4. Клінічна характеристика зпр при дцп і недорозвитку мовлення. Порівняльна характеристика.

А) Спочатку поговоримо про роль фактору психічної депривації в порушенні шкільної і життєвої адаптації у дітей і підлітків з ДЦП.

Термін „психічна депривація” означає залишення будь-яких умов, що необхідні для своєчасного і гармонійного формування особистості.

Є.І.Кіріченко зазначив, що при ДЦП з раннього дитинства дитина позбавлена багатьох умов, що необхідні для правильного формування особистості. Деякі діти, що страждають спастичною формою ДЦП мають нормальний рівень інтелектуального розвитку, але у них спостерігається ЗПР.

В.М. Астаном виділяє такі форми ДЦП, як:

І. Спастична диплегія (захворювання Літтля) – тетрапарез, при якому характерні рухові розлади в верхніх та нижніх кінцівках, але більше страждають ноги. Ці розлади вже наявні у дітей в перші роки життя. Так як менше страждають руки, то діти можуть себе обслуговувати, оволодівають письмом і деякими трудовимим та самообслуговуючими навичками. Порушення інтелектуального розвитку незначні, і діти навчаються в з/о школі.

ІІ – Подвійна геміплегія характеризується руховими порушеннями в усіх кінцівках, причому в руках більше, аніж в ногах. Рухові розлади часто асиметричні із-за виразності шийного тонічного рефлексу з однієї сторони. Діти не сидять і не ходять, найбільш тяжка форма ДП і діагностується в період новонародженості. Інтелектуальний розвиток таких дітей на рівні тяжкої дебільності, імбецильності і навіть ідіотії ( різні форми олігофренії).

ІІІ Атонічно-астенічна форма характеризується парезами, вираженою м’язовою недостатністю. Діти довго не тримають голівку, не сидять, не стоять, не ходять. Реакція випрямляння і рівноваги відсутня до 2р., при системному лікуванні до 3-5р. діти оволодівають довільними рухами. У деяких спостерігається олігофренія в стадії дебільності, імбицильності.

ІV. Гіперкінетична форма (ураження підкоркових утворень). Гіперкінези – не довільні, надмірні рухи, що поєднуються з паралічами та парезами або виступають як самостійний вид розладів. Вони з’являються після 1року життя. Психічний розвиток страждає менше, а ніж у інших формах, але тяжкі рухові і мовленнєві порушення ускладнюють розвиток дитини,її навчальну і соціальну адаптацію.

Тяжка рухова інвалідність штовхає багатьох дітей з ДЦП на пасивний, малорухливий спосіб життя, забирає у них можливість гратись, обмежує контакти з однолітками і дорослими. Такі умови сприяють формуванню астенічних і невротичних рис характеру:

• робкість,

• невпевненість,

• несамостійність,

• полохливість,

• схильність до страхів і неспокою.

В порушенні психічного розвитку має місце рухова недостатність, яка обумовлює розвиток дій. В дошкільному віці звертається увага на недорозвиток ігрової діяльності, пізніше страждає формування шкільних навичок: рахунку, письма, читання; труднощі в засвоєнні арифметики, недостатність просторових функцій (порушення тім’яного відділу мозку).------Їм важко сприймати форму співвіднесення елементів в просторі, в правильному сприйнятті пропорцій і перспективи;----- недорозвиток уявлень про схему власного тіла.

Тяжкі порушення рухової сфери призводять до мовленнєвих розладів, що обумовлені дефектністю їх моторних компонентів. Мовленнєві порушення у дітей з ДЦП характеризуються: затримкою мовленнєвого розвитку, різними формами дизартрії (порушення звуковимовляльної сторони мовлення, що пов’язано з органічним ураженням ЦНС), проявом моторної алалії (відсутність або недорозвиток мовлення завдяки органічним ураженням мовних зон кори головного мозку в внутрічеревного або ранньому періоді розвитку дитини – до формування мовлення).Моторна алалія пов’язана з порушеннями діяльності мовно-рухового апарату, а сенсорна – мовнослухового.

Затримка мовленнєвого розвитку спостерігається ще в домовний період (гуління і лепіт з’являються пізно, сповільнено накопичується активний словниковий запас, порушується формування фразового мовлення).

Їм найчастіше характерна:

- Дизартрія псевдобульбарна ( підвищений м’язовий тонус, обмеження рухів губ, язика, слиновиділення, мовлення змазане, голос не модульований ).

