
Причини, характер, рушійні сили війни. Проблеми типології та періодизації.
Хід воєнних дій 1648-1657 рр. Зборівський, Білоцерківський мир. Переяславська Рада.
Формування української державності в ході війни.
Україна після смерті Богдана Хмельницького.
а) Руїна.
б) Гетьманщина. Діяльність Івана Мазепи.
5. Антиукраїнська політика російського царизму. Ліквідація Запорізької Січі і скасування козацької автономії.
1. Головними причинами визвольної війни були:
Релігійний гніт - наступ католицтва і уніанства, утиски православ'я, конфіскація церковного майна, земель та ін.
Національний гніт - обмеження українців в правах займати державні посади, вести торгівлю, оголошення українців людьми нижчого гатунку і неповноцінними, полонізація, заборона української мови.
Соціальний гніт - посилення феодальної експлуатації з боку польських поміщиків та орендаторів - євреїв, насильство польської адміністрації над міщанами та українською шляхтою, утиски козацтва та православного духовенства.
По своєму характеру війна 1648-1654 рр. була: національно-визвольною — спрямованою проти панування Речі Посполитої; антифеодальною - спрямованою проти феодально-кріпостного гніту. Головними рушійними силами були козацтво, селянство, міщанство, частина українського духовенства та шляхти.
В сучасній історичній літературі немає єдиної думки щодо питання типології та періодизації боротьби, що розпочалася в 1648 р. Ця подія трактується як "повстання", "війна" та "революція". Ця розбіжність у термінології пояснюється тим, що народне повстання, яке розпочалося 1648 р., охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло в визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні зміни в суспільному розвитку, поступово переросла в національну революцію.
Спираючись на широку джерельну базу, на дослідження вітчизняних і зарубіжних істориків, можна виділити п'ять періодів перебігу національно-визвольної війни:
Перший (лютий 1648 р. - червень 1652 р.) - період найбільшого розмаху та інтенсивності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення селянської війни.
Другий (червень 1652 р. - серпень 1657 р.) - період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.
Третій (вересень 1657 р. - червень 1663 р.) - період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і привела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне.
Четвертий (липень 1663-1668 рр.) - період боротьби національно-патріотичних сил за роз’єднання України в умовах прагнення польського й російського урядів поділити українську державу.
П'ятий (липень 1668р. - вересень 1676 р.) - період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.
2. Хід воєнних дій.
Жовті Води і Корсунь. 26 квітня 1648 р. Хмельницький оточив польський авангард під Жовтими Водами і облягав його протягом 2-х тижнів. Коли на бік повстанців перейшли реєстрові козаки, поляки потерпіли поразку. А об'єднана козацько-татарська армія рушила на зустріч з головним польським загоном на чолі з М.Потоцьким та М.Калиновським. 26 травня під Корсунем польське військо зазнало страшної поразки. В полон потрапили обидва гетьмана, 80 вельмож , 127 офіцерів, 8520 жовнірів, 41 гармата. Під впливом цих перемог повстала вся Україна.
Пилявці. В вересні ворогуючі армії зійшлися під Пилявцями. На той час Хмельницький уже мав 70-тисячну регулярну і добре озброєну армію. Поляки йшли на війну як на весілля, маючи 3-х командуючих: Заславського , Остророга та Конецьпольского („перина", „латина" і „дитина") та величезний обоз . 23 вересня почався бій, який козаки з татарами блискуче виграли. Шлях на захід був відкритий.
В жовтні 1648р. був взятий в облогу Львів але Хмельницький не став руйнувати місто, а обмежився викупом. Армія відійшла до Замостя й туди надійшла звістка про вибори нового короля. Ян Казимир запропонував перемир'я . Хмельницький повертається до Києва на чолі переможного війська, його зустрічають як визволителя, як „українського Мойсея".
Зборів. Навесні 1649 р. в наступ пішли поляки. Військо на чолі з королем Яном Казимиром рухалось на зустріч 15-тис. війську Яреми Вишневецького. Хмельницький взяв в облогу Вишневецького в Збаражі, а королівське військо під Зборовом; коли перемога була зовсім близькою, Хмельницького зраджує підкуплений поляками кримський хан і примушує його піти на згоду з поляками. 18 серпня було підписано Зборівський договір.
Основні положення Зборівського договору. Збільшення реєстру до 40 тис. чоловік, державні посади мала займати тільки православна шляхта. Під владу гетьмана переходила територія 3-х воєводств: Київського, Чернігівського, Брацлавського. Гетьман одержував у користування Чигирин з округом. Справу уній та церковного майна мали вирішити на найближчому сеймі. Київський метрополіт мав увійти до сенату. Євреї та єзуїти не мали права жити на Україні. Та хоча всім учасникам повстання дарувалась амністія, більшість селян мали повернутися в кріпацтво. їх інтереси було проігноровані.
