Викривлений погляд на Молдову
На жаль, Україна іноді проектує свої проблеми з Румунією і на Молдову. Після проблемних відносин Києва з молдовським комуністичним урядом (2001—2009 рр.) сьогодні ряд українських експертів, політиків і навіть іноді дипломатів висловлюють свій скептицизм з приводу нового молдовського уряду — альянсу за європейську інтеграцію, — боячись його надмірної прорумунськості.
Насправді новий уряд у Молдові не веде країну до союзу з Румунією. Він прагматичний і потребує румунської підтримки для європеїзації Молдови і зближення країни з ЄС. Проте для досягнення своїх цілей він такою ж мірою потребує і підтримки України. Молдовський урядовий альянс рішуче налаштований на інтеграцію в ЄС, частково підтримує вступ Молдови в НАТО, дотримується ліберальних принципів в економіці та ідеологічно близький до колишньої помаранчевої коаліції в Україні. Проте він достатньо прагматичний і намагатиметься зробити все від нього залежне заради збереження добрих відносин з Росією. Крім того, новий молдовський уряд вважає Україну ключовим пріоритетом своєї зовнішньої політики. В офіційному списку пріоритетів уряду Україна стоїть другою після інтеграції Молдови в ЄС, причому відносини з Україною і відносини з Румунією ставляться в один ряд. Лише після них ідуть Росія і США.
Сьогодні навіть Кремль намагається показати себе відносним другом нового молдовського уряду, розуміючи, що Комуністична партія Молдови — це сила, яка залишається в минулому. Під час свого недавнього візиту до Кишинева Дмитро Медведєв зустрівся з двома лідерами нового уряду, але відмовився від зустрічі з Вороніним. Попри певну активізацію дипломатичних відносин між Молдовою і Україною, прірва сприйняття між ними ще досить глибока.
Регіональні амбіції
Головна слабкість України — всередині її самої, в нездатності провести необхідні реформи та модернізацію. Для здійснення реформ країні потрібне спокійне міжнародне середовище, однак таке середовище не формується само по собі.
Україна — велика держава, і поводитися повинна як велика держава. Але регіональне лідерство тієї чи іншої країни залежить не тільки від чисельності населення і збройних сил, а й від умілої дипломатії, здатності стати «м’якою силою» для своїх партнерів, а також від кількості її друзів. Наприклад, Китай часто говорить про концепцію «мирного зростання», яке не несе загроз. Туреччина здійснює політику, спрямовану на «відсутність проблем із сусідами», і навіть відкрила можливості для турецько-вірменського діалогу. Обидві держави розуміють, що дружні сусіди роблять їх сильнішими на міжнародній арені. У Росії, навпаки, немає друзів, і Москва, схоже, навіть не усвідомлює того, наскільки негативно це впливає на її силу. Але запитаймо: а хто є другом України?
Політика Росії щодо України справді криє в собі проблеми. Але в України мало друзів і на Заході. І проблеми не тільки з Румунією і Молдовою. Після останньої газової кризи в січні 2009 року від Києва відвернулася Словаччина. Навіть Польща втомилася від України, адже постійні українські внутрішні чвари неймовірно ускладнюють спроби Польщі просувати її в ЄС. У цьому зв’язку Україна повинна терміново поліпшувати свої відносини із сусідами.
Зараз гарна нагода багато що розпочати з чистого аркуша в регіональній політиці України. У Молдові новий уряд, у Румунії так само (і, можливо, новий президент). І в Україні, швидше за все, буде новий глава держави. Важливо зрозуміти, що проблеми необхідно вирішувати і що проблеми — це не загрози, з якими потрібно воювати. Наприклад, взаємні обвинувачення в ігноруванні прав меншин слід розглядати за посередництва ОБСЄ і за участі обох держав. Питання з островом Зміїний закрито рішенням міжнародного суду. Економічна конкуренція навколо контролю над транспортними шляхами в дельті Дунаю є лише економічною, але ні в якому разі не загрозою суверенітету.
Проте існує потреба і в формуванні більш позитивного порядку денного відносин між Румунією та Україною: Київ і Бухарест повинні розпочати співробітництво щодо молдовського питання. І Україні, і Румунії потрібна європейська Молдова, і обидві держави можуть зіграти позитивну роль в успіху нового молдовського уряду.
Румунія ніяк не зацікавлена в неуспіху проекту української державності, хоча б тому, що це завдасть серйозної шкоди Молдові. Києву теж потрібне врегулювання придністровського конфлікту та реінтеграція Молдови, інакше він ризикує мати справу з новим Калінінградом на своєму південно-західному кордоні. І Молдова, і Україна набагато амбіційніші у своїх відносинах із ЄС порівняно з тим, що пропонується рамками «Східного партнерства». До того ж в обох держав спільні друзі в самому ЄС. Буде природно, якщо Молдова і Україна почнуть співробітництво у своїх євроінтеграційних зусиллях.
Україна, Румунія і Молдова потребують перезавантаження тристоронніх відносин з допомогою серії тристоронніх регіональних ініціатив — наприклад самітів і проектів співробітництва на місцевому рівні. Румунія, можливо, й не є таким другом України, як Польща, але вона й не становить загрози українському суверенітету. Україні потрібна «відсутність проблем» з усіма її сусідами. І така політика може розпочатися з подолання труднощів, що їх має Україна з двома західними сусідами: Румунією і Молдовою.