
- •1. Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».
- •2. Культ. Як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності.
- •3. Струк. Та ф-ії культ.
- •4. Культура та цивілізація.
- •5. Соціодинаміка культури. Субкультура та контркультура.
- •6. Семіотика культури.
- •7. Типологія культури. Історико-культурні регіони.
- •8. Поняття етносу, нації, національної культури (вопрос в конспекте).
- •9. Поняття та головні культуро-творчі чинники укр. Культ. Періодізація історико-культ.Проц. В Укр.
- •10. Етнокульт. Процеси на тер. Суч. Укр. В добу залізного та бронзового віків. Матер. Та дух. Світ насел-ня Трипільської культ.
- •11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.
- •12. Джерела вивчення культури давніх слав’ян. Слав’яни на тер. Укр.
- •13. Матер. Культ. Слов’янських племен. Госп-во, побут, спосіб життя.
- •14. Міфологічний простір слов’ян.
- •15. Київська Русь у перспект. Сх.-Зх.
- •16. Кр у культурно-політ. Перспективі Укр.
- •17. Соціальні світи кр.
- •18. Значення приняття християнства для розвитку укр. Культ. Церковна організація.
- •19. Сакральна і позасакральна культ.
- •20. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр.
- •21. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра.
- •22. Історичні умови і особливості формування української культури 14-17 ст
- •23.Україна в протистоянні Заходу і Сходу.
- •24. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •25. Укр культ. Та європейське відродження.
- •26. Полемічна література кінця 16 – початку 17 ст.
- •27. Релігійне життя в Україні 14-17 ст.
- •28. Козаччина як культурне явище.
- •29. Церква і просвітництво в Україні 17-18ст. Українське барокко.
- •30. 19 Ст. Новий культурний ландшафт України. Традиціоналізм і романтизм.
- •31. Україна у складі імперій. Загальна характеристика розвитку культури,періодизація
- •32. Феномен інтелігенції.
11. Скіфія. Сарматія. Античні міста пн. Причорномор’я.
Скіфи прожив. на наших землях у VII ст. до н.є. - ІІІст. н.е. Наприкінці VIст. до н.е. в причорном. степах формується могутнє держ. об'єднання на чолі зі скіфами - Велика Скіфія. Скіфську держ. очолювали представники єдиної династії, влада яких була спадковою. Сусп-во склад-ся з общинників, воїнів та жерців. У часи піднес. Скіфс. держ. охопл. величезну територію від Дунаю до Дону й від Чорного моря до суч. Києва, на якій прожив. різні за походж. народи. Скіфи створили високу матер. культ. Вона увібрала в себе досягнення місц. племен, передових цивіліз. Сх., Кавказу і, особл., Греції, а пізніше і Риму. У свою чергу Скіфія справляла істотний вплив на ек-ку, сусп. устрій, матер. культ., ідеологію землеробського насел. лісостепової Укр. Найважлив. джерелом пізн. скіфської культ. були і є скіфські поховальні пам'ятки. Скіфи дуже шанобливо відносилися до могил пращурів. На багатьох курганах ставили статуї, присвячені культу предків, відомі у нас як «кам'яні баби». Віра в потойб. життя і безсмертя душі породила пишний, урочистий і водночас жорстокий поховальний обряд, який ніби віддзеркалював хар-ер самого народу. Воїнів ховали разом зі зброєю, одягом, посудом, їжею, часто в жертву приносили дружин і рабинь.
У III ст. до н.є. могутня Скіфія занепадає й поступ-ся своїм місцем войовничим сарматам. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. Вони нагад-ли скіфів. Майже завжди сарматів хар-ють як сильних, жорстоких і невблаганних ворогів. Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у III ст. н.є. їхньому володар-ню в укр.. степах настав кінець. Частина сарматів відійшли в гори Пн Кавказу і Криму, а частина залиш. на місцях кочовищ, ставши одним з етнокульт. компотн. черняхівської культ. спільн.
Почин. з VIIст. до н.е., водночас зі скіфською експансією и Пн Причорномор'ї відбув-ся також грецька колонізація. На відм. від скіфів, колоністи приходили невеликими загонами, відтв-чи на місцях свого розселення звичну для них сис-му поселень і госп-ня. Греки засн. міста Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Тіру, Керкінітід, Херсонес Таврійський та ін., перетв-ши їх на центри торгівлі та ремесел. З Vст. до н.є. з об'єднаних гр. міст на Таманському і Керч-кому півос-вах створено Боспорське царство з центром у Пантікапеї. У VI —III ст. до н. є. грецькі міста-держ. бурхливо розвив-ся на засадах рабовласн., способу вир-ва. Підтримуючи міцні ек. й культ. зв'язки з місц. племенами, центри давньогр. цивілізації на Чорном. узбережжі справили значний вплив на соц.-ек., політ., культ. розвиток місц. насел. Греки принесли на причорноморські землі найрозвинутішу на той час культуру. Під її впливом тут пошир. грамотність, розвив. освіта. Діти вільних громадян училися читати, писати й рахувати, розуміли риторику, філософію, музику. Випускники шкіл добре знали л-ру. Велика увага приділ. фіз. підготовці громадян. Високорозв-ми були мистецтво й наука. Кожне місто мало своїх поетів, музикантів, художників, артистів, учених. Буд. храми й театри, які прикрашали високохудож. розписами, фресками, мозаїкою.