1.3 Філософія як теоретичне ядро світогляду
Філософія складає теоретичну основу світогляду, або його теоретичне ядро, навколо якого утворюється свого роду духовна хмара узагальнених буденних поглядів життєвої мудрості, що складає життєво важливий рівень світогляду. Але світогляд має і вищий рівень - узагальнення досягнень науки, мистецтва, основні принципи релігійних поглядів і досвіду, а також найтоншу сферу морального життя суспільства. У цілому світогляд можна було б визначити таким чином: це узагальнена система поглядів людини (і суспільства) на світ в цілому, на своє власне місце в ньому, розуміння і оцінка людиною сенсу свого життя і діяльності, доль людства; сукупність узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних ціннісних орієнтації, вірувань, переконань і ідеалів людей.
В залежності від того, як вирішується питання про співвідношення духу і матерії, світогляд називають ідеалістичним або матеріалістичним, релігійним або атеїстичним.
Матеріалізм є філософське переконання, що визнає субстанцією, сутнісною основою буття матерію. Згідно матеріалізму, світ є рухома матерія. Духовний же початок, свідомість є властивість високоорганізованої матерії - мозку.
Ідеалізм є філософський світогляд, згідно якому дійсне буття належить не матерії, а духовному початку - розуму, волі.
Можна сказати, що матеріальне і духовне - це співвічні єдине суще. Поза цим принципом ми не можемо зрозуміти сенс сущого, його регулятивні принципи, об'єктивну доцільність і гармонію у всесвіті. В рамках лише матеріалізму ми в принципі не в змозі відповісти на питання: хто так мудро формообразует все і вся і здійснює регулятивну функцію. Матеріалізм не сумісний з визнанням об'єктивної доцільності в світі, а це незаперечний факт в бутті сущого.
2. Матеріалізм
2.1 Матеріалізм як один з основних напрямів сучасної філософії
Матеріалізм (від лат. Materialis - речовинний) - одне з дух головних філософських напрямів, який дозволяє основне питання філософії на користь первинності матерії, природи, буття, фізичного, об'єктивного і розглядає свідомість, мислення як властивість матерії в протилежність ідеалізму, що приймає за вихідне дух , ідею, свідомість, мислення психічне, суб'єктивне.
Визнання первинності матерії означає, що вона ніким не створена, а існує вічно, що простір і час суть об'єктивно існуючі форми буття матерії, що мислення невіддільне від матерії яка мислить, що єдність світу полягає в його матеріальності.
Матеріалістичне вирішення другої сторони основного питання філософії - про пізнаваність світу - означає переконання в адекватності віддзеркалення дійсності в людській свідомості, в пізнаваності світу і його закономірностей.
Слово «матеріалізм» почали вживати в 17 столітті головним чином в сенсі фізичних уявлень про матерію (Р. Бойль), а пізніше в більш загальному філософському сенсі (Г.В. Лейбніц) для протиставлення ідеалізму.
Під змістом матеріалізму розуміється сукупність його вихідних посилок, його принципів. Під формою матеріалізму розуміється загальна його структура, визначувана в першу чергу методом мислення, у зв'язку з яким і за допомогою якого розробляється і обгрунтовується даний перебіг матеріалізму.
Таким чином, у зміст матеріалізму укладено, перш за все, те загальне, що властиво всім школам і течіям матеріалізму, в їх протилежності ідеалізму і агностицизму, а з формою матеріалізму пов'язане те особливе, що характеризує окремі школи і течії матеріалізму. Але таке розмежування разом з тим відносно, умовно.
Форма матеріалізму, впливаючи на його вміст, вносить до нього суттєві корективи, завдяки чому, наприклад, діалектичний матеріалізм не тільки за формою, але і за змістом якісно відмінний від вульгарного матеріалізму, від метафізичного матеріалізму і всіх інших видів матеріалізму, хоча має з ними те загальне, що притаманне кожному матеріалізму взагалі.
Якщо йдеться про послідовних рівнях розвитку одного і того ж виду матеріалізму, то ці рівні розглядаються як його етапи. Коли ж відбувається корінна зміна форми матеріалізму, зміна старої його форми новою, говорять що міняється вигляд матеріалізму. Зміна форми матеріалізму здійснюється в першу чергу під впливом прогресу наукового знання і суспільного розвитку.
Кожне, створює епоху в природознавстві 20 століття, відкриття - у фізиці (теорії відносності, квантової механіки, використання атомної енергії, проникнення в глиб елементарних частинок, ін), в молекулярній біології (розкриття «механізму» біосинтезу, физико-хімічних основ спадковості і ін), в кібернетиці, астрономії та інших науках - вимагало безперестанної зміни і розвитку форми і змісту діалектичного матеріалізму шляхом його збагачення узагальненнями нових природно-наукових відкриттів. При цьому зберігаються всі принципи діалектичного матеріалізму, які отримують підтвердження, розвиток і конкретизацію.