Битва пщ Берестечком. Новий етап польсько-української війни почався в 1651 р. Ворогуючі армії зійшлися під Берестечком на Волині. Численність їх була величезною: польська армія налічувала 150-200 тис, козацька — 100 тис. та 30-40 тис. татарської кінноти. Майже двохтижнева битва, яка почалась 18 червня 1651 р., закінчилася поразкою військ Хмельницького. Його знову зрадив кримський хан, який, втікаючи, викрав самого гетьмана і затримував доти, поки битва не була програна. В той же час почався наступ на Україну литовського війська, що захопило Київ і Чернігів. Все ж Хмельницькому швидко вдалося відновити боєздатність армії, яка розташувалася під Білою Церквою. Поляки не мали сил для наступу, Хмельницький побоювався зради хана і обидві сторони пішли на переговори.
Основні положення Білоцерківського договору (28 вересня 1651 р.). Білоцерківський договір дуже обмежив автономію козацької держави. її територія обмежувалася Київським воєводством, реєстр зменшувався до 20 тис, польська шляхта одержала право повернутися до своїх маєтків, гетьман підпорядковувався польському
Королю та позбавлявся права закордонних зносин.
Битва під Батогом. У 1652 р. військо Б.Хмельницького оточило 30-тисячну польську армію поблизу молдавського кордону.1-2 червня польське військо було повністю
розгромлене, загинув і гетьман Калиновський. Українські війська знову зайняли територію
по р. Случ.
Жванець. В результаті незваженої політики Хмельницького щодо Молдавії, Польщі вдалося створити антиукраїнську коаліцію і розпочати наступ на Україну. В жовтні 1653 р. розпочинаються воєнні дії під Жванцем, де армія Хмельницького оточила королівське військо, взявши його в облогу, яка тривала до середини грудня і завершилася укладененням угоди в усній формі, яка передбачала відновлення Зборівського договору для козацької України і водночас дозволяла татарам взяти ясир українськими бранцями.
Переяславська Рада. Перемоги Б.Хмельницького привернули увагу до України всіх сусідніх володарів, тому сюди прибувають посли із різних країн: Росії, Туреччини, молода українська держава при тих складних міжнародних обставинах потребувала підтримки великої чужоземної держави. Серед кандидатів на цю роль розглядалися турецький султан, кримський хан, польський король, російський цар.
А в ході визвольної війни український народ, а разом з ним і його вождь, позбулися ілюзії щодо польського короля. Туреччина і Крим часто зраджували гетьмана, союз з ними був надто ненадійним. Велике значення мали питання віри: так турки і татари — мусульмани, поляки - католики, шведи - протестанти, лише Московська держава була однієї віри. Хмельницький обирає московський варіант. Цей вибір пояснюється не тільки релігійною єдністю, а й спільністю політичної долі за часів Київської Русі, близькістю мови та культури, військо-політичною слабкістю Росії у порівнянні з Османською імперією, що давало надію на збереження повнішої самостійності.
З проханням до російського царя прийняти Україну під свою зверхність Хмельницький звертався з початком повстання, але Москва відтягувала вирішення цього питання. 1 жовтня 1653 р. Земський собор прийняв рішення про входження України під протекторат Росії.
18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася генеральна рада, на яку зібралися посланці від полків та станів і прибула російська делегація на чолі з В.Бутурліним. Рада прийняла рішення про союз із Росією. Російський цар обіцяв українцям оборонити їх від поляків і не порушувати їхніх прав, а українці йому вірність. Почалося складання присяги на вірність. Сам договір було укладено в
Москві 26 березня 1654 р. 1 відомий під назвою „Березневі статті"; їх зміст такий: гетьмана і старшину вибирає влада; українська адміністрація і судочинство не підлягає Московщині; податки збирає український скарб; козацького війська має бути 60 тис. Залишається давній поділ на стани - козацький, шляхетський, міщанський і духовний; кожний стан зберігає свої права; Україна має право вести переговори з іншими державами і тільки з Польщею та Туреччиною під контролем Росії. Українці визнали такі права царя: держати в Києві воєводу з залогою; про закордонні посольства: гетьман повідомляє царя; про вибір нового гетьмана цар має бути повідомлений.
Б-Хмельницький фактично зберігав становище незалежного керівника держави. Цей договір має величезні потенційні можливості для України, але вони не були реалізовані і, насамперед, через порушення договору з боку Росії. Оцінки договору в українській історичній науці неоднозначні.