Міграція населення.

Міграція — переміщення населення з постійного місця проживання, пов'язане з перетином певних меж. (міста, району, області, країни, материка).

Переміщення населення може бути пов'язане зі зміною місця проживання або без його зміни. Як, наприклад, сезонні виїзди на збирання врожаю.

В міграції беруть участь переважно люди молодших вікових груп. У місцях їх прибуття покращується демографічна ситуація ( створення сім'ї, зростання народжуваності, зменшення частки населення старшого віку, зменшується загальний коефіцієнт смертності).

Протилежні наслідки міграції спостерігаються у регіонах вибуття мігрантів.

Починаючи з 1994р., сальдо міграції населення України набуло від'ємного значення (-0,5 на 1000 населення), що спричинило зменшення загальної чисельності населення країни.

Максимального значення від'ємне сальдо міграції набуло у областях Донбасу та Придніпров'я. Причиною є спад промислового виробництва, зниження рівня життя населення, низька заробітна плата).

Найнижчі значення від'ємного сальдо міграції були у західних областях України: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл.. Міграція населення сприяє розвитку нових виробництв, освоєнню нових територій.

Трудові ресурси та їх структура.

Трудові ресурси - це частина населення України, яка має необхідний фізичний розвиток, здоров'я, освіту, професійні знання та кваліфікацію для заняття суспільно корисною працею.

Трудові ресурси вважаються головною продуктивною силою суспільства. Чисельність трудових ресурсів залежить від природного приросту, статевовікової структури та міграції населення.

До трудових ресурсів в Україні відносять працездатне населення у працездатному віці.

Для чоловіків 44роки (від 16 до 59 включно), а для жінок - 39 років (16-54 років включно). Крім того , до трудових ресурсів відносять підлітків до 16 років та осіб пенсійного віку, які працюють у суспільному виробництві, а також непрацюючих осіб, що одержують пенсію на пільгових умовах.

Усі зайняті ТР розподіляються за різними видами зайнятості:

• Зайняті в суспільному виробництві.

• Зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та індивідуальною трудовою діяльністю.

• Зайняті на навчанні з відривом від виробництва.

• Зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).

• Безробітні.

Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості.

В Україні осіб працездатного віку становить близько 60% всього її населення. Але в різних регіонах цей показник змінюється.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості (близько 55%). Це такі райони як Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська.

Найвища частка характерна для індустріально розвинутих областей : Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Одеська (більш 60%).

Чисельність зайнятого населення в економіці України постійно зменшується (близько 21 млн.). Основними галузями зайнятості населення в матеріальному виробництві є промисловість (близько 4,5 млн.), с/г (близько 5 млн.), транспорт та будівництво.

Близько 6 млн. зайнято в галузях невиробничої сфери. Найвища частка припадає на освіту (1,6 млн.), охорону здоров'я та фізкультури близько 1,5 млн.

Теперішній соціально-економічний розвиток України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів, що веде до формування резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни.

За даними Держкомстату на 1 серпня 2003року офіційний рівень безробіття становив 3,6%. В Україні офіційно зареєстровано нині 1,023 млн. чоловік.

Найбільший офіційний рівень безробіття зареєстровано в Рівненській (5,8%), Тернопільській (6,9%), Херсонській (5,8%), Чернівецькій (5,9%) областях. Рівень зареєстрованого безробіття в Києві-0,45%, в Севастополі-0,8 %.