Відповідно трьом головним східцях розвитку виділяються основні види матеріалізму:
• Наївний або стихійний матеріалізм стародавніх греків і римлян, що поєднувався у них з наївною діалектикою. Антична наука не розчленована на окремі галузі; вона носить єдиний філософський характер: всі галузі знання знаходяться під егідою філософії і підпорядковані їй.
• Метафізичний, або механічний матеріалізм 17 -18 ст. Наука швидко диференціюється, розчленовуючись на відособлені галузі, які виходять з-під опіки філософії. Відбувається розрив між матеріалізмом і діалектикою: у матеріалізмі зустрічаються лише елементи діалектики при пануванні загального метафізичного погляду на світ.
• Діалектичний матеріалізм, в якому матеріалізм і діалектика органічно з'єднуються, так що встановлюється повна єдність діалектики (вчення про розвиток), логіки (вчення про мислення), теорії пізнання. У науку проникає велика ідея загального зв'язку і розвитку природи. Роз'єднані доти окремі науки наводяться у взаємний зв'язок не тільки між собою, але і з філософією. Подальша диференціація наук здійснюється в єдності з їх інтеграцією.
Поряд з основними видами матеріалізму існували проміжні - перехідні від одного основного виду матеріалізму до іншого. У розвитку матеріалізму раптові перевороти завжди готувалися поступово. В якості перехідних виділялися наступні види матеріалізму:
Матеріалізм Древнього Сходу, що передував античному матеріалізму. По більшій частині це був предматеріалізм, оскільки перші елементи матеріалізму у філософських навчаннях Стародавнього Сходу ще не цілком відокремилися від міфологічних уявлень, не звільнилися від антропоморфізму і гілозоізма.
Найдавнішим матеріалістичним філософським течією в Індії було вчення локаята (або чарвака). Локаята заперечувала існування якогось іншого світу, крім матеріального. Філософія локаята виникла, по-видиму, в епоху, коли древній родовий лад змінився в Індії державою і коли поруч із древніми Варна воїнів і духівництва (брахманами) стала підноситися варна торговців, а з землеробів почали виділятися вільні селяни і ремісники.
Згідно з ученням локаята про буття, весь світ складається з матеріальних першоелементів. Крім цих першоелементів і їхніх сполучень, немає ні якої іншої реальності. Віра в існування бога, душі, раю, загробного світу помилкова, а предмети цієї віри недоступні для сприйняття. Речі, природи складаються з повітря (або вітрів), вогню (або світла), води і землі. Після смерті організми знов розкладаються на первинні елементи.
Матеріалізм епохи Відродження з'єднав в собі риси наївного матеріалізму і наївної діалектики з першими елементами метафізичних погляду на світ. Таким чином, він був, строго кажучи, перехідним між античним, наївним матеріалізмом і ще не сформувався метафізичним матеріалізмом.
Першим філософом, свідомо поставили перед собою завдання розробки наукового методу на основі матеріалістичного розуміння природи, був Френсіс Бекон (1561 - 1626).
У згоді з передовими умами свого століття, Бекон проголосив вищої завданням пізнання завоювання природи і удосконалення людського життя. Лише та наука здатна перемагати природу і панувати над нею, яка сама «покоряється» природі, тобто керується пізнанням її законів. Тому Бекон розрізняє два види дослідів: 1) «плодоносні» і 2) «світлоносні». Плодоносними він називає досліди, мета яких - принесення безпосередньої користі людині, світлоносними - ті, мета яких не безпосередня користь, а пізнання законів явищ і властивості речей.
Матеріалізм, що безпосередньо передував діалектичному матеріалізму і частково розвивався паралельно йому, вже виходив за межі метафізичного матеріалізму, містив елементи діалектики, але ще не піднімався до діалектичного матеріалізму і не поширював матеріалізм на суспільні явища.
Цей вид матеріалізму зароджується в 18 столітті (напр. Дж. Толанд) і на початку 19 століття (напр. А Сен-Сімон) і особливо російські революційні демократи.
У працях російських просвітителів об'єктивно були виражені прагнення вирішити питання про призначення філософії. Так Козельський, Анічков, Батурин, Десницький, Третьяков прагнули, звільнити філософію з під опіки теології, трактували її як цілком самостійну науку. Філософські погляди цих просвітителів були цілком матеріалістичними.