5.3.2. Фітомеліоративні системи і їх класифікація

Будь-яке рослинне співтовариство природнього або штучного походження, використовуване з метою меліорації навколишньої людину середовища, є фітомеліоративною системою. Для класифікації фітомеліоративних систем використовують різні ознаки.

По-перше, залежно від того, рослини яких життєвих форм переважають у складі фітомеліоративних систем, розрізняють чагарниковий^-чагарникові-деревинно-чагарникові насадження, трав'янисті наземні співтовариства і болотний^-болотні-водно-болотні співтовариства.

Залежно від приналежності видів рослин до різних екологічних груп за ознакою умов виростання їх підрозділяють на наступні типи:

• с перевагою рослин повітряно-водної групи;

• с перевагою напівзанурених і занурених рослин;

• с перевагою плаваючих рослин;

• комбіновані.

По-друге, по походженню і ступеня участі людину в контролі функціонування рослинних систем розрізняють:

• культурфітоценози - рослинні співтовариства, створені людиною для одержання первинної продукції (поля, сади, газони і т.п.);

• штучні рослинні угруповання, що не володіють фітоценотичною структурою (штучні вуличні або внутрішнквартальні насадження, зі штучними покриттями між окремими деревами);

• спонтанні фітоценози - порушені природні співтовариства і співтовариства синантропних рослин;

• природні фітоценози.

По-третє, за ознакою цільового використання фітомеліоративні системи ділять на наступні категорії:

• спеціальні, не використовувані з метою одержання первинної продукції або експлуатовані в певному режимі (парки, сквери, захисні смуги, насадження охоронюваних територій у межах зелених зон міст);

• продукціонні, фітомеліоративні функції яких використовуються без шкоди для виробництва первинної продукції (поля, плодові сади, виноградники, фітоаквакультура і т.д.);

• рудеральні, фітомеліоративні функції якими виконуються спонтанно.

Незалежно від того, у якому напрямку використовуються фітомеліоративні системи, усі згадані групи фітомеліоративних систем знаходять у них своє місце.

У тих самих умовах різні фітомеліоративні системи або ж ті самі фітомеліоративні системи в різних умовах мають різну ефективність.

Ефективність фітомеліоративної системи визначається як:

• відношення кількості поглиненого забруднюючого речовини до загальної кількості вступника ззовні за певний час (у випадку фільтруючої функції по механізму опору зовнішнім впливам);

• відношення кількості виділеного рослинами за певний час у певному обсязі речовини з меліоративними властивостями до кількості речовини в деякий вихідний момент часу в тому ж обсязі до початку роботи фітомеліоративної системи (у випадку роботи системи за принципом посилення);

• відношення кількості виділеного рослинами речовини в певному обсязі за певний час до кількості цієї речовини в тому ж обсязі, спожитого людиною за той же період часу (у випадку дії, що компенсує, фітомеліоративної системи).

При визначенні фітомеліоративної ефективності рекультивуючих систем використовуються непрямі показники, такі як, наприклад, зміст гумусу в ґрунті до рекультивації і по закінченні певного періоду після введення в дію фітомеліоративної системи, тобто швидкість гумусоутворення в нових умовах.

Найбільшою ефективністю відрізняються багатовидові, багатоярусні фітомеліоративні системи деревинно-чагарникових насаджень. Трав'янисті рудеральні співтовариства в цілому уступають по ефективності природним трав'янистим і деревинно-чагарниковим, але, проте, виконують ряд важливих функцій в урбоекосистемі: закріплюють порушені субстрати, перешкоджаючи запиленню атмосфери, поглинають значна кількість токсичних речовин, що надходять у навколишнє середовище з викидами підприємств і вихлопними газами від автотранспорту, наприклад, до 400 г свинцю/га в рік (Duvigneaud, 1975; Світкин 1990).

Різні фітомеліоративні системи функціонально доповнюють один одного, тому в кожнім великім місті доцільно використовувати всі можливі в даних умовах фітомеліоранти в комбінаціях, що дозволяють максимізувати бажаний ефект.