7.6. Енергопостачання і екологічна ситуація в Україні

В Україні, незважаючи тенденцію що склалася в останні роки скорочення загального техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, сумарні вступи в атмосферу, водні і земельні ресурси забруднюючих речовин досить високі і становлять до 900 млн.т у рік.

По оцінках Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія), якщо до 1989 р. розміри щорічних втрат України від погіршення середовища проживання склали 15-20% валового національного доходу, то до 1995 р. у зв'язку зі зниженням останнього вони досягли більш 35% і сталі найбільшими у світі. Питоме забруднення на одиницю території України найбільше в Європі. Зони екологічного нещастя займають більш 15% усієї території України: це Донбас, Кривбасс, Придніпров'я, Північний Крим, Чорнобильська зона, окремі ділянки узбережжя Чорного і Азовського морів.

На території України можна виділити три екологічні зони (Донець- допридніпровську, Південну і Південно-Західну), що суттєво виділяються по антропогенних сумарних навантаженнях на повітряний басейн. Максимальна кількість викидів в атмосферу, що створює навантаження на одиницю площі 35 т/км² у рік), характерно для Донецко-Придніпровської зони. У самій Донецькій області цей показник становить 110 т/км² у рік. У Південній і Південно-Західної зонах - відповідно, 7,1 і 7,8 т/км² у рік.

Із загальної маси викидів в атмосферне повітря, що становить порядку 20 млн.т речовин у рік, на частку підприємств енергетики України доводиться до 53%. Усереднений хімічний склад викидів шкідливих речовин по Україні становить: сірчистий ангідрид - 30%, окис вуглецю - 37%, окисли азоту - 10%, углеводневі з'єднання - 8%, легкі органічні сполуки - 4%, інші - 11%.

На очисні спорудження від стаціонарних джерел надходить до 80% викидів шкідливих речовин. У структурі вловлених інгредієнтів основну частину становлять тверді речовини (94%). Із загальної кількості, що утворювалися газоподібних речовин уловлюється лише 20%. Через відсутність на підприємствах відповідного очисного встаткування частина викидів ( до 20%) надходить безпосередньо в атмосферу без очищення. Якщо в середньому по Україні одне промислове підприємство щорічно викидає майже 300 тонн шкідливих речовин, то на частку підприємства енергетики доводиться в середньому до 7 тис. т.

Підприємства малої енергетики практично не оснащені засобами очищення пилогазових викидів. Збиток, заподіюваний шкідливими викидами в атмосферу, що надходять від дрібних теплових установок, на одиницю палива, що спалюється, в 5 раз вище, чим від ТЕЦ і КЕС. Це зв'язане зі специфікою розміщення дрібних котелень, промислових і опалювальних печей у зоні з високою концентрацією населення і відсутністю технічних засобів, що забезпечують ефективне спалювання шкідливих викидів. На частку підприємств малої енергетики доводиться від 25 до 50% усіх енергетичних викидів. В умовах дефіциту ТЕР практично неможливо забезпечити пріоритетне виділення для теплопостачання природного газу і заміщення рядових вугіль сортовими видами палива. У той же час при спалюванні 1 т.у.т. природного газу в дрібних котелень і індивідуальних джерелах тепла в атмосферу надходить 2,5 кг шкідливих викидів, головним чином оксидів азоту, тоді як при спалюванні донецького вугілля в рядовому виді - 219 кг ( при шаровім спалюванні - трохи менше).

Особливо значне забруднення атмосферного повітря підприємствами енергетики: у Донецькій області - 30% усіх викидів в атмосферу, у Дніпропетровській - 24%, у Луганській - 18%, у Запорізькій - 49%, у Харківській - 58%, в Івано-Франківській - 73%, у Київській - 67%, у Вінницькій - 71%. ТЕЦ металургійної і хімічної промисловості, цукрових заводів додають ще 49% викидів у Донецькій обл., до 70% у Дніпропетровській і до 85% у Криму.

Стабілізація і зменшення викидів в атмосферу підприємствами енергетичного комплексу є найважливішими складовими природоохоронної стратегії України відповідно до зобов'язань, прийнятих її в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., по запобіганню зміни клімату планети.

Контрольні питання

1. Енергопостачання міста: призначення, структура і тенденції розвитку.

2. Енергетика, енергопостачання, паливно-енергетичний комплекс України.

3. Паливно-енергетичні ресурси. Поновлювані і непоновлювані джерела енергії. Традиційна і нетрадиційна (мала) енергетика.

4. Органічне паливо і екологічні аспекти його використання.

5. Головні джерела енергії: електричні станції, опалювальні і отоплювально-виробничі котельні.

6. Взаємодія традиційної енергетики з навколишньої природним середовищем.

7. Екологічні аспекти експлуатації теплових електричних станцій.

8. Екологічні аспекти створення і експлуатації атомних електричних станцій.

9. Екологічні аспекти створення і експлуатації гідроелектростанцій.

10. Нетрадиційні джерела енергії і їх взаємодія з навколишньої природним середовищем.

11. Загальні, місцеві, регіональні і глобальні проблеми взаємодії енергопостачання з навколишньої природним середовищем.

12. Екологічна обстановка в Україні і її зв'язок з енергопостачанням міст. Можливі шляхи зменшення шкідливого впливу енергетики на навколишнє природне середовище.

Рекомендована література

1. Ахтырский А.А. Научно-технический прогресс в теплоэнергетике жилищно-комму­нального хозяйства. - М.: Стройиздат, 1986. - 248 с.

2. Бабаев Н.С., Демин В.Ф., Ильин JI.A. Ядерная энергетика, человек и окружающая среда. - М.: Энергоиздат, 1981. - 296 с.

3. Более, чем достаточно? Оптимистический взгляд на будущее энергетики / Под редак­цией Кларка Р. - М.: Энергоатомиздат, 1984. - 216 с.

4. Давыдова Л.Г., Буряк А.А. Энергетика: пути развития и перспективы. -М.: Наука, 1998. -120 с.

5. Електроенергетика УкраТни. - К.: ЦНТЕІ "УкраТнформенагросервю", 1998. - 34 с.

6. Иванов С.И., Иванов М.Б., Ахтырский А.А., Хиж Э.Б. Организация и управление ком­мунальным теплоэнергетическим хозяйством. - М.: Стройиздат, 1986. - 238 с.

7. Кириллин В.А. Энергетика сегодня и завтра. - М.: Педагогика, 1983. - 128 с.

8. Комплексна державна програма енергозбереження України. - К.: Держком України з енергозбереження, 1996. - 218 с.

9. Непорожний П.С., Обрезков В.И. Гидроэлектроэнергетика. - М.: Энергоиздат, 1982. - 304 с.

10. Скалкин Ф.В., Канаев А.А., Кооп Л.З. Энергетика и окружающая среда. - Л.: Энерго­издат, 1981. - 280 с.

11. Тагизаде Ф.Г. Энергоснабжение городов. - М.: Стройиздат, 1992. - 320 с.

12. Тёльдеши Ю., Лесны Ю. Мир ищет энергию. - М.: Мир, 1981. - 439 с.

13. Українська промисловють: шлях до енергетичної ефективності - Energy in Kiev (Програма TACIS). - К., 1995. - 198 с.