Страждає не лише звуковимова, але і темп, виразність, модуляція – в результаті паралічів та парезів. Великі рухові розлади, порушення ряду вищих коркових функцій, сприяє виникненню психічної виснаженості, що є причиною затримки інтелектуального розвитку у багатьох дітей з ДЦП.

Емоційні порушення спостерігаються у вигляді підвищеної збудливості, схильності до коливань настрою, прояви страхів. Страх нерідко виникає навіть при простих тактильних подразненнях, при зміні положення тіла, оточуючої обстановки.

В результаті рухових обмежень, що накладаються захворюванням, дитина живе і розвивається в обмеженому світі. Це перешкоджає формуванню розвитку багатьох видів взаємодій і взаємовідношень з однолітками і дорослими, що нерідко призводить до формування егоцентричних установок, пасивності. При вихованні в сім’ї вказані особливості можуть підсилюватись за рахунок гіпо- та гіпероопіки, зниження вимог до дитини. В умовах психічної депривації іде своєрідний розвиток дітей з ДЦП. У багатьох дітей є своєрідна ЗПР, діти прагнуть до синтеминтальності, в них виникають почуття неповноцінності, хотять бути наодинці, вони загальмовуються у собі, у власних переживаннях, а це впливає на якість їх шкільної і життєвої адаптації.

У фізичному стані хворих є також риси затримки, виглядають молодшими за віком,є диспластичність тілобудови, деформація грудної клітки та хребта.

У неврологічному стані:

• гіперкінези, що викривляють обличчя дитини,

• конвергенція дії очей не вдається,

• - спостереження за предметами ускладнено,

• реакція на світло в нормі,

• язик неспокійний, форма його змінюється, слюновиділення,

• в м’язах кінцівок і тілобудови дистонія,

• змішаний гіперкінез,

• обсяг рухів в усіх судомах неповний,

• не може призвести (при стоянні і ході) рухи до тулуба та ін (дивлячись від форми).

Це при спастичній дисплагії (зах. Літтля)--найпростіша форма, що призводе до ЗПР.

Психічний стан:

• скромний, корчить гримаси (недовільно),

• мовлення сповільнено, багато промовляють різних слів,

• люблять читати (інтелектуальний розвиток високий), але практичні (життєві) питання важко вирішуються,

• погане самообслуговування, безпомічні (не вміють малювати, писати),

• легше навчаються з усних предметів, але з арифметики не встигають (важко додають і віднімають).

Інтелектуальний розвиток нерівномірний і сповільнений, так при високому рівні абстрактного мислення спостерігається відсутність практичних навичок. При достатньому рівні розвитку логічного мислення різко знижена продуктивність навчання (бистра втома, інертність, сповільненість).

Емоційні прояви залежать від психогенних факторів (у одних – подавленість, апатія, у інших перехід в свій світ фантазії, переживання, неповноцінність).

Але є ряд емоційних особливостей, що пов’язані з органічним ураженням – підвищена рефлекторна збудливість, виражена психічна інертність, тугорухомість, сповільненість.

Отже, ЗПР залежить не лише від прогнозу захворювання, від характеру і тяжкості рухових порушень, але й від рівня інтелектуального та емоційного розвитку (тому це своєрідна ЗПР при ДЦП).

Отже, у дітей із ДЦП при спастичній деплагії, гіперкінетичній формі спостерігається ЗПР.

Якщо давати клінічний аналіз ЗПР при ДЦП, то слід звернути увагу, насамперед на мовлення дітей, так, у дітей із ДЦП порушений фонетичний склад мовлення –порушення звуковимови за рахунок недостатньої рухової (артикуляції) активності язикового процесу.

ЕЕГ ---вивчення частоти, амплітуди, стабільності альфа-ритму, виразності регіональних особливостей, наявності параксилізмів і їх симетрії, проведення функціональних проб (світова і звукова стимуляція, переривчастість фотостимуляції, гіпервенціляція) дають встановити ,що у дітей з ДЦП є порушення уданних напрямках .

У дітей є затримка особистісного розвитку + порушення пізнавальної діяльності,----- ЗПР, але своєрідна дизонтогенія розвитку.

Характерні такі особливості розвитку:

1. Порушення сенсомоторного початкового періоду розвитку:

недостатність зорово-моторної координації,

недорозвиток предметного сприймання,