Ввп за галузями створення

Таблиця 15

Ввп за доходами

Таблиця16

Ввп за витратами

Підсумки теми

• Узагальнюючим показником кінцевих результатів річного виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він може розраховуватись трьома шляхами: за сумою витрат і доходів, та за сумою доданих вартостей, створених у окремих галузях економіки.

• Показники ВВП використовуються для визначення динаміки національного виробництва, розрахунків і зіставлення суспільної продуктивності праці, умов життя та рівнів добробуту у різних країнах.

• Для оцінки реального обсягу ВВП останній має бути скорегований з урахуванням зміни цін. Показник, що відбиває зміни цін одиниці ВВП, називається дефлятором. Він розраховується за формулою:

• Відповідно до методики системи національних рахунків, крім ВВП, розраховують ЧНП, НД, ОД.

Можливості практичного застосування знань із теми

• Знання про зміст та особливості розрахунку ВНП, ВВП та інших показників допоможуть у користуванні статистичною інформацією, яка подається засобами масової інформації, друкується у статистичних збірниках.

• Ви зможете здійснювати самостійні розрахунки:

а) структури ВВП;

б) показника ВВП на душу населення;

в) дефляторів ВВП.

Це дасть змогу побачити зміни, а можливо, й виявити певні закономірності, зробити зіставлення показників, досягнутих в Україні та інших країнах світу.

Контрольні запитання та завдання

1. Нехай у країні виробляється лише один продукт — вареники з сиром. Керуючись поданою нижче таблицею, визначте ВВП двома шляхами, якщо відомо, що кожен із зазначених продуктів продавався його виробником на ринку, і людина, яка займалася створенням кінцевого продукту — вареників, купувала у своїх постачальників лише готові тісто та сир.

2. ВВП країни становив 4862 грошових одиниць, споживчі витрати – 3226, інвестиції – 765, державні витрати – 935. Чому дорівнював чистий експорт? Якою була його частка у ВВП?

3. ВВП країни складав 1112. Яку частку ВВП становили споживчі витрати, якщо сумарна величина державних витрат, інвестицій і чистого експорту дорівнювала 524?

4. Номінальний ВВП України, за даними міжнародних організацій, становив у 2001 році 191250 млн. гривень, а дефлятор ВВП 2001 до 2000 року дорівнював 1,06. Розрахуйте реальний ВВП.

5. Елементи ВВП України за витратами у 1997 та 2000 роках відображає наступна таблиця.

Визначте структуру ВВП (частки окремих елементів у %) та поясніть, які зміни відбулись за цей період.

Тема 4.4 Безробіття як наслідок порушення макрорівноваги

Тяжкі наслідки для окремої людини може мати втрата роботи, перехід із групи зайнятих до групи безробітних. Шкідливі наслідки має масове безробіття і для суспільства в цілому. Адже воно тягне за собою втрату платоспроможності, тобто здатності купувати, і, відповідно, кризу реалізації, погіршення моральнопсихологічного клімату, вибухи громадської непокори, зростання злочинності тощо. Масове безробіття — це хвороба економіки, корені якої криються у порушенні макроекономічної рівноваги.

Вивчивши цю тему, ви дізнаєтесь:

• як визначається рівень безробіття;

• чому виникає безробіття та як це явище пояснюють представники різних економічних напрямів;

• яких конкретних форм воно набуває та які заходи обмеження безробіття можливі.

Іноді можна почути або прочитати, що певна країна досягла високого рівня безробіття. Як визначається цей рівень? Для пояснення скористаємося схемою.

Схема 53

Пояснення до схеми:

Усі працездатні в країні, тобто люди визначеного законодавством віку, що мають відповідну кваліфікацію, поділяються на зайнятих (E — від англ. employment) та безробітних (U — від англ. unemployment). Отже, L = Е + U.

Якщо виходити з того, що кількість працездатних лишається незмінною, то поділ людей на зайнятих і безробітних у кожен момент часу залежить від зіставлення звільнених (їх частка від зайнятих позначена l) та додатково найнятих на роботу (їх частка — o).

Рівень безробіття оцінюється показником U/L. Нехай загальна кількість працездатних країни становить 24 млн., а кількість безробітних — 2,2 млн. осіб. Тоді рівень безробіття дорівнює 9% .

Якщо безробіття у країні залишається на попередньому рівні, то це може означати, що:

а) нікого не звільняли і додатково не наймали на роботу;

б) в економіці існує якийсь природний (нормальний) рівень безробіття.

Зрозуміло, що варіант а) далекий від реальної економіки, і тому ним можна знехтувати. Варіант б) варто розглянути детальніше, маючи на увазі те, що явище безробіття внутрішньо неоднорідне: можуть існувати як негативні, так і позитивні його прояви.

Відповідність звільнених додатково залученим до роботи може бути відображена формулою:

oU = lE

Якщо пригадати, що Е = L – U, і підставити значення E у попередню формулу (зробіть це самостійно), то матимемо такий вираз:

Отже, рівень безробіття може бути розрахований і тоді, коли ми знаємо, яка частина зайнятих втратила роботу протягом певного часу (місяця, року тощо), тобто l, та яка частина безробітних її набула, тобто o.

Крім показника рівня, для оцінки безробіття застосовують показник його тривалості. Проілюструємо такий розрахунок умовним прикладом.

Нехай безробітними протягом року були 10 осіб, з яких п’ять не працювали протягом року 1 місяць, чотири — 2 місяці і один не працював увесь рік. Загальна тривалість безробіття становитиме:

5 ^х 1 + 4 ^х 2 + 1 ^х 12 = 25 (місяців).

Як бачимо, найбільший внесок у тривалість безробіття зробив останній працівник. Його частка у загальній кількості працюючих — 10%, а внесок у кількість місяців без роботи — майже 50% .

Тривалість безробіття на одну особу (середня тривалість) становила 2,5 місяця (25 : 10 = 2,5 ).

Наведені показники допомагають зафіксувати рівень безробіття та його тривалість, але не дають відповіді на питання: чому воно існує?