11. Взаємозв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю, судовою медициною, судовою психіатрією та юридичною психологією.

Теорія оператийно-розшуковоі діяльності як самостійна наука відгалузилась від криміналістики і перебуває в стадії становлення.

Разом з тим предмети криміналістики і оперативно-розшуково діяльності відрізняються один від одного, хоча й мають багато спільного. Схожа їхня методологічна база.

Взаємозв'язок криміналістики і оперативно-розшукової діяль­ності, по-перше, полягає в тому, що при розробці проблем тактики і методики розслідування враховується можливість оперативно-розшукових засобів і методів збирання інформації та прийомів її докумен­тування спеціальними засобами (фото-, кіно-, відео-, звукозапис).

По-друге, криміналістичні рекомендації, крім того, повинні ма­ти на меті створення оптимальних умов для проведення тактичних операцій, складовими елементами яких є оперативні заходи, котрі, як правило, обов'язкові. У свою чергу, рекомендації оперативно-розшукової діяльності сприяють виконанню слідчих дій, наприклад, підготовці до обшуку, перевірці показань на місці, допиту, затри­манню, які нерідко виконуються у поєднанні з оперативно-розшу-ковими заходами.

Криміналістика та судова медицина. Криміналістика і судова ме­дицина мають давні та міцні зв'язки. Судово-медичні знання використовувались у розкритті злочинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому деякі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою і багато криміналістичних прийомів та технічних засобів успіхом використовуються у судовій медицині.

Криміналістика та судова психіатрія. Судова психіатрія, як і судов медицина, сформувались окремо від криміналістики і залишаються самостійними в силу чіткого розмежування їхніх предметів дослідження. Судова медицина досліджує тканини та різні об'єкти життєдіяльності людини, а також трупи. Судова психіатрія досліджує психіку людини, її поведінку при розладі психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньо пов'язаний із призначенням міри покарання і взагалі притягненням людини до кримінальної відповідальності.

Кри-ка та суд психологія. Дані психології широко ви­користовуються в криміналістичній тактиці і методиці розслідування окремих видів злочинів, а також для формування часткових методик, теорії спілкування на попередньому слідстві, вчення про на­вички, методи розпізнання інсценування, способи вчинення зло­чинів, детектування емоційного стану допитуваного тощо.

12. Завдання, функції криміналістики. Її принципи і закони.

Завдання:

1) подальше вивчення об'єктивних закономірностей дійсності, що грунтуються в механізмі вчинення злочину, виникнення джерел доказової інформації, які є складовими елементами предмета криміналістики, розвиток теоретичних засад для розробки нових методів і створення технічних засобів судового дослідження і попе­редження злочинів;

2) розробка нових і вдосконалення існуючих техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів та методичних реко­мендацій щодо збирання, дослідження, оцінювання та використан­ня доказів;

3) розробка заходів щодо припинення вже розпочатого злочину та попередження того, що готується;

4) розробка слідчих, експертних методів та прийомів виявлення причин злочинності, розробка на їх основі головних напрямів криміналістичної діяльності;

5) розробка і вдосконалення організаційних, тактичних і методичних основ попереднього та судового слідства;

6) активне вивчення і узагальнення слідчої і судової практики, а також розробка автоматизованих інформаційних баз знань для забезпечення прийняття рішень під час розслідування і попередження злочинів.

Часткові завдання криміналістики —динамічні, вони змінюють­ся залежно від соціальних змін у суспільстві і повинні служити пе­кучим потребам практики боротьби зі злочинністю, зміцненню за­конності і правопорядку. Конкретні завдання, у свою чергу, визначаються стосовно тих напрямів практики, що спрямовані на бороть­бу зі злочинністю.

Закони.

На думку більшості вчених, до часткових законів науки кри­міналістики відносять чотири.

Закон зв'язку і спадкоємності між існуючими і виникаючими кон­цепціями. Нове завжди виникає на основі використання досвіду мину­лого.

Закон активного творчого пристосування сучасних досягнень наук для розв'язання часткових задач науки криміналістики. Цей зако А. І. Вінберг назвав законом криміналістичної трансформації. Він і найрозповсюдженішим способом розробки часткових теорій дослідження, оцінювання та використання доказів.

Закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики. Розробка нових методів виявлення, дослідження, оціню­вання і використання джерел криміналістичної інформації обумовле­на потребами практики. Давно відомо значення слідів запаху для роз­шуку людей та речей.

В наш час за слідами запаху виконується криміналістична ідентифікація людей і речей як шляхом вибірки, так й інструментальними методами.

Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умо­вах науково-технічного прогресу. Наукові дослідження стають про­дуктивною силою, могутнім фактором, шо впливає на всі сфери Суспільного життя, в тому числі й на соціальні, зокрема боротьбу зі злочинністю.

Швидко розвиваються її теоретичні основи, з'являються нові част­кові теорії — про механізм учинення злочину, криміналістична габітоскопія, авторознавство, одорологія, фоноскопія тощо. При розробці часткових теорій, засобів і методик відбувається двоєди­ний процес диференціації і інтеграції наукових знань.