5. Предмет та об’єкти науки криміналістики.

Предметом будь-якої науки виступають властивості і відносини оточуючого світу, що виділені у процесі практики в об'єкт дослідження для розкриття їх спеціальних закономірностей або по іншому – це закономірності об”єктивної дійсності, що зовні виражені у різноманітних явищах, процесах, фактах.

Першим спробував визначити предмет криміналістики Г.Гросс. Він писав: “Криміналістика за своєю природою бере початок лише там, де кримінальне право, припиняє свою роботу. Оскільки, матеріальне кримінальне право має своїм предметом визначення злочинного діяння та покарання за нього, формальне кримінальне право (процес) містить у собі правила застосування матеріального права.

Але яким способом вчиняються злочини?

Як дослідити ці способи і розкрити їх, які були мотиви у такому вчиненні, яка переслідувалась мета – про все це нам не каже ні кримінальне право, ні процес!

Ці питання утворюють предмет криміналістики”.

До теперішнього часу вчені-криміналісти не дійшли єдиної думки про визначення предмета криміналістики.

У 1968 році Р.С.Белкін дав визначення, яке стало етапним і найпоширенішим у розвитку науки криміналістики – це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та використання доказів у кримінальних справах і розроблені на ґрунті цих закономірностей спеціальні засоби і методи судочинного дослідження й запобігання злочинів.

Безумовно, кожен злочин є унікальним із властивими тільки йому обставинами, обстановкою, наслідками й учасниками. Разом з тим усім їм властиво багато спільного, майже аналогічного і такого, що неодноразово повторюється у кожному окремо взятому випадку – тобто закономірного.

Власне дослідження цих закономірностей і є предметом криміналістичної науки.

Предмет криміналістики утворюють дві групи закономірностей:

І група: закономірності виникнення слідів злочину (закономірності між дією та її наслідками; закономірності зв”язку між способом дії та слідами злочину, між способом і особою злочинця; закономірності залежності способу дій від конкретних умов перебігу злочинної діяльності тощо).

ІІ група: закономірності роботи з доказами (закономірності щодо: пошуку, фіксації, зберігання, перевірки і використання джерел інформації про злочин).

Іншими слвами – закономірності цієї групи характеризують діяльність слідчого (у широкому розумінні), яка полягає у збиранні, дослідженні, оцінці та використанні інформації про злочин (чи про незлочинну подію) в процесі доказування у кримінальній справі.

Із аналізу предмету криміналістики не складно виокремити об'єкти криміналістики ( тобто окремі види діяльності людей, які виступають частиною об”єктивної реальності життя суспільства і становлять головний інтерес для криміналістики).

У криміналістиці виділяють два об”єкти пізнання (або двоєдиний об”єкт):

а) злочинна діяльність;

б) криміналістична діяльність щодо розкриття, розслідування, судового розгляду злочину та його попередження.

Зрозуміло, що основним з позицій криміналістики та її завдань є перший її об'єкт – злочинна діяльність, як основа, що визначає зміст діяльності щодо судочинства.