
- •1. Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».
- •2. Культ. Як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності.
- •3. Струк. Та ф-ії культ.
- •4. Культура та цивілізація.
- •5. Соціодинаміка культури. Субкультура та контркультура.
- •6. Семіотика культури.
- •7. Типологія культури. Історико-культурні регіони.
- •8. Поняття етносу, нації, національної культури (вопрос в конспекте).
- •9. Поняття та головні культуро-творчі чинники укр. Культ. Періодізація історико-культ.Проц. В Укр.
- •10. Етнокульт. Процеси на тер. Суч. Укр. В добу залізного та бронзового віків. Матер. Та дух. Світ насел-ня Трипільської культ.
- •11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.
- •12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.
- •13. Матер. Культ. Слов’янських племен. Госп-во, побут, спосіб життя.
- •14. Міфологічний простір слов’ян.
- •15. Київська Русь у перспект. Сх.-Зх.
- •16. Кр у культурно-політ. Перспективі Укр.
- •17. Соціальні світи кр.
- •18. Значення приняття християнства для розвитку укр. Культ. Церковна організація.
- •19. Сакральна і позасакральна культ.
- •20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.
- •21. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра.
- •22. Історичні умови і особливості формування української культури 14-17 ст
- •23.Україна в протистоянні Заходу і Сходу.
- •24. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •25. Укр культ. Та європейське відродження.
- •26. Полемічна література кінця 16 – початку 17 ст.
- •27. Релігійне життя в Україні 14-17 ст.
- •28. Козаччина як культурне явище.
- •29. Церква і просвітництво в Україні 17-18ст. Українське барокко.
- •30. 19 Ст. Новий культурний ландшафт України. Традиціоналізм і романтизм.
- •31. Україна у складі імперій. Загальна характеристика розвитку культури,періодизація
- •32. Феномен інтелігенції.
12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.
Відомостей про культ. стародав. слов´ян дуже мало, а джерела її вивч. обмежені і в ряді вип.-ків сумнівні. Дух. культ. старод. слов´ян виражалася в ранніх релігійних віруваннях і міфології, тому стародавні історики, особл. христ-кі, іноді ігнорували джерела про культ. старод. слов’ян.
Походж. слов´ян та їх культ. проблема досить складна і суперечлива, в історіографії існ. багато припущень відносно прабатьківщини слов´ян та походження їх культ. Власне, можна умовно виділити 4 концепції:
Перша і найдав.а концепція пов´язана з ім´ям літописця Нестора. Версія про походж. словян у "Повісті врем´яних літ дістала назву дунайської і увійшла в л-ру як карпато-дунайська теорія.
Друга концепція пов´яз. з іменами польських вчених Ю. Костишевського та М. Рудницького, їх концепція дістала назву вісло-одерської теорії.
Прихи-ки третьої концепції намаг-ся розшир. межі тер-рії можливого проживання стародавніх слов´ян між Дніпром і Віслою. Матер-ли археол. розкопок підтвердж. належність ряду культур цього регіону до слов´янського типу.
Згідно з четвертою концепцією на рубежі III-IIтис. до н.е. з індоєвроп. етнічної спільноти виділилася германо-балто-слов´янська група, яка обіймала територію в межиріччі Одри і Дніпра. Ця праслов´янська спільнота, на думку вчених, представ. тщинецько-комарівською культ.
Матеріали ареол. розкопок засвідчують, що стародавні слов´яни, починаючи з часу їх виділення з індоєвропейської групи і аж до раннього середньовіччя, постійно змінювали місця свого проживання. Тому стосовно того чи іншого періоду розселення слов´ян наведені концепції є справедливими, оскільки вони відповідають історичній правді.
Важко окреслити й межі регіону, на якому проживали стародавні слов´яни на тому чи іншому етапі свого розвитку. Тому визнач. етнічну належ. археологічних культур глибокої давнини, не зіставляючи їх з пізнішими етнічно визначеними культ-ми, практично не можливо.
За такого становища є лише один шлях вивч. старослов´янської культ.: реконструкція культ. слов´янських племен на осн. вивчення літописів, стародавніх історичних хронік, спогадів купців і мандрівників, фольклору, мови, археологічних даних, стародавньої історичної літератури тощо.
Письмові джерела фіксують культуру стародавніх слов´ян досить виразно і прив´язано до певної території. Але фіксація починається з того часу, коли наші далекі предки вийшли на історичну арену Європи як більш-менш сформована сусп.-політична сила. Візантійські вчені в VI ст. пишуть про слов´ян, називаючи їх антами, венедами і склавінами. Вони хар-ють слов´ян як численний, культурний і соц.активний народ, який бере участь у політичному й культурному житті Південно-Східної Європи.
Про геогр. розселення слов´ян і пошир. їхньої культ. свідч. таке раннє джер., як Певтінгерова карта (кінець III — початок IV ст.). На цій карті ареал культури венедів-сарматів визначений у Дакії й Межиріччі Нижнього Дністра і Дунаю.
Питання про історію та витоки укр. культ. є складним і дискусійним. Одні дослідники вважають, що розвиток укр. культури почався в епоху середньовіччя, а до того культуротворчий процес не раз руйнувався внаслідок активних міграційних процесів та нападів різних завойовників. Інші твердять, що витоки культури треба шукати з епохи бронзи (II тис. до н. е